Постанова № 72939789, 13.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 642/9250/15-ц Головуючий суддя І інстанції Грінчук О.П.

Провадження № 22-ц/790/1054/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори про спадкове право

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Котелевець А.В., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 642/9250/15-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року (суддя Грінчук О.П.), -

встановив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, мотивуючи який зазначили, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого районним житловим управлінням Ленінського району м. Харкова 14 лютого 1949 року, ОСОБА_5 належав житловий будинок № 79 по вул. Підгірній у м. Харкові. За життя ОСОБА_5 склав нотаріально посвідчений заповіт № 3-3851 від 04 листопада 1999 року, яким на випадок своєї смерті заповів своє майно дружині ОСОБА_6 та синам ОСОБА_7 та ОСОБА_3. Після смерті 22 березня 2005 року ОСОБА_5 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися його дружина ОСОБА_6, син – ОСОБА_3, а ОСОБА_7 відмовився від своєї частки у спадковому майні на користь ОСОБА_6 За життя ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_5 не отримала. 09 січня 2013 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті із заявами про прийняття спадщини звернулися її син ОСОБА_3, онука ОСОБА_1 та онук ОСОБА_2. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 самовільно вселився в будинок № 79 по вул. Підгірній у м. Харкові, утримує правовстановлюючі документи та технічний паспорт на будинок, чим унеможливлює оформлення спадкових прав, позивачі просили визнати за ними право власності на 2/9 частини житлового будинку № 79 по вул. Підгірній у м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 за кожним.

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи який зазначив, що ОСОБА_6 перебувала у безпорадному стані як людина похилого віку, потребувала сторонньої допомоги, від надання якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухилилися, не піклувалися здоров’ям спадкодавця, не надавали їй матеріальної допомоги. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив усунути ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від права на спадкування, визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 2/3 частини житлового будинку № 79 по вул. Підгірній у м. Харкові з відповідною частиною господарських будівель.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 4\9 частини жилого будинку з надвірними будівлями, розташованих у м. Харкові по вул. Підгірній №79 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 в рівних частинах по 2\9 частини за кожним. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити його зустрічний позов. В обґрунтування скарги зазначив, що ОСОБА_6 внаслідок свого похилого віку та скрутного матеріального становища потребувала сторонньої допомоги, яку позивачі не надавали. Також посилався на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не отримали відмову нотаріуса у видачі свідоцтва на спадщину, а тому їх спадкові права не порушені.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого районним житловим управлінням Ленінського району м. Харкова 14 лютого 1949 року, ОСОБА_5 належав житловий будинок № 79 по вул. Підгірній у м. Харкові.

04 листопада 1999 року ОСОБА_5 було складено та нотаріально посвідчено заповіт № 3-3851, яким все своє майно він заповів дружині ОСОБА_6, сину ОСОБА_7 та сину ОСОБА_3.

Після смерті 22 березня 2005 року ОСОБА_5 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_6, ОСОБА_3, а ОСОБА_7 відмовився від своєї частки у спадковому майні на користь ОСОБА_6

За життя ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину не отримала.

Після смерті 09 січня 2013 року ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися її син ОСОБА_3, онука ОСОБА_1 та онук ОСОБА_2

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, але позбавлені можливості отримати свідоцтво в нотаріальній конторі, а ОСОБА_3 не доведено на підставі належних та допустимих доказів наявність передбачених ст. 1224 ЦК України підстав для їх усунення від права спадкування.

Судова колегія погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки ОСОБА_3 не довів наявність передбачених ст. 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від права на спадкування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову у зв’язку з неможливістю отримання свідоцтва в нотаріальній конторі та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 березня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

ОСОБА_8