Рішення № 72939419, 13.03.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14988/17

Провадження №2/263/406/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Соловйова О.Л.

за участю секретаря – Корольової Н.А.

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача та третьої особи – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» звернулося до суду з урахуванням уточнених позовних вимог із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією. Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно з особовим рахунком №225384 ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_3 за період з 01.04.2015 року по 01.10.2016 рік не вносилась оплата за користування тепловою енергією, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 6693,34 грн, яку позивач просить стягнути. Також позивач просить суд стягнути з відповідача у зв’язку з не виконанням зобов’язання щодо сплати споживчих послуг на користь підприємства суму інфляційних витрат за весь час прострочки, яка складає 1764,88 грн., та 3% річних, які складають 422,07 грн., а також судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача та третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченнях на позов.

Дослідивши матеріали справи в їхній сукупності, суд дійшов висновку, що позов Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з відомостями про право власності, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, квартира №92 у будинку №95-а по проспекту Леніна в місті Маріуполі належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22.07.2002 року, засвідченого нотаріально.

Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 162 ЖК України, п. 5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року (в редакції постанови КМУ №45 від 24.01.2006 року), наймач (орендар) квартири – зобов’язаний, у тому числі: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.

У відповідності зі ст.68 ЖК України відповідач зобов'язаний проводити оплату за користування комунальними послугами щомісяця до 10 числа, однак свої зобов'язання не виконує.

Судом встановлено, що з 01.04.2015 року по 01.12.2016 рік відповідач не в повному обсязі здійснював регулярну оплату за користування тепловою енергією, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 6693,34 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІV та ст. 67 Житлового Кодексу України оплата за користування тепловою енергією та гарячим водопостачанням стягується в установленому порядку за затвердженими тарифами.

Ч. 5 п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, передбачено обов’язок споживача теплової енергії своєчасно проводити розрахунки за використану теплову енергію.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особами. Разом з тим недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 218 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, а споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Переконання відповідача щодо того, що за відсутності укладеного в письмовій формі договору про надання послуг централізованого опалення і постачання гарячої води його звільнено від сплати отриманих послуг, є помилковим.

Свої зобов’язання по забезпеченню тепловою енергією ККП «Маріупольтепломережа» виконало своєчасно, належним чином.

Таким чином, за період з 01.04.2015 року по 01.10.2016 рік з відповідача підлягає стягненню заборгованість за користування тепловою енергією у розмірі 6693,34 грн., інфляційні витрати у розмірі 1764,88 грн., 3% річних у розмірі 422,07 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме: судового збору, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1600 грн.

Керуючись ст. 19, 20, 30, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 3,4,11-13,81,209,265,268 ЦПК України, ст.11, 203, 205, 218, 625 ЦК України, ч. 5 п. 40 Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Закону України «Про судовий збір», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (ЄДРПОУ 33760279) заборгованість за користування тепловою енергією у сумі 6693грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (ЄДРПОУ 33760279) суму інфляційних витрат у розмірі 1764грн 88коп, три відсотки річних у сумі 422грн 07коп, судовий збір у розмірі 1600грн., а всього 3 786грн 95коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду буде складено протягом десяти днів.

Головуючий суддя О. Соловйов