Постанова № 72938000, 20.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5894/16

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а саме: постанови від 04.10.2016 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 у розмірі 12750942,68 грн., що була винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І.С.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 25.05.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2317/11 виданого 19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області на виконання рішення суду від 21 березня 2012 року у справі №2-2317-11 щодо відшкодування частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ФФС» (Позичальник) за укладеним ним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" Генеральним договором № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу в розмірі 127509426,84 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01 березня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Фольгіною А.В. та зареєстрований у реєстрі за реєстровим № 264, а саме: на належну ОСОБА_2 (Майновий поручитель) на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, земельну ділянку загальною площею 1,84 га., яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № 12, ділянка № 243/2, кадастровий номер НОМЕР_2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на час продажу.

Головним державним виконавцем Нещадим І.С. в рамках виконавчого провадження №33130957 винесено Постанову від 04.10.2016 року про стягнення виконавчого збору. Відповідно до цієї постанови з Майнового поручителя, ОСОБА_2 (далі - Позивач), має бути стягнуто виконавчий збір у розмірі 10% від повної суми заборгованості Позичальника за кредитом, а саме 12 750 942,68 грн.

Позивач вказував на те, що у зазначеному виконавчому провадженні судове рішення виконується шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності, а не шляхом сплати заборгованості. Враховуючи зазначене, відповідачем, на думку позивача, було неправильно визначено суму, що підлягає сплаті за виконавчим збором та неправильно застосовано принцип щодо сплати 10 відсотків від суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадого І.С. від 04.10.2016 року про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 12750942,68 грн. у виконавчому провадженні ВП № 33130957.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 6890,20 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто грн. 20 коп.).

Не погоджуючись з даною постановою суду відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2012 року по справі № 2-2317/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФФС», про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» та в рахунок часткового відшкодування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ФФС» за укладеним ним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк «Київ» Генеральним договором № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу в розмірі 127509426,84 гривень, що складається з: заборгованості з залишку заборгованості за кредитом у розмірі 15 750 000,00 гривень; поточної заборгованості за кредитом у розмірі 74 250000,00 гривень; простроченої заборгованості по процентам у розмірі 32429413, 99 гривень; поточної заборгованості по відсоткам у розмірі 1875000, 00 гривень; нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 556923,61 гривень; нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у розмірі 2648089, 24 гривень, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01 березня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Фольгіною А.В. та зареєстрований у реєстрі за реєстровим № 264, а саме на належну ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданого відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області згідно з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 29 вересня 2008 №1402 та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010852900518 від 03 жовтня 2008 року, земельну ділянку загальною площею 1,84 га., яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № 12, ділянка № 243/2, кадастровий номер НОМЕР_2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на час продажу.

19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області видано виконавчий лист по справі № 2-2317/11.

25.05.2012 року на підставі заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» та вказаного виконавчого листа, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 33130957).

28.02.2013 року прийнято постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

24.02.2016 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 2-2317/11 замінено сторону виконавчого провадження.

15.06.2017 року прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено стягувача.

04.10.2016 року прийнято постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

04.10.2016 року прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

04.10.2016 року прийнято постанову на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12750942,68 грн.

Не погодившись з прийнятою відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач звернувся до суду з метою її оскарження.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадого І.С. від 04.10.2016 року про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 12750942,68 грн. у виконавчому провадженні ВП № 33130957 прийнята всупереч приписам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, далі - Закону).

Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За змістом частин 1 та 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом.

Згідно частин 1, 2 статті 8 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

На підставі частин 4 і 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Статтею 17 Закону визначено, що виконавчі листи, що видаються судами, підлягають виконанню державною виконавчою службою та є виконавчими документами.

Відповідно до статті 18 Закону у виконавчому документі, зокрема зазначається резолютивна частина рішення.

За правилами частини 1 статті 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Так, приймаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.10.2016 року в межах вчинення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості в розмірі 127509426, 84 грн., відповідач виходив з того, що згідно частини 1 статті 28 Закону, в частині, що передбачає стягнення з боржника 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Однак предметом розгляду цивільної справи № 2-2317/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФФС», було звернення стягнення на предмет іпотеки.

У виконавчому листі, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, викладена резолютивна частина рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2012 року, а саме: в рахунок часткового відшкодування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ФФС» за укладеним ним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк «Київ» Генеральним договором № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу в розмірі 127509426,84 гривень, що складається з: заборгованості з залишку заборгованості за кредитом у розмірі 15 750 000,00 гривень; поточної заборгованості за кредитом у розмірі 74 250000,00 гривень; простроченої заборгованості по процентам у розмірі 32429413, 99 гривень; поточної заборгованості по відсоткам у розмірі 1875000, 00 гривень; нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 556923,61 гривень; нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у розмірі 2648089, 24 гривень, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01 березня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Фольгіною А.В. та зареєстрований у реєстрі за реєстровим № 264, а саме на належну ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданого відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області згідно з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 29 вересня 2008 №1402 та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010852900518 від 03 жовтня 2008 року, земельну ділянку загальною площею 1,84 га., яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № 12, ділянка № 243/2, кадастровий номер НОМЕР_2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на час продажу.

Таким чином, виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2317/11 виданого 19.04.2012 року Овідіопольського районного суду Одеської області здійснюється щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому Законом України «Про іпотеку», статтею 39 якого, зокрема визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В ході судового розгляду позивач не заперечував свого обов'язку сплатити виконавчий збір, разом з тим його сума має відповідати приписам чинного законодавства. Отже, правомірність застосування відповідачем свого права на стягнення виконавчого збору з боржника - позивача, сторонами визнається.

Слід зазначити, що в даному випадку відповідачем у справі не правильно було обрано санкцію частини 1 статті 28 Закону, через неправильне визначення виду рішення, яке перебувало у нього на виконанні. В даному випадку, враховуючи, що на виконанні у відповідача перебуває рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а боржником є фізична особа, має застосовуватись санкція частини 1 статті 28 Закону, яка передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також варто наголосити, що оскаржуване рішення не може бути скасовано частково, враховуючи, що з позивача все ж таки має бути стягнуто виконавчий збір в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте це б було можливо лише у разі правильного застосування санкції частини 1 статті 28 Закону та неправильного визначення суми, що підлягає стягненню. Разом з тим, в даному випадку, як вже зазначалось вище, судом встановлено, що оскаржуване рішення в цілому не ґрунтується на приписах Закону та відповідачем неправильно обрано вид санкції до позивача.

До того ж, відповідач не позбавлений права повторно прийняти рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, як то передбачено Законом.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадого І.С. від 04.10.2016 року про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 12750942,68 грн. у виконавчому провадженні ВП № 33130957 прийнята всупереч приписам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі 815/5894/16 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення - 23 березня 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Семенюк Г.В. Потапчук В.О.