Постанова № 72938036, 19.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1486/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Затолочного В.С., Улицького В.З.,

за участі секретаря судових засідань Герман О.В.,

представника позивача Горби В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Руна-Інкам» на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року з питань забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Дерех Н.В. в м.Тернополі, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руна-Інкам» до Тернопільської міської ради (Управління державної реєстрації) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Руна-Інкам» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради (Управління державної реєстрації), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 29.12.2017, індексний номер 39047495, про державну реєстрацію припинення права комунальної власності на земельну ділянку з реєстраційним номером 1377691061101, що розташована: Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.15 квітня, земельна ділянка 2е, кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:05:008:0049, за суб'єктом: Тернопільська міська рада, податковий номер 34334305, зобов'язати відповідача поновити відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про державну реєстрацію права комунальної власності на наведену вище земельну ділянку.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить в порядку забезпечення позову заборонити уповноваженим територіальним органам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути зміна правового статусу земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049, по вул.15 квітня, 2е в м.Тернополі, в Державному земельному кадастрі, до вирішення справи по суті.

Заяву обґрунтовує тим, що якщо до можливого задоволення позову судом і набрання ним законної сили, реєстрацію спірної земельної ділянки буде скасовано в Державному земельному кадастрі, чого вимагає відповідач активними діями, рішення суду неможливо буде виконати, так як програмним засобом ведення Державного реєстру прав в режимі реального часу не буде отримано з відомостей з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, і державний реєстратор зобов'язаний буде відмовити у вчиненні реєстраційних дій, спрямованих на виконання судового рішення. А з врахуванням тих обставин, що відповідач вже вчиняв дії, спрямовані на скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, ймовірність розвитку таких подій є достатньо обґрунтованою. При чому, відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав відсутні на даний час у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення державного реєстратора, уповноважені територіальні органи Держгеокадастру матимуть формальну можливість скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що зробить неможливим виконання рішення суду і ефективному захисту прав позивача щодо правомірних очікувань на отримання земельної ділянки в оренду для обслуговування власного нерухомого майна. Тому, належним і достатнім заходом забезпечення позову може бути заборона уповноваженим територіальним органам Держгеокадастру вчиняти дії по скасуванню державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі до вирішення справи по суті.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони уповноваженим територіальним органам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вчиняти будь-які реєстраційні дії, наслідком яким може бути зміна правового статусу земельної ділянки, зокрема вчиняти дії по скасуванню державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049, по вул. 15 Квітня, 2е в м. Тернополі, в Державному земельному кадастрі, до вирішенні справи по суті.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції застосував формальний підхід до вирішення питання щодо забезпечення позову, не надав оцінки наявним в матеріалах письмових доказів, що стосуються обґрунтування заяви, зробив висновки, які не ґрунтуються на письмових доказах та нормах матеріального права, що характеризують ухвалу як необґрунтовану та незаконну.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, приймаючи рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів, що підтверджували б той факт, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися, чи очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією чи бездіяльністю. Крім того, у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити уповноваженим територіальним органам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вчиняти будь-які дії, що, на думку суду, є абстрактним поняттям та визначає широке коло осіб суспільних відносин..

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову, такі як: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Суд задовольняє клопотання про забезпечення адміністративного позову у разі обґрунтованості такого клопотання та достатності доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Разом з тим, зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Руна-Інкам» про забезпечення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу про відмову щодо вжиття заходів забезпечення позову - без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 250, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Руна-Інкам» залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року з питань забезпечення позову у справі № 819/182/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді В. С. Затолочний В. З. Улицький Повне судове рішення складено 22.03.2018.