Постанова № 72938318, 14.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: О.М. Кунець

14 березня 2018 р. Справа № 818/1532/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (повний текст складений 20 листопада 2017 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, -

В с т а н о в и л а:

18 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області (подалі - ГУ НП в Сумській області) від 27 жовтня 2016 року № 314 о/с «По особовому складу» в частині його звільнення, поновити його на посаді інспектора Білопільського відділення поліції м. Білопілля ГУ НП в Сумській області з 27 жовтня 2016 року, стягнути на його користь суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначає, що його звільнення проведено в порушення порядку та процедури звільнення, а при винесенні спірного наказу не було об'єктивно враховані всі обставини, які мають значення для прийняття рішення, що зумовило порушення особистих прав і інтересів та призвело до помилкового звільнення. Відповідачем не встановлено поважних причин, що перешкоджають подальше виконання ним службових обов'язків, хоча військово-лікарською комісією (подалі - ВЛК) він інвалідом не визнаний.

Також позивач зазначає по поважність причин пропуску ним строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Заперечуючи проти вимог адміністративного позову ОСОБА_1, відповідач ГУ НП в Сумській області зазначає, що підставою для прийняття оспорюванного позивачем наказу і його звільнення було рішення ВЛК, викладене у свідоцтві про хворобу № 175 від 09 вересня 2017 року про непридатність позивача ОСОБА_1 до військової служби в мирний час. На момент складання відповідного свідоцтва ВЛК діяло у відповідності до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України № 85 від 06 лютого 2001 року № 85 (далі - Порядок № 85), який втратив чинність 26 травня 2017 року згідно з наказом МВС України № 285 від 03 квітня 2017 року. Свідоцтво про хворобу позивача від 09 вересня 2016 року, а також постанова ВЛК від 10 січня 2017 року, якою скасовано зазначене свідоцтво прийняті з урахуванням вимог Порядку № 85. При цьому, при визначенні можливих варіантів висновку («Не придатний до військової служби», «Обмежено придатний до військової служби», «Придатний до військової служби») ВЛК керувалась нормами пункту 1.67 означеного Порядку. Відповідним медичним закладом було встановлено фактичну непридатність позивача до подальшого виконання своїх обов'язків. Пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» передбачено звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції «через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції». Таким чином, за наявності відповідного рішення медичної комісії (на момент звільнення позивача діяло свідоцтво про хворобу № 175 від 09 вересня 2016 року) ГУНП в Сумській області прийнято рішення про звільнення позивача із поліції від 27 жовтня 2016 року № 314 о/с відповідно до пункту 2 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію». З урахуванням рекомендацій ЦВЛК, які було надано листом № 33/2-С-76 від 25 листопада 2016 року, ВЛК провела повторну перевірку відповідних обставин і за наслідками перевірки захворювання позивача ВЛК було скасовано свідоцтво № 175 від 09 вересня 2016 року та прийнято Постанову № 1 від 10 січня 2017 року відповідно до якої позивач ОСОБА_1 «Визнаний непридатним до військової служби в мирний час». Відповідач зазначає, що висновки ВЛК у свідоцтві № 175 від 09 вересня 2016 року та у Постанові № 1 від 10 січня 2017 року є ідентичними, що також свідчить про наявність законних підстав для звільнення позивача.

На даний час рішення медичної комісії про непридатність позивача до служби в поліції ніким не змінено, а тому, відсутні підстави для зміни наказу про звільнення позивача зі служби в поліції. Таким чином, відповідач, приймаючи наказ про звільнення позивача від 27 жовтня 2016 року № 314 о/с, діяв в межах наданих повноважень відповідно до чинного законодавства. Дія Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначає порядок проходження служби саме особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. Позивач ОСОБА_1 проходив службу у поліції, відтак дія цього Положення на нього не розповсюджувалась.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (повний текст постанови виготовлений 20 листопада 2017 року) в задоволені вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що підставою для прийняття відповідачем рішення про звільнення позивача ОСОБА_1 зі служби в поліції через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, слугував висновок ВЛК, викладений в Свідоцтві про хворобу № 175 від 09 вересня 2016 року про те, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Означений висновок не змінений ВЛК і після його перегляду ВЛК 10 січня 2017 року. Та обставина, що Свідоцтво про хворобу № 175 від 09 вересня 2016 року скасовано постановою ВЛК № 1 від 10 січня 2017 року не є підставою для зміни оспорюванного позивачем наказу, так як на час його прийняття означене Свідоцтво про хворобу було дійсним, а постанова ВЛК від 10 січня 2017 року не змінила раніш наданого висновку про те, що позивач ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Судом не прийняті до уваги посилання представника позивача на той факт, що позивач не визнаний інвалідом (згідно з довідкою серії 10 ААА № 121264 від 09 листопада 2015 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності), а отже позивач може в подальшому працювати і виконувати відповідні функції. Судом зазначено, що оскільки питання щодо визначення придатності або непридатності до подальшої служби відноситься до виключної компетенції ВЛК і відповідно до п.1.66 Порядку № 85, який діяв на момент прийняття відповідних рішень ВЛК у вересні 2016 року та у січні 2017 року, при медичному огляді рядового та начальницького складу та при наданні індивідуальної оцінки придатності до служби в органах внутрішніх справ ВЛК враховує не лише фактичну працездатність, а і інші обставини та критерії в кожному конкретному випадку, які визначають можливість подальшого проходження служби.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на те, що правова оцінка доказів надана судом поверхово, при винесенні судового рішення не було об'єктивно враховані всі обставини, які мають значення для його прийняття. Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити повністю його позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що спеціальним актом законодавства, нормами якого врегульовані спірні правовідносини та є чинним на час виникнення спірних правовідносин, є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (подалі - Положення № 114).

Однією з підстав звільнення зі служби через хворобу - у разі визнання працівника непридатним до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатним 2-го ступеня) за рішенням військо-лікарської комісії (п. 63 «б», п. 64 «б» Положення № 114).

Скаржник вказує, що судом не в повній мірі досліджено підставу для його звільнення - Свідоцтво про хворобу № 175, що видане 09 вересня 2016 року Військово-лікарською комісією.

Так, означена постанова не містить: посилань про його непридатність до служби саме в поліції, а також обов'язкової інформації, що захворювання отримані ним у період проходження служби в ОВС; ВЛК не встановила причинний зв'язок отриманих ним травм, пов'язаних із захистом державного суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньо під час виконання завдань у забезпеченні державної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період проходження служби в органах внутрішніх справ, Нацполіції; інформації, яке саме конкретне захворювання (перелік захворювань і фізичних вад), яке виникло до служби, в період служби та коли досягло такого розвитку, що перешкоджають проходженню служби в поліції та призвело до його непридатності до служби в Нацполіції чи можливо використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці.

Скаржник зазначає, що судом не враховано, що звільнення з поліції через хворобу можливе при наявності причинного зв'язку - «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ», якщо воно виникло в період проходження служби в органах внутрішніх справ або коли захворювання, яке виникло до служби, в період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Також скаржник вказує, що судом залишено поза увагою те, що скасування Свідоцтва про хворобу № 175 від 09 вересня 2016 року в цілому та затвердження лише постанови № 1 від 10 січня 2017 року про його захворювання без оформлення іншого свідоцтва про хворобу є протиправним, оскільки за таких обставин автоматично відсутнє будь-яке Свідоцтво про хворобу, яке стало підставою для його звільнення з органів внутрішніх справ. Скаржник вважає, що скасування означеного Свідоцтва має наслідком також скасування оскаржуваного ним наказу про його звільнення.

Процедура звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, на думку скаржника, складається з трьох основних стадій: ухвалення рішення про звільнення; оформлення й узгодження документів на звільнення; оформлення факту припинення відносин з органом внутрішніх справ.

Перша стадія - ухвалення рішення про звільнення - складається з наступних етапів: визначення підстави звільнення; попередження про майбутнє звільнення; проходження медичного огляду Необхідно відзначити, що послідовність етапів розглянутої стадії умовна, вона залежить від підстав, а також багато в чому від того, хто є ініціатором звільнення.

Звільнення зі служби працівників органів внутрішніх справ може здійснюватися лише на підставах, передбачених законом, під якими розуміють такі життєві обставини, що законодавчо визначаються як юридичні факти для припинення служби. Сама по собі наявність зазначеної в законі підстави не припиняє службових (трудових) відносин, необхідним є певний юридичний акт - дія відповідної особи (наказ керівника, рапорт працівника), що відображає волю (ініціативу) сторін щодо припинення служби.

На першому етапі цієї стадії під час вибору підстави для звільнення працівника варто враховувати його вік, стан здоров'я, працездатність, вислугу, ставлення до служби. Беруться до уваги також права й пільги працівника щодо виплати допомоги, у житловому й медичному забезпеченні, надавані залежно від підстав звільнення відповідно до Положення № 114 й іншими нормативними правовими актами.

Друга стадія - оформлення документів на звільнення - складається з етапів підготовки документів на звільнення та їх узгодження.

Звільнення здійснюється на підставі наказів, проекти яких готуються працівниками кадрових апаратів.

На співробітників, що підлягають звільненню, відповідними прямими начальниками на ім'я керівника, що має право їхнього звільнення, направляються подання на звільнення з органів внутрішніх справ. Подання складається із двох частин: послужної, що характеризує співробітника, й резолюційної. У послужній частині відображаються основні анкетні дані співробітника, періоди його служби, вислуга років, ступінь придатності до військової служби. У другій частині подання коротко викладаються відомості, що характеризують співробітника за весь період його служби в системі МВС; зазначаються мотиви звільнення й відомості, що підтверджують необхідність звільнення; коли й ким проводилася бесіда щодо звільнення; дата останньої атестації й висновки по ній; пропозиції про заохочення у зв'язку зі звільненням. Як правило, послужну частину підписує безпосередній керівник співробітника, що звільняється. У резолюційній частині за підписом відповідної посадової особи вказується рішення старших начальників.

До подання додаються: рапорт співробітника, якщо звільнення провадиться з його ініціативи із вказівкою причин звільнення; повідомлення про майбутнє звільнення, підписане співробітником, або прикладений до нього акт у випадку відмови співробітника від підпису, якщо звільнення провадиться з ініціативи адміністрації; висновок за матеріалами службових перевірок, затверджене відповідним керівником (на співробітників, яких представляють до звільнення за порушення дисципліни); атестація, затверджена керівником, що має право призначення та звільнення з посади; копії вироків суду, що надійшли до органу внутрішніх справ (у випадку притягнення співробітника до кримінальної відповідальності); висновок військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність співробітника до служби в органах внутрішніх справ (при звільненні у зв'язку з хворобою або обмеженому стані здоров'я); рапорт співробітника у випадку відмови від проходження військово-лікарської комісії або висновок, підписаний працівниками кадрового підрозділу, у випадку відхилення співробітника від зазначеного огляду; розрахунок вислуги років, затверджений співробітниками пенсійного відділу МВС, ГУМВС; інші документи, що мають істотне значення для ухвалення рішення про звільнення співробітника.

Третя стадія - оформлення факту припинення відносин з органом внутрішніх справ - завершує підготовку документів і перебування співробітника в даному органі. Вона складається з наступних етапів: виключення зі списків особового складу й одержання документів; підписання обхідного листа й здійснення фінансового розрахунку.

Важливою ознакою, що характеризує поняття звільнення, є волевиявлення співробітника чи адміністрації, спрямоване на припинення служби. У зв'язку із цим звільнення може бути здійснене з ініціативи: співробітника; адміністрації, тобто, по суті, роботодавця - органу внутрішніх справ в особі його керівника, а також за обставин, що не залежать від волі сторін (з ініціативи органу, що не є стороною правовідносини).

Звільнення здійснюється з дотриманням певних процедурних вимог, що мають різний зміст по кожній підставі звільнення. Недотримання цих вимог розцінюється як незаконне звільнення з відновленням звільненої особи на службі в органах внутрішніх справ у колишній посаді.

Скаржник стверджує, що у даному випадку розірвання правовідносин здійснено відповідачем у одноособовому порядку, проти волі позивача, рапорт про звільнення через хворобу не подавався і він не мав наміру його подавати, відповідачем не надано доказів того, чи пропонувалась позивачеві інша посада, робота. Оскільки прийняте відповідачем рішення очевидно впливає на його права та законні інтереси, отже при його прийнятті відповідач мав врахувати думку позивача щодо такого рішення та надати йому можливість надати особисті пояснення з даного питання, що зроблено не було.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію» (подалі - Закон № 580-VIII в редакції, що була чинною на час винесення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII установлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Судом встановлено, що 11 липня 2014 року в м. Сіверськ, Донецької області у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, під час вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, охорони і забезпечення громадського порядку, у тому числі, з позивачем ОСОБА_1 - інспектором Білопільського відділення поліції (м. Білопілля) ГУ НП в Сумській області стався нещасний випадок (а.с. 55-59, 52-53).

10 листопада 2015 року Сумська обласна медико-соціальна експертна комісія № 1, за наслідками огляду позивача ОСОБА_2 від 09 листопада 2015 року, видала довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрат професійної придатності у відсотках, визначив про те, що ступень втрати професійної працездатності позивача складає 25% (а.с. 17).

Підпунктом 1.3.3 підпункту 1.3 пункту Положення по діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06 лютого 2001 року № 85, зареєстрованого в Мінюсті України 22 лютого 2001 року № 164/5355, яке втратило чинність 26 травня 2017 року, визначено, що основним завданням військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою визначення за станом здоров'я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності до служби в органах внутрішніх справ, військової служби, можливості проходження служби за кордоном, вступу (навчання) до навчальних закладів МВС і Міністерства оборони осіб, які є кандидатами на службу в органи внутрішніх справ, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі при переміщенні по службі, військовослужбовців Національної гвардії України, курсантів і слухачів навчальних закладів МВС України.

За розпорядженням відповідача від 01 серпня 2016 року Військово-лікарська комісія УМВС Сумської області ( ВЛК) відповідно до означеного Положення здійснила обстеження позивача ОСОБА_1 та 09 вересня 2016 року видала Свідоцтво про хворобу № 175 (а.с. 15). Згідно з постановою ВЛК позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. В подальшому Свідоцтво про хворобу від 09 вересня 2016 року № 175 було відмінено постановою ВЛК № 1 від 25 листопада 2016 року, однак висновок комісії залишений без змін - позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с. 16).

Наказом відповідача від 27 жовтня 2016 року № 314 о/с «виходячи з завдань, які покладені на поліцію враховуючи вимоги до поліцейського при застосуванні поліцейських заходів для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень та п. 13 Свідоцтва про хворобу від 09 вересня 2016 року № 175, а саме: «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-173650), інспектора Білопільського відділення поліції (м. Білопілля) ГУ НП в Сумській області з 27 жовтня 2016 року звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII (а.с. 14).

27 жовтня 2016 року позивачу ОСОБА_1 відповідачем вручені: трудова книжка та посвідчення про приписку до призовної дільниці (а.с. 25).

Колегія суддів зауважує, що здатність до праці внаслідок травми (каліцтва) або хвороби у конкретної людини може змінюватися відразу або через деякий термін після виникнення хвороби (одержання травми тощо), тимчасово або назавжди, частково або повністю, але завжди по відношенню до певних видів або умов праці. Служба у поліції являє собою особливий вид трудової діяльності, тому поняття «працездатність поліцейського» може бути сформульоване як стан фізичних і духовних можливостей, що дозволяють йому виконувати обов'язки служби. Поняття «виконання обов'язків служби» припускає такий їхній обсяг і якість виконання, до яких поліцейський може бути повністю адаптований. При цьому виконання обов'язків служби не повинне приносити шкоду здоров'ю і має бути ефективним.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що як в Свідоцтві про хворобу від 09 вересня 2016 року за № 175 та і в постанові № 1 від 10 січня 2017 року ВЛК презюмує непридатність позивача ОСОБА_1 до проходження військової служби в мирний час через травму/захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. При цьому, висновок Сумської обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 від 10 листопада 2015 року про часткову втрату позивачем працездатності без встановлення інвалідності не входить в протиріччя з висновками ВЛК.

Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затверджене наказом МВС України від 03 квітня 2017 року № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за № 559/30427.

Колегія суддів вважає, що за відсутності правового акту, який би визначав організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи по відношенню до поліцейських, логічним є висновок ВЛК стосовно можливості, за станом здоров'я, проходження позивачем ОСОБА_1 військової служби, як служби в поліції. При цьому, колегія суддів зауважує, що суспільні правовідносини не можуть залишатися без відповідного правового врегулювання.

Крім того, колегія суддів зазначає, судовим розглядом справи встановлено, що позивачем вищеозначені висновки ВЛК у судовому порядку не оскаржувалися, відповідно, ці висновки не скасовувалися.

Також, колегія суддів зазначає, що частиною 9 статті 65 Закону № 580-VIII визначено, що переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Висновки ВЛК щодо неможливості проходження позивачем ОСОБА_1 військової служби в мирний час виключають можливість проходження позивачем служби в поліції в цілому, а не тільки на посаді інспектора Білопільського відділення поліції (м. Білопілля) ГУ НП в Сумській області. З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо наявного у відповідача обов'язку запропонувати йому іншу посаду.

Колегія суддів зазначає, що звільнення позивача відбулось за ініціативи ГУ НП в Сумській області. Отже у позивача не було необхідності подавати рапорт про звільнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що підставою для прийняття рішення про звільнення позивача ОСОБА_1 для ГУ НП в Сумській області був відповідний висновок ВЛК, вербальний вигляд якого відповідав встановленим формам. Законодавчі підстави піддавати критиці зміст інформації, що мається у такому висновку, у відповідача відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Згідно із частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, зо суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, ст. 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець О.І. Сіренко Постанова у повному обсязі складена і підписана 22 березня 2018 року.