Рішення № 72940947, 16.03.2018, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/853/17

Провадження № 2/350/36/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року смт. Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Максиміва І.В.

з участю секретаря Видойник І.П.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

предстаників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, Рівнянської сільської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відділ містобудування і архітектури Рожнятівської РДА про усунення перешкод у користуванні спільним заїздом та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом в якому просить визнати незаконним і скасувати рішення сесії Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 22 червня 2017 року № 15.22.06.2017 «Про затвердження акту земельної комісії від 06.06.2017 року про розгляд заяви ОСОБА_1»; скасувати акт земельної комісії по розгляду заяви ОСОБА_1 жительки АДРЕСА_3 від 06.06.2017 року; визнати незаконним і скасувати рішення сесії Рівнянської сільської ради від 25 квітня 2017 року № 16.25.04.2017р. «Про надання дозволу ОСОБА_3 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», яким надано дозвіл ОСОБА_3 жителю АДРЕСА_1 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,2500 га; зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні спільним заїздом шляхом демонтажу металічної огорожі.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вона користується земельною ділянкою площею 0,26 га, що розташована неподалік від будинку в якому вона проживає та яка знаходиться в с. Рівня Рожнятівського району по вул. Шевченка. Також по АДРЕСА_1 проживає брат її покійного чоловіка ОСОБА_3 Протягом більше 40 років вони користувались спільною заїзною дорогою шириною 3 метри довжиною 53 метри, яка веде до господарства відповідача ОСОБА_3 та до її присадибних ділянок. Однак, в червні 2017 року відповідач ОСОБА_3 на вказаній дорозі поставив металічну огорожу (ворота), чим позбавив її можливості безперешкодного заїзду до її земельних ділянок, захопивши при цьому 15 метрів земельної ділянки.

06 червня 2017 року земельна комісія Рівнянської сільської ради на підставі заяви дочки позивачки - ОСОБА_1 склала акт про те, що даний заїзд не передано у приватну власність. Даний акт комісії був затверджений рішенням дев'ятої сесії сьомого демократичного скликання Рівнянської сільської ради від 22 червня 2017 року № 15.22.06.2017 «Про затвердження акту земельної комісії від 06.06.2017 року про розгляд заяви ОСОБА_1». Цим же рішенням рекомендовано сторонам виготовити документацію по передачі земельних ділянок у власність для уникнення в подальшому спірних ситуацій, а також дотримуватись добросусідських відносин. Позивачка вважає, що даний заїзд є комунальною власністю і належить територіальній громаді, а оскільки у даному акті Рівнянська сільська рада не зобов'язала відповідача ОСОБА_3 розгородити проїзд, шляхом демонтажу металічної огорожі, тому вказаний акт комісії сільської ради є назаконним та підлягає до скасування. Також позивачка вважає незаконним і таким, що підлягає до скасування рішення сесії Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 22 червня 2017 року, яким даний акт комісії був затверджений.

Крім цього, позивачка вважає, що оскільки у відповідача ОСОБА_3 відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, а тому є незаконним і підлягає до скасування також і рішення сесії Рівнянської сільської ради від 25 квітня 2017 року № 16.25.04.2017р. «Про надання дозволу ОСОБА_3 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», яким надано дозвіл ОСОБА_3 жителю АДРЕСА_1 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,2500 га.

В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_7 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задоволити. Крім цього, представник позивачки - ОСОБА_1 суду пояснила, що земельні ділянки, загальною площею 0,40 га, належали померлому чоловікові позивачки та її батькові - ОСОБА_9 на підставі рішення сесії Рівнянської сільської ради від 30.01.1998 року «Про приватизацію земельних ділянок сіл Рівня та Слобода-Рівнянська». Частина земельної ділянки площею 0,1030 га знаходиться під будинковолодінням в АДРЕСА_2, 76 яку вона успадкувала, решта земельної ділянки площею 0,30 га користується її мати - позивачка ОСОБА_7 Вказані земельні ділянки розташовані неподалік одна від одної. Від вказаного будинковолодіння до присадибної земельної ділянки існує проїзд загального користування на якому відповідач ОСОБА_3 поставив огорожу чим позбавив її та позивачку безперешкодного доступу до своєї земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 проти позову заперечили, вважають позов необгрунованим та безпідставним. Зокрема відповідач ОСОБА_3 пояснив, що він являється власником домоволодіння по АДРЕСА_1. Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,25 га яка була виділена йому у власніть на підставі рішення сесії Рівнянської сільської ради від 30.01.1998 року. До його господарства дійсно існує заїзд, який він облаштував вже багато років тому назад і яким користується по даний час, однак жодної проїзної дороги загального користування до земельної ділянки позивачки ОСОБА_7, що межує із його будинковолодінням ніколи не було. Дійсно його покійний брат ОСОБА_9 та позивачка користувалися його земельною ділянкою для проходу, однак після смерті брата, позивачка постійно вчиняє сварки та різного роду конфлікти, а тому він заборонив їй проходити його земельною ділянкою. На місці старого дерев'яного паркану, яким була обгороджена його земельна ділянка, він встановив нову огорожу. Про те, що заїзд до його господарства не є проїздом загального користування свідчить і оспорюваний позивачкою акт земельної комісії від 06.06.2017 року з якого вбачається, що він встановив огорожу у межах своєї земельної ділянки, площею 0,25 га, не порушуючи при цьому права і межі земельної ділянки суміжників.

Позивачка безпідставно стверджує, що їй чиняться перешкоди в доступі до земельних ділянок якими вона користується, оскільки до вказаних земельних ділянок існує дорога загального користування з іншого боку, яка передбачена генеральним планом забудови с. Рівня.

Крім цього, у позивачки ОСОБА_7 не має жодного документу який би посвідчував її право власності чи право користування земельною ділянкою площею 0,26 га по вул. Шевченка в с. Рівня, а тому твердження позивачки, що їй чиняться перешкоди з боку відповідача у доступі до її земельних ділянок є безпідставними.

Представники Рівнянської сільської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проти позову заперечили та пояснили, що відповідач ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1. Відповідачем ОСОБА_3 обгороджено земельну ділянку в своїх межах, тобто площею 0,25 га. До його господарства дійсно існує заїзд, який не обліковується як окрема вулиця чи проїзд. Твердження позивачки ОСОБА_7 про те, що відповідачем захоплено заїзд громадського користування є безпідставним, оскільки даний заїзд веде до господарства ОСОБА_3 і ним не захоплений, а функціонує як закритий під'їзд до його господарства.

Крім цього, за заявою дочки позивачки - ОСОБА_1, земельною комісією Рівнянської сільської ради 06.06.2017 року складено акт, відповідно до якого встановлено факт існування під'їзду до домогосподарства ОСОБА_3, який у приватну власність не переданий. Також встановлено, що ОСОБА_3 здійснив огородження власного домогосподарства на підставі фактичного землекористування та згідно документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До земельної ділянки, яка належала покійному чоловікові позивачки - ОСОБА_9, яка розташована в с. Рівня урочище «город», існує інший під'їзд, який передбачений генеральним планом забудови с. Рівня 1985 року, а тому жодних перешкод з боку відповідача ОСОБА_3 не існує.

Щодо скасування рішення сесії Рівнянської сільської ради від 25.04.2017 року «Про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 площею 0,25 га, представники сільської ради просять відмовити за безпідставністю, оскільки рішення прийнято в межах компетенції колегіального органу - сесії Рівнянської сільської ради на підставі законодавства України і позивачкою не наведено жодних підстав для скасування такого рішення.

Представник третьої особи - відділу містобудування та архітектури Рожнятівської РДА ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, однак будучи раніше допитаним в судовому засіданні пояснив, що згідно генерального плану забудови с. Рівня дійсно показано під'їзну дорогу до господарства ОСОБА_3 близько 50 метрів, і яка проходить повз будинок ОСОБА_1 Однак, протягом тривалого часу частина спірного заїзду була передана під будинковолодіння ОСОБА_1, а частина знаходиться під будинковолодінням ОСОБА_3 Будь-якої проїзної дороги генеральним планом не передбачено.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, надіслав до суду письмове пояснення на позов в якому просить розгляд справи проводити без участі представника Головного управління та при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 являється власником домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.05.2009 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Рівнянської сільської ради від 10.03.2009 року (а.с.)

З архівного витягу з рішення сесії Рівнянської сільської ради від 30 січня 1998 року вбачається, що ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки, зокрема «біля хати» площею 0,25 га. (а.с.130)

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_1 від 21.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2. (а.с.144)

З оспорюваного позивачкою рішення сесії Рівнянської сільської ради № 16.25.04.2017р. від 25.04.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,25 га. (а.с.44)

Рішенням сесії Рівнянської сільської ради № 15.22.06.2017 від 22.06.2017 року затверджено акт земельної комісії від 06.06.2017 року про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 (а.с.46) Вказаним рішенням рекомендовано сторонам виготовити документацію по передачі земельних ділянок у власність для уникнення в подальшому спірних ситуацій та дотримуватись добросусідських відносин.

З акту земельної комісії Рівнянської сільської ради по розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.06.2017 року вбачається, що дорога, яка веде до господарства ОСОБА_3 функціонує як доїзд до домогосподарства ОСОБА_3 Як окрема вулиця, даний заїзд по сільській раді не обліковується. (а.с.45,143)

Крім цього з даного акту вбачається, що ОСОБА_3 встановлено огорожу навколо свого господарства на місці старої дерев'яної огорожі в якій була хвіртка для проходу до ділянки для ОСГ ОСОБА_9, однак внаслідок виниклого між сторонами конфлікту, ОСОБА_3 забороняє ОСОБА_7 та ОСОБА_1 проходити по його земельній ділянці. Комісією рекомендовано ОСОБА_7 та ОСОБА_1 користуватись під'їздом передбаченим проектом планування та забудови с. Рівня 1985 року.

З архівного витягу з рішення сесії Рівнянської сільської ради від 30.01.1998 року вбачається, що ОСОБА_9 передано у приватну власність земельні ділянки, зокрема «біля хати» площею 0,40 га. (а.с.127)

Разом з тим, позивачкою ОСОБА_7 жодного належного та допустимого доказу щодо належності їй земельної ділянки, площею 0,40 га, яка залишилась після смерті чоловіка ОСОБА_9 суду не надано.

З рішення сесії Рівнянської сільської ради № 15.17.09.2017р. від 17.09.2017 року вбачається, що позивачці ОСОБА_7 відмовлено в наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2, урочище «город» орієнтовною площею 0,2660 га, до усунення недоліків на даній земельній ділянці (яма стічних вод) площею 0,0330 га. (а.с.123)

Окрім цього, в судовому засіданні встановлено, що частину земельної ділянки, площею 0,1030 га із загальної площі 0,40 га, яка була виділена чоловікові позивачки - ОСОБА_9, у 2009 році надано під будинковолодіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_3.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що знає сім'ю ОСОБА_9, оскільки ще за життя їхніх батьків вона проживала з ними по сусідству до 1980 року. Однак згодом переїхала на проживання по АДРЕСА_4. Їй відомо, що в той час коли вона там проживала до господарства ОСОБА_3 був заїзд а далі йшла стежка, якою ходили люди і корови, а також возили сіно.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала, що знає сім'ю ОСОБА_3, оскільки проживає по сусідству по вул. Шевченка, 72А в с. Рівня з 1980 року. На той час існував заїзд до господарства ОСОБА_3 і була стежка, якою вони ходили на поле та возили сіно. У 1992 році померлий ОСОБА_9 попросив її, щоб вона відпустила частину свого городу для брата ОСОБА_3, який їздить попри його вікна, щоб останній зробив собі під'їзд до свого господарства по АДРЕСА_1. Вона відпустила частину свого городу, на якому ОСОБА_3 насипав собі дорогу до свого господарства, якою і користувався для заїзду. Брати ОСОБА_3 між собою були в добрих відносинах, користувалися подвір'ям для проходу, жодних суперечок не було. До земельної ділянки якою користується позивачка ОСОБА_7 завжди була інша дорога.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази судом встановлено, що частину під'їзної дороги, передбаченої генеральним планом забудови с. Рівня за 1985 рік, померлий ОСОБА_9 використав для власних потреб під город (грядки). А відповідач ОСОБА_3, за рахунок городу сусідки ОСОБА_12 та зі згоди останньої, зробив під'їзну дорогу до свого господарства, якою користується по даний час.

До земельних ділянок, що належали чоловіку позивачки - ОСОБА_9, загальною площею 0,40 га існує дорога, передбачена генеральним планом забудови с. Рівня за 1985 рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до господарства відповідача ОСОБА_3 існує під'їзна дорога, яку останній використовує для власних потреб, оскільки іншого під'їзду до його господарства не існує. Будь-якої проїзної дороги до земельних ділянок, що належали померлому ОСОБА_9, на місці заїзду до господарства ОСОБА_3 не існувало, а тому у задоволенні позовної вимоги щодо усунення ОСОБА_3 перешкод ОСОБА_7 у користуванні спільним заїздом слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.ст. 76, 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові та електронні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду, лише ті докази, які мають значення для розгляду справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачкою в судовому засіданні не надано доказів порушення її прав та інтересів внаслідок прийняття відповідачем Рівнянською сільською радою оспорюваних нею акту та рішень, а тому не підлягають до задоволення і позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення сесії Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 22 червня 2017 року № 15.22.06.2017 «Про затвердження акту земельної комісії від 06.06.2017 року про розгляд заяви ОСОБА_1»; скасування акту земельної комісії по розгляду заяви ОСОБА_1 жительки АДРЕСА_3 від 06.06.2017 року; визнання незаконним і скасування рішення сесії Рівнянської сільської ради від 25 квітня 2017 року № 16.25.04.2017р. «Про надання дозволу ОСОБА_3 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», оскільки такі прийняті в межах повноважень Рівнянської сільської ради та у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, Рівнянської сільської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відділ містобудування і архітектури Рожнятівської РДА про усунення перешкод у користуванні спільним заїздом та скасування рішення слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, Рівнянської сільської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відділ містобудування і архітектури Рожнятівської РДА про усунення перешкод у користуванні спільним заїздом та скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23 березня 2018 року.

Суддя Максимів І.В.