Постанова № 72938306, 19.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4866/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

представник відповідача Квартенко О.Р.

представник позивача Гордейчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, суддя Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 15.12.17 по справі № 820/4866/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІТА"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІТА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.10.2017 року №000051142.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки від 20.09.2017 року №13026/20-40/14-12-11/24285021 є неправомірними, а тому податкове повідомлення - рішення, яке прийнято на підставі таких висновків, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІТА" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 159 КАС України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1 ст. 44 ПК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Уніта" (код ЄДРПОУ 24285021) пройшло встановлену процедуру державної реєстрації. Перебуває на податковому обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Уповноваженими особами ГУ ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніта» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Охланд Компані» (податковий номер 40624960), ТОВ «Інтраст Інвест Груп» (податковий номер 40625325) за листопад 2016 року та з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» (податковий номер 40331223) за грудень 2016 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №13026/20-40/14-12-11/24285021 від 20.09.2017 року. Згідно висновків вищевказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Уніта" податкового законодавства, а саме: п.198.1, п. 198.2, п 198.3 ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу Україні від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 178213 грн. у зв'язку з документально оформленими операціями з ТОВ «Охланд Компанія (податковий номер 40624960), TOB «Інтраст Інвест Груп» (податковий помер 40625325) за листопад 2016 року та з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» (податковий номер 40331223) за грудень 2016 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 178213 грн., в тому числі за листопад 2016 року у розмірі 58015 грн., за грудень 2016 року у розмірі 120198 грн.

На підставі висновків акту перевірки №13026/20-40/14-12- 11/2428502 від 20.09.2017 року відповідачем складено податкове повідомлення - рішення №0000511412 від 04 жовтня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 178213,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89106,50 грн.

Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ "Уніта" виконані всі умови для формування податкового кредиту. Відповідачем було протиправно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. Таким чином, оскаржуване рішення № 000051142 від 04.10.2017 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної") вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи ТОВ "Уніта" здійснювало господарські операції з наступними контрагентами - ТОВ «Охланд Компані», ТОВ «Інтраст Інвест Груп» та з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп».

Так, між ТОВ "Уніта" та ТОВ «Охланд Компані» укладено договір №1-П від 24 жовтня 2016 року, відповідно до якого ТОВ «Охланд Компані» зобов'язується передати у власність ТОВ "Уніта" товар згідно специфікації, а ТОВ «Уніта» зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити грошові кошти за товар на умовах даного договору.

ТОВ "Уніта" документально оформлено придбання у ТОВ «Охланд Компані» товари відповідно до податкових накладних № 316 від 07.11.2016 року та № 317 від 07.11.2016 року та видаткових накладних № 4 від 07.11.2016 року та № 3 від 07.11.2016 року.

Списання товарів на виробництво відбувалось на підставі накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 29.11.2016 року № 58 та від 12.12.2016 року № 56, № 60 від 28.12.2016 року.

Поставка товарів на адресу ТОВ "Уніта" підтверджується товарно-транспортними накладними № 00012 від 31.10.2016 року, № 00014 від 07.11.2016 року.

Здійснення операцій за договором підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку за листопад 2016 року, оборотами рахунку 631 за листопад 2016 року та оборотами рахунку 3711 за листопад 2016 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, відповідно до наступних платіжних доручень - № 348 від 18.11.2017 року, № 354 від 23.11.2016 року, № 346 від 15.11.2016 року, № 345 від 17.11.2016 року.

Між ТОВ "Уніта" та ТОВ «Інтраст Інвест Груп» укладено договір № 2-П/2016 від 01 листопада 2016 року, відповідно до якого ТОВ «Інтраст Інвест Груп» зобов'язується передати у власність ТОВ "Уніта" товар згідно специфікації, а ТОВ "Уніта" зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити грошові кошти за товар на умовах вказаного договору.

В листопаді 2016 року ТОВ "Уніта" документально оформлено придбання у ТОВ «Інтраст Інвест Груп» товарів згідно податкової накладної № 512 від 17.11.2016 року та видаткової накладної № 1 від 17.11.2016 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за листопад 2016 року.

Списання товарів на виробництво відбувалось на підставі накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 01.12.2016 року № 59.

Розрахунок між суб'єктами господарювання проводився у безготівковій формі, відповідно до платіжного доручення № 358 від 06.12.2016 року.

Поставка товарів на адресу ТОВ "Уніта" підтверджується товарно-транспортною накладною № 00017 від 17.17.2016 року.

Здійснення операцій за договором підтверджується оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 10 за листопад 2016 року та оборотами рахунку 631 за листопад 2016 року.

Між TOB «Ліагро Сервіс Груп» та ТОВ "Уніта" укладено договори підряду № 1-П від 01 березня 2016 року, № 1-ПР від 01 листопада 2016 року, відповідно до яких TOB «Ліагро Сервіс Груп» зобов'язується на свій страх та ризик на завдання ТОВ "Уніта" виконати послуги з організації та проведення ремонту магазинів мережі «Сільпо» та інших об'єктів, згідно заявки, відповідно до кошторисної документації та передати замовнику, а ТОВ "Уніта" зобов'язується прийняти та сплатити грошові кошти за виконані роботи надані послуги.

На підтвердження вартості виконаних робіт по вищевказаним договорам складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року.

Приймання виконаних робіт ТОВ "Уніта" від ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» підтверджується актами № ЛГ-122222(2), № ЛГ- 122222(3), № ЛГ-122223, № ЛГ- 121317(2) приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2016 року, відомістями ресурсів до них та довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витрат.

Між ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» та ТОВ «Уніта» укладено договір поставки № 1-П/2016 від 01 листопада 2016 року, відповідно до якого ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» зобов'язується поставити товар, який відповідає своїм споживчим властивостям. ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» зобов'язане надати сертифікат відповідності товару стандартам ТУ України.

В грудні 2016 року ТОВ «Уніта» документально оформлено придбання у ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» товарів відповідно видаткової накладної № ЛГ-121318 від 13.12.2016 року.

Поставка товарів на адресу ТОВ "Уніта" підтверджується товарно-транспортною накладною № 00013/12 від 13.12.2016 року.

Між ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» та ТОВ «Уніта» укладено договір № 2-П/2016 від 01 листопада 2016 року, № 3-П/2016 від 01 листопада 2016 року, відповідно до яких ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» зобов'язується передати у власність ТОВ "Уніта" товар згідно специфікації, а ТОВ "Уніта" зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити грошові кошти за товар на умовах вказаного договору.

В грудні 2016 року ТОВ «Уніта» документально оформлено придбання у ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» товарів відповідно видаткових накладних № ЛГ-121311 від 13.12.2016 року та № ЛГ-122221 від 22.12.2016 року.

Поставка товарів на адресу TOB "Уніта" підтверджується товарно-транспортними накладними № 00014/12 від 13.12.2016 року та № 00022/12 від 13.12.2016 року.

Списання товарів на виробництво відбувалось на підставі накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 29.12.2016 року № 66, № 67 від 29.12.2016 року, № 68 від 29.12.2016 року, № 69 від 29.12.2016 року.

В грудні 2016 року ТОВ "Уніта" документально оформлено придбання у ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» товари/послуги згідно наступних документів: податкова накладна № 670 від 22.12.2016 року, податкова накладна № 671 від 22.12.2016 року, податкова накладна № 399 від 13.12.2016 року, податкова накладна № 396 від 13.12.2016 року, податкова накладна № 400 від 13.12.2016р., податкова накладна № 669 від 22.12.2016 року; акт виконаних робіт № ЛГ-122222(2) від 22.12.2016 року, акт виконаних робіт № ЛГ-122222(3) від 22.12.2016 року, акт виконаних робіт № ЛГ-122223 від 22.12.2016 року, акт виконаних робіт № ЛГ-121317(2) від 13.12.2016 року, акт виконаних робіт № ЛГ- 121217(2) від 13.12.2016 року, акт виконаних робіт № ЛГ-121217 від 13.12.2016 року, акт виконаних робіт № ЛГ-121311 від 13.12.2016р., акт виконаних робіт № ЛГ-121318 від 13.12.2016 року, акт виконаних робіт № ЛГ-122221 від 22.12.2016 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2016 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, відповідно до наступних платіжних доручень: № 364 від 15.12.2016 року, № 377 від 23.12.2016 року, № 378 від 23.12.2016 року, № 379 від 26.12.2016 року, № 380 від 29.12.2016 року, № 381 від 29.12.2016 року.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані первинні документи, надані позивачем на підтвердження факту реального виконання правочинів з ТОВ «Охланд Компані», ТОВ «Інтраст Інвест Груп» та з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку. Будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених первинних документів судом не встановлено.

Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Отже, платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Ця позиція відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС "АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Уніта" виконані всі умови для формування податкового кредиту, а ймовірне порушення ТОВ «Охланд Компані», ТОВ «Інтраст Інвест Груп» та ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» податкового законодавства під час здійснення правовідносин при фактичному здійсненні господарської операції з позивачем не впливає на податковий кредит ТОВ "Уніта".

Отже, відповідачем було протиправно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 000051142 від 04.10.2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання такого податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/4866/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 23.03.2018.