Постанова № 72938267, 23.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

23 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2593/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представника відповідача - Капинос А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (суддя Бідонько А.В.) від 06.12.2017 р. (повний текст постанови виготовлений 11.12.2017 р.) по справі № 820/2593/17

за позовом ОСОБА_3

до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: визнати неправомірною відмову відповідача передати ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_1 площею 7.7168 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради; зобов'язати Краснокутську РДА виконати рішення суду щодо передачі у власність земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 площею 7.7168 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 р. по справі № 820/2593/17 позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 17.02.2017 р. про передачу у власність земельної ділянки державної власності кадастровий номер НОМЕР_2 площею 7,7168 га, розташовану на території Каплунівської сільської ради, з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 р. по справі № 820/2593/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач та відповідач - Краснокутська РДА Харківської області, подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначили про законність судового рішення, у зв'язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиви на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 13.04.2006 року по справі № 2-260/06 позов ОСОБА_3 до Краснокутської районної державної адміністрації, третя особа - Краснокутська сільська рада, про поновлення порушеного права - задоволено. Поновлено порушене право ОСОБА_3 на земельну частку/пай. Зобов'язано Краснокутську районну державну адміністрацію надати ОСОБА_3 земельну частку за рахунок вільних земель державного резервного фонду на території Каплунівської сільської ради в розмірі середньої земельної частки/паю.

В подальшому Краснокутською районною державною адміністрацією видано розпорядження від 18.10.2012 року (з урахуванням змін, внесених розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації № 37 від 03.02.2014 року), яким надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проекту землеустрою щодо організації території земельної частки (паю) для подальшого надання у власність площею 5,79 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Каплунівської сільської ради.

Позивач 24.11.2016 року звернулась до Краснокутської районної державної адміністрації із заявою про надання у власність земельної ділянки площею 7,7168 га за межами населених пунктів на території Каплунівської сільської ради.

Листом № Л-769/05-19 від 20.12.2016 року Краснокутською районною державної адміністрацією надано відповідь, в якій зазначено, що до 2013 року земельні ділянки державної власності, що розташовані за межами населених пунктів, для сільськогосподарського використання надавшійся у власність за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 1.23 ЗК України в редакції до 2013 року). З 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Держгеокадастру України.

Позивач звернулась із відповідною заявою про надання у власність земельної ділянки площею 7,7168 га за межами населених пунктів на території Каплунівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

На вказану заяву позивача Головне управління Держгеокадастру у Харківській області листом № Л-8401/0/14-9278/0/21-17 від 27.04.2017 року повідомило, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наділене повноваженнями із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб на території Харківської області. Також зазначено, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області зобов'язано Краснокутську районну державну адміністрацію надати земельну частку за рахунок вільних земель державного резервного фонду на території Каплунівської сільської ради. При цьому зазначено, що будь-яких зобов'язань щодо виділення земель на управління вказаним рішенням не покладалося.

Не погодившись з відмовою відповідачів у наданні у власність земельної ділянки, позивач звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що перешкоджаючи позивачу в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, відповідач таким чином перешкоджає позивачу у реалізації законодавчо наданого йому права на отримання земельної ділянки, чим порушує принципи рівності перед законом та пропорційності. При цьому, суд першої інстанції визнав за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог, захистивши права позивача шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 17.02.2017 р. про передачу у власність земельної ділянки державної власності кадастровий номер НОМЕР_2 площею 7,7168 га, розташовану на території Каплунівської сільської ради, з урахуванням висновків суду у цій справі, оскільки з 01.01.2013 р. органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, а тому суд не вбачає наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Краснокутську РДА передати ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_1 площею 7.7168 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради та зобов'язання Краснокутську РДА виконати рішення суду щодо передачі у власність земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 площею 7.7168 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 17.02.2017 р. через свого представника звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою на підставі ч. 4 ст. 122 ЗК України, в якій просила передати у власність земельну ділянку державної власності кадастровий номер № НОМЕР_1 площею 7.7168 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради (право виникло на підставі рішення Краснокутського районного суду у цивільній справі № 2-260/06 від 13.04.2006 р.).

У вказаній заяві позивач зазначила, що 18.10.2012 р. голова Краснокутської РДА видав розпорядження № 348 на підставі якого вона виготовила технічну документацію та отримала витяг з ДГК на сформовану земельну ділянку, а 20.12.2016 р. Краснокутська РДА рекомендувала звернутись до головного управління ДГК з цією заявою так як в 2013 році повноваження щодо передачі у власність земель сільськогосподарського призначення державної власності, належать ГУДГК. До поданої заяви позивачем додані копії витягу з ДЗК, розпоряджень РДА, паспорта заявника до довідки ДПІ, свідоцтва, довіреності.

На вказану заяву відповідачем по справі надана відповідь від 27.02.2017 р., в якій ГУ ДГК повідомило позивача, що будь-яких зобов'язань щодо виділення земельної частки (паю) за рахунок вільних земель державного резервного фонду на території Каплунівської сільської ради в розмірі середньої частики (паю) на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не покладалось, а тому відсутні об'єктивні підстави для передачі у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 7,7168 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Каплунівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу Україні (далі - ЗК України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом 8 Перехідних положень Земельного Кодексу України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 ЗК України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно з ч. 5 ст. 25 ЗК України, особи, зазначені у частині першій цієї статті , мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), а ч. ч. 10, 11 наведеної статті визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

До компетенції районних державних адміністрацій, у відповідності до частини третьої ст. 122 Земельного кодексу України, належать повноваження з передачі земельних ділянок державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

За приписами ч. 4 вказаної норми, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, зазначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.

Відповідно, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

За змістом ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 123 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Положеннями ч. 3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою, матеріали погодження проекту землеустрою.

За приписами ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 13 ст. 123 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

В наданих ГУ Держгеокадастру в Харківській області до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях, апелянт, з посиланням на приписи ст. 118, 122, 186-1 ЗК України зазначив, що ОСОБА_6 подано заяву, яка не відповідає вимогам процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, оскільки заявником не дотримано процедури погодження та затвердження землевпорядної документації, без надання зазначеної документації на погодження та затвердження до уповноваженого органу виконавчої влади, у зв'язку з чим у ГУ Держгеокадастру в Харківській області були відсутні об'єктивні підстави для передачі у власність земельної ділянки або витребування додаткових документів.

Колегія суддів зазначає, що земельна ділянка, на яку претендує позивач знаходиться за межами населеного пункту і відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, що свідчить про те, що саме ГУ Держгеокадастру в Харківській області наділене повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність.

Разом з тим, при зверненні позивача до ГУ Держгеокадастру в Харківській області із заявою про надання у власність земельної ділянки останній лише повідомив позивача, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області зобов'язано Краснокутську районну державну адміністрацію надати земельну частку за рахунок вільних земель державного резервного фонду на території Каплунівської сільської ради, а будь-яких зобов'язань щодо виділення земель на управління вказаним рішенням не покладалося.

Наведена обставина свідчить про те, що відповідачем фактично не було розглянуто по суті заяву позивача, оскільки ним не прийнято рішення про надання земельної ділянки чи про відмову у наданні земельної ділянки, як це передбачено приписами ЗК України.

Що стосується посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно залучив ГУ Держгеокадастру в Харківській області в якості другого відповідача, оскільки позивачем вимог до цієї особи не заявлялося, колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин та відповідно до приписів Земельного Кодекму України, саме на ГУ Держгеокадастру у Харківській області покладені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи наведені вище обставини та приписи ч. 1 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку суд першої інстанції правомірно залучив у якості другого відповідача ГУ Держгеокадастру в Харківській області, оскільки вирішення спірних правовідносин без залучення цієї особи не сприяло б ефективному захисту прав позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку суд першої інстанції також правомірно застосував приписи ч. 2 ст. 11 КАС України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) обравши такий спосіб захисту прав позивача, як зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 17.02.2017 р. про передачу у власність земельної ділянки державної власності кадастровий номер НОМЕР_2 площею 7,7168 га, розташовану на території Каплунівської сільської ради, з урахуванням висновків суду у даній справі, оскільки як було зазначено вище, повноваження щодо надання у власність земельної ділянки або відмову у наданні земельної ділянки належить до виключних повноважень ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 р. по справі № 820/2593/17 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 р. по справі № 820/2593/17 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 р. по справі № 820/2593/17 за позовом ОСОБА_3 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.Б. Русанова

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.03.2018 року.