Рішення № 72941325, 21.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/266/18

Провадження № 2/161/1091/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Новаковської В.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - Шульгана Ф.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Луцької міської ради, про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі рішення апеляційного суду Волинської області від 14.03.2017 року з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання їхніх неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Середньомісячний розмір сплачуваних ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей становить 20 716 грн. Середньомісячний бюджет сім'ї ОСОБА_5 з врахуванням соціальної допомоги в розмірі 2 400 грн. становить 23 116 грн. Вказує, що квартира, у якій проживає відповідач, винаймається за кошти позивача; рішення суду про стягнення з нього аліментів не є свідченням ухилення його від утримання дітей, навпаки, воно свідчить про недобросовісність вчинків ОСОБА_5, оскільки вона постійно користується банківською карткою відповідача, на яку зараховувалась його заробітна плата; діти сторін спору фактично постійно проживають у батьків ОСОБА_9, мати дітьми не займається, а лише покриває ними свій легковажний спосіб життя. Їхня дочка ОСОБА_10 є інвалідом з дитинства, діагноз - ДЦП. Батько на протязі всього життя дочки оплачує її лікування. Вважаючи, що ОСОБА_5 використовує аліменти не за їх цільовим призначенням, не на утримання дітей, а для задоволення власних потреб, що суттєво шкодить дітям, він неодноразово звертався до Служби в справах дітей Луцької міської ради з питанням щодо цільового використання аліментів, які сплачуються ним на утримання малолітніх дітей. Однак, рішення з цього приводу Службою у справах дітей прийнято не було. Зважаючи на вищевикладене, просить постановити рішення про внесення 1/9 частини стягуваних з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_5 аліментів за рішенням Апеляційного суду Волинської області в справі № 161/10751/16-ц від 14.03.2017 року на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, на особистий рахунок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України»; вносити 1/9 частину аліментів за рішенням Апеляційного суду Волинської області в справі № 161/10751/16-ц від 14.03.2017 року на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, на особистий рахунок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмовому відзиві позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Вказує, що ст.186 СК України, на яку посилається позивач, передбачає обов'язкове встановлення органом опіки та піклування факту нецільового витрачання аліментів, що має відобразитись у відповідному висновку, лише за наявності останнього, платник аліментів має право звернутись до суду з відповідним позовом. Серед тих доказів, на які посилається позивач, як на підставу позову та обґрунтованість позовних вимог, відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б доводили факт нецільового використання аліментів відповідачкою, тому в позові просить відмовити.

Представник Служби у справах дітей Луцької міської ради вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки на лікування та утримання доньки сторін спору, яка є інвалідом, необхідно значні кошти. Пояснив, що закон не покладає на орган опіки та піклування обов'язку щодо надання висновку щодо цільового витрачання аліментів, а лише повинен відреагувати на кожну заяву платника аліментів про проведення такого контролю.

Заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення. При цьому, враховано наступне.

Відповідно до ч.2ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою ( ч.3ст.51 Конституції України).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Судом встановлено, що відповідно до рішення апеляційного суду Волинської області від 14.03.2017 року з ОСОБА_11 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку (а.с.12-13).

На виконання вказаного рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист на підставі якого державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження (а.с.7-8).

Отже, питання про стягнення аліментів з ОСОБА_11 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було врегульовано в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами, що позивач сплачує аліменти на утримання дітей регулярно та в повному обсязі, доказів заборгованості по сплаті аліментів не надано.

Кошти на утримання дитини - аліменти характеризуються цільовим призначенням. За загальним правилом аліменти на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я якого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням (ч. 1 ст. 179 СК України).

Витрачання аліментів за цільовим призначенням означає, що той із батьків (або інші особи, відповідно до ст. 179 СК України), на ім'я якого вони виплачуються, зобов'язаний спрямовувати їх на забезпечення потреб дитини у харчування, одязі, в охороні здоров'я, отриманні освіти та на створення гідних умов життя дитині. Сама неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

Проте наявність детальної регламентації обов'язків цільового використання аліментів не виключає випадків, коли вони використовуються на за цільовим призначенням.

Тому закон передбачає положення, відповідно до якого за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування може перевіряти цільове витрачання аліментів на дитину. Дане положення відповідає змісту правила ст. 19 СК про участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів.

Частина 2 статті 186 Сімейного кодексу України встановлює, що у випадку нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Факт нецільового витрачання аліментів може бути виявлено у ході перевірки органом опіки та піклування та відображено у складеному ним висновку.

Виходячи з вищезазначених норм Закону платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом, зокрема, про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України не лише тоді, коли їх нецільове використання вже встановлено перевіркою органу опіки та піклування, а і у тому випадку, коли він сам зібрав відповідні докази про нецільове використання аліментів.

До механізмів здійснення контролю органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів належать:

-обстеження умов проживання дитини (у випадках обстеження умов проживання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; у всіх інших випадках, за умови відсутності інформації про ухилення того з батьків, з ким проживає дитина, від своїх обов'язків по її вихованню, вчинення насильства по відношенню до неї, залучення її до найгірших форм дитячої праці, її її самовільного залишення місця проживання, таке обстеження може бути здійснене виключно за згодою того з батьків, з ким проживає дитина);

-бесіда з дитиною за умови, якщо вона досягла того віку та рівня розвитку, за яких вона може висловити свою думку;

-запити до закладів освіти, охорони здоров'я або соціального забезпечення, у яких дитина отримує відповідні послуги, щодо: стану здоров'я дитини (наприклад, спричиненого наявністю чи відсутністю належного харчування, або забезпеченням тих із батьків, з яким проживає дитина, її необхідними медикаментами у разі потреби), наявності у дитини необхідного для навчання та виховання приладдя (наприклад, олівці, зошити), одягу відповідно до віку та сезону, отримання, у разі необхідності, соціальних та інших послуг, у тому числі, платних;

-запити до ОСББ, ЖЕКів щодо стану оплати житлово-комунальних послуг за місцем проживання дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як платник аліментів, неодноразово звертався до Служби у справах дітей Луцької міської ради з питанням щодо цільового використання аліментів, які сплачуються ним на утримання дітей.

Згідно наданих відповідей на заяви та долучених документів вбачається, що з метою розгляду звернень ОСОБА_4 Службою у справах дітей Луцької міської ради було запрошено та відібрано пояснення матері дітей гр.ОСОБА_5 щодо використання нею отриманих аліментів; обстежені умови проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_8; зроблено відповідні запити у КЗ «Луцька міська дитяча поліклініка» та КЗ «Луцький НВК «Гімназія № 14» Луцької міської ради Волинської області.

Відповідно до представлених доказів, отримані ОСОБА_5 аліменти використовуються на безпосередні і необхідні потреби дітей: продукти харчування, оренду житла та оплату комунальних послуг, апаратне лікування по корекції зору дочки, іпотерапія, масаж, витрати на одяг, взуття, канцелярське приладдя сину до школи, предмети побуту та засоби гігієни, іграшки, дозвілля дітей, витрати на бензин для необхідного доїзду дітей на заняття; спортивні збори, літній відпочинок. Актом обстеження умов проживання від 15.09.2017 року встановлено, що діти мають окремі кімнати, об лаштовані меблями для навчання та проживання дітей. В кімнаті ОСОБА_6 є дитяче ліжко, дитяча стінка із шафою та письмовим столом. Меблі сучасного зразку. ОСОБА_12 ОСОБА_8 облаштована розкладним диваном та дитячими іграшками, дитячим столом-партою. ОСОБА_8 проходить курси масажу, їзда на конях, апаратне лікування по корекції зору щомісячно. Дітям створені належні умови для проживання та навчання. З інформації КЗ «Гімназія № 14 імені ОСОБА_13» - мама ОСОБА_6 бере активну участь у виховному та навчальному процесі; оплату за харчування і благодійні внески здійснює вчасно; учень має весь сезонний одяг, гімназійну форму, взуття, забезпечений шкільним приладдям; завжди охайний, чистий; разом з класом їздив на всі екскурсії, які оплачувала мама. З інформації КЗ «Луцька міська дитяча поліклініка» - ОСОБА_7, 08.02.2012 року спостерігається у ЦПМСД. З інформації Волинської обласної громадської організації дітей - інвалідів «Сильні діти» - ОСОБА_8 починаючи з травня 2017 року і по даний час, на постійній основі проходить платну реабілітацію в центрі іпотерапії. З інформації Обласної громадської організації «Волинські перспективи» - ОСОБА_8 відвідує на платній основі родинний центр «Кольоровий песик» з метою розвитку та підготовки до навчання у загальноосвітній закладах.

Оцінивши подані докази, суд приходить до висновку, що сплачувані ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, використовуватися цільовим призначенням, спрямовуються на забезпечення потреб дітей у харчуванні, одязі, в охороні здоров'я, отриманні освіти та на створення гідних умов життя дітей.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд у відповідності до приписів ст.264 ЦПК України встановлює наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, вирішує, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, визнаючи одні та відхиляючи інші докази. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту нецільового використання аліментів відповідачкою, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст. 186 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Луцької міської ради, про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.03.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.