Постанова № 72938478, 19.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 806/3169/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря Кошиль О.Ю.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Панкеєвою В.А. в м. Житомирі, повний текст судового рішення виготовлено 04.12.2017 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, викладеного у листах від 01.03.2017 № Ж-10695/0-2436-17, від 04.07.2017 № Ж-4550/0-8254/6-17 та від 09.08.2017 № Ж-10653/0-9445/6-417 неправомірними; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 07.06.2017 ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та прийняти законне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, викладеного у листах від 01.03.2017 № Ж-10695/0-2436/6-17, від 04.07.2017 № Ж-4550/0-8254/6-17 та від 09.08.2017 № Ж-10653/0-9445/6-17.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 07.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та прийняти рішення у порядку та відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_2 з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, звернувся із заявою від 22.11.2016 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с.11).

Листом від 01.03.2017 № Ж-10695/0-2436/6-17 Головне управління Держгеокадастру повідомило позивачу, що подані графічні матеріали не містять повної інформації у зв'язку з чим не можливо визначити відповідність місця розташування витребуваної земельної ділянки. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру. Запропонував позивачу сформувати новий пакет документів та повторно звернутись до управління (а.с.17).

23 березня 2017 року позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, долучивши новий витяг з викопіювання земельної ділянки (а.с.13).

За результатами розгляду, відповідач листом від 04.07.2017 № Ж-4550/0-8254/6-17 відмовив позивачу у наданні вказаної земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області. Дане рішення прийняте на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 про "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (а.с.18).

07 червня 2017 року позивач втретє звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га. До заяви долучено копію паспорта, копію ідентифікаційного номеру, копію викопіювання з кадастровою карти та копію посвідчення учасника бойових дій (а.с.15).

Відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 07.06.2017 надав відповідь, оформлену листом від 09.08.2017 № Ж-10653/0-9445/6-17, яким позивачу повідомлено, що згідно Стратегії, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не увійшла до переліку ділянок, що підлягають передачі у власність у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області (а.с.19).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, протиправними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у надані дозволу на розробку проекту землеустрою є незаконною, оскільки суперечить приписам ст. 118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно з п.14 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено пільги учасникам бойових дій, а саме: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами ч.3 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За змістом ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, враховуючи системний аналіз правових норм свідчить на користь висновку, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судами встановлено, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бежівської сільської ради.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги Земельного кодексу України.

З матеріалів справи слідує, що за результатами розгляду заяв ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листами від 01.03.2017 № Ж-10695/0-2436/6-17, від 04.07.2017 № Ж-4550/0-8254/6-17 та від 09.08.2017 Ж-10653/0-9445/6-17 відмовляло позивачу в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмови були вмотивовані Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими рішеннями відповідача, з огляду на таке.

За приписами частини 7 статті 118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає, що відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок винесена відповідачем всупереч вказаної норми законодавства, тобто не на підставі закону України, а відтак є протиправною.

В контексті наведеного суд відмічає, що відмова відповідача, викладена у листах від 04.07.2017 та 09.08.2017 не належить ні однієї з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення земельних ділянок у власність, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Затверджена Постановою №413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".

Відповідно до вимог ст.92 Конституції України, ст.6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на Постанову КМУ №413 як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є безпідставними.

При цьому, з наданого викопіювання вбачається конкретне місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки, що відповідає вимогам частини 6 статті 118 ЗК України.

Також, суд зазначає, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, - відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно вказав, що для захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 07.06.2017 та прийняти законне рішення за наслідками розгляду.

Також судом першої інстанції вірно прийнято рішення щодо судових витрат у відповідності до ст. 94 КАС України ( в редакції до 15.12.2017).

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов до правильних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "22" березня 2018 р.