Рішення № 72941984, 27.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/871/18

2/201/871/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 лютого 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про звільнення майна з – під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про звільнення майна з – під арешту.

В своєму позові уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» ОСОБА_1 посилався на те, що ПАТ «Фідобанк» є правонаступником прав та зобов’язань ВАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Ерсте Банк». 13.08.2010 року Жовтневим ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 20915569 про примусове виконання виконавчого листа № 2-9006/2009, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк», повним правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 630 794,51 грн., судових витрат в розмірі 1 952 грн., а всього 632 746,61 грн. В подальшому, за заявою позивача постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 13.08.2010 року відкрито виконавче провадження та накладений арешт на все майно боржника – ОСОБА_3 28.04.2012 року виконавчий лист № 2-9006/2009 повернуто стягувачу. Крім того, 01.07.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 4417 на договорі іпотеки№ 014/2636/2/21062/1 від 05.08.2008 року, укладеному між ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк», відповідно до умов якого в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську.24.07.2009 року Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного напису. За результатами проведених виконавчих дій 16.04.2012 року відбулися прилюдні торги, переможцем яких став АТ «Ерсте Банк», що підтверджується протоколом прилюдних торгів № 04002/12, затвердженим директором Дніпропетровської філії ТОВ «Укрспецторг Груп» ОСОБА_4 28.04.2012 року складений акт про проведення прилюдних торгів арештованого нерухомого майна, затверджений в.о. начальника Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 28.04.2012 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесені: постанова про зняття арешту з майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, бул-р СлавиАДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 28.05.2012 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6В, на підставі акту про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого в.о. начальника Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5, посвідчив належність права власності на майно АТ «Ерсте Банк» - на цей час ПАТ «Фідобанк» - на майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, бул-р СлавиАДРЕСА_2, що належала ОСОБА_3 Проте, при зверненні АТ «Ерсте Банк» до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію права власності, проте було отримано рішення про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень № 500307 від 21.02.2013 року, у зв’язку з тим, що заяву подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Як вбачається із інформації про виконавче провадження, отриманої з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, станом на 18.08.2016 року державним виконавцем винесена постанова про зняття арешту з вищезазначеного нерухомого майна. Позивач просив звільнити належне йому нерухоме майно з – під арешту, а також судові витрати у справі покласти на відповідача.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_7 не з’явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області свого представника у судове засідання не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. ст. 280, 281,282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідно до договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк» від 05.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, квартиру АДРЕСА_3 було передано в заставу банку.

Рішенням Жовтневого районного суду № 2 -9006/2009 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість у розмірі 630 794,51 грн., судові витрати у розмірі 1 952 грн., а всього – 632 746,51 грн.

На виконанні в Жовтневому ВДВС Дніпропетровського МУЮ перебував виконавчий лист № 2 – 9006/2009 від 09.06.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість у розмірі 630 794,51 грн., судові витрати у розмірі 1 952 грн., а всього – 632 746,51 грн., 13 серпня 2010 року було відкрито виконавче провадження № 20915569.

Постановою державного виконавця від 13.08.2010 року на майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_3 накладено арешт.

16.04.2012 року відбулися прилюдні торги з реалізації заставного майна ПАТ «Ерсте Банк», а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_3, яка знаходиться у житловому будинку А – 9 та складається: 1 – коридор, 2 – комора, 3 – ванна, 4 – убиральня, 5 – кухня, 6, 7, 8 – житлові, І, ІІ – лоджії, загальна площа 56,6 кв.м., житлова – 36,5 кв.м., що належить ОСОБА_3, що підтверджується протоколом № 04002/12 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_3, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 12 – 13).

Переможцем торгів став ПАТ «Ерсте Банк», про що зазначено в акті про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) від 28.04.2012 року, затвердженого в.о. начальника Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 11).

Відповідно до Статуту публічного акціонерного товариства «Фідобанк», останнє є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» а також публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», що підтверджується копією Статуту, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 24 – 27).

Рішенням Правління Національного банку України від 18.07.2016 року № 142 – рш відкликано банківську ліцензію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та повідомлено про ліквідацію ПАТ «Фідобанк».

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Таким чином, державним виконавцем, виконавче провадження було завершене, але накладений 13.08.2010 року арешт знятий не був, тобто державним виконавцем не було виконано норми чинного закону.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 417 ЦПК України є обов'язковою для суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

На сьогодні позивач має намір розпорядитися належним йому майном, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1 378 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (а.с. 40, 41), а також стягнути недоплачений судовий збір у розмірі 384 грн. на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про звільнення майна з – під арешту – задовольнити в повному обсязі.

Звільнити трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, яка знаходиться у житловому будинку А – 9 та складається: 1 – коридор, 2 – комора, 3 – ванна, 4 – убиральня, 5 – кухня, 6, 7, 8 – житлові, І, ІІ – лоджії, загальна площа 56,6 кв.м., житлова – 36,5 кв.м. з – під арешту та скасувати заборону на відчуження.

Стягнути з ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» сплачений судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 272, 273 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя С.С. Федоріщев