Постанова № 72938452, 21.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"21" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 806/3262/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря Полоневич Т.Ю.,

позивача та представника відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Семенюком М.М., в м. Житомирі, повний текст судового рішення складено 19.12.2017 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визначити протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з правом безоплатної її передачі у власність, орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства на території Хорошівської селищної ради Житомирської області (в межах населеного пункту с. Грушки), які оформлені листами від 22.06.2017 року № М-2485/0-6575/6-17, від 04.08.2017 року № М-1038/0-9329/6-17;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути повторно мою заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з правом безоплатної передачі у власність, орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства на території Хорошівської селищної ради Житомирської області (в межах населеного пункту с. Грушки), згідно викопіювання з кадастрової карти (плану) від 03.07.2017 №НВ-1804001372017;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства на території Хорошівської селищної ради Житомирської області (в межах населеного пункту с. Грушки), згідно викопіювання з кадастрової карти (плану) від 03.07.2017 №НВ-1804001372017.

Позов обґрунтовано тим, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області без законних на те підстав відмовило позивачу двічі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому такі дії слід кваліфікувати неправомірними.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в надані дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом від 04.08.2017 № М-10381/0-9329/6-17.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 03.07.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Хорошівської селищної ради Житомирської області (в межах населеного пункту с. Грушки) та прийняти рішення у відповідності до вимог законодавства.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачу на його заяви було надано відповідь відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, КМУ було прийнято Постанову від 07.06.2017 №413 "Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними". Даною Постановою визначено порядок передачі земельних ділянок у власність. Враховуючи те, що бажана позивачу земельна ділянка не увійшла до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадян у третьому кварталі 2017 на території Житомирської області, їй було відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (Постанова КМУ №413). При цьому відповідач вказав, що Постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 є обов'язковою для всіх землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою від 22.02.2017 (а.с.32-34) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Грушківської сільської ради Хорошівського району, за результатами розгляду якої відповідач листом від 22.06.2017 № М-2485/0-6575/6-17 (а.с. 17) повідомив, що додані до клопотання графічні матеріали не містять у собі інформації стосовно меж населеного пункту, частина якого відображена на графічному матеріалі, що робить неможливим визначити відповідність місця розташування витребовуваної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та іншій містобудівній і землевпорядній документації, та запропонував сформувати навий пакет документів та з заявою повторно звернутися до Головного управління.

Погодившись з вищевказаною пропозицією позивач повторно звернувся до відповідача з заявою від 03.07.2017 року (а.с. 14-15, 35-38) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі безоплатно у приватну власність площею 2,0 га для особистого селянського господарства на території Хорошівської селищної ради, Хорошівський р-н с. Грушки, яка була зареєстрована відповідачем 05.07.2017 за вхідним № М-10381/0/5-17.

В подальшому, розглянувши вказану заяву, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 04.08.2017 року № М-10381/0-9329/6-17 (а.с.16), пославшись на положення постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 про "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", відмовило ОСОБА_2 в наданні дозволу.

Вважаючи дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області неправомірними ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою оформлена листом від 04.08.2017 року № М-1038/0-9329/6-17 є неправомірною, оскільки вказані у зазначеному листі підстави відмови не відноситься ні до однієї з підстав, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 413 не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України. Відтак, для належного захисту прав та інтересів позивача слід зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 03.07.2017 та прийняти рішення у відповідності до вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки з правом передачі у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Хорошівської селищної ради, Хорошівський р-н с. Грушки. Додатками до заяви вказано: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, копія учасника бойових дій, оригінал викопіювання з кадастрової карти та інші.

Виходячи з аналізу вказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем було дотримано вимоги ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

В свою чергу суд звертає увагу на те, що відповідачем у листі від 04.08.2017 року № М-1038/0-9329/6-17 зазначаючи підстави для відмови та опираючись на норми ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам закону прямо пов'язана з Постановою КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" та затвердженою нею Стратегією.

Проте, суд зазначає, що Постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч положенням Земельного кодексу України, а тому відмова відповідача, оформлена листом від 04.08.2017 року № М-1038/0-9329/6-17 є протиправною.

Визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою свідчить про протиправність дій відповідача, а тому не потребує прийняття окремого рішення щодо таких дій.

Крім того, суд вірно вказав, що відповідачем не надано будь яких доказів, що земельна ділянка, вказана в заяві ОСОБА_2 від 03.07.2017, була включена на момент відмови у наданні дозволу до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.

Щодо вимоги про визначити протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з правом безоплатної її передачі у власність, орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом від 22.06.2017 року № М-2485/0-6575/6-17, суд зазначає, що вищевказаним листом позивачу не було відмовлено в наданні дозволу, а було запропоновано сформувати новий пакет документів та з повторною заявою звернутися до Головного управління, що позивач і зробив, а тому суд вірно вказав, що дана вимога задоволенню не підлягає, так як ОСОБА_2 подаючи нову заяву фактично погодився з відповіддю, викладеною відповідачем в листі від 22.06.2017 року № М-2485/0-6575/6-17 і його права в даному випадку не порушені.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства на території Хорошівської селищної ради Житомирської області (в межах населеного пункту с. Грушки), згідно викопіювання з кадастрової карти (плану) від 03.07.2017 №НВ-1804001372017, то суд зауважує наступне.

Так, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Відтак, суд вірно вказав, що вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню у такій формі, яка обрана позивачем.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 судове рішення не оскаржує, тому воно не є предметом апеляційного розгляду в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на викладене, постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. У доводах апеляційної скарги відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування постанови, а наведені доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "22" березня 2018 р.