Постанова № 72937856, 22.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/42/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Кушнерика М.П., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Мартинюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 819/1937/17 (постанова ухвалена в м.Тернопіль в складі головуючого судді Осташа А.В, постанова в повному обсязі складена та підписана 04.12.2017) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колексі» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Колексі» 10.11.2017 звернулося в суд із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому просило скасувати рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.09.2016 №59/12-01 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.09.2016 №59/12-01 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість».

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що підставою для анулювання реєстрації ТОВ «Колексі» платником податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про подання позивачем податкової звітності з ПДВ з показниками, які свідчать про відсутність постачання придбання товарів (робіт, послуг) протягом 12 послідовних місяців, а саме, з серпня 2015 року по липень 2016 року. Відтак, податковий орган дійшов висновку про наявність визначених підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України передумов, з якими податкове законодавство пов'язує можливість анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість. Тобто, умовою анулювання реєстрації платником ПДВ є підтверджений довідкою та/або реєстром (переліком) факт неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, а саме з серпня 2015 року по липень 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Колексі» зареєстровано як платник податку на додану вартість з 11.08.2014 та перебуває на податковому обліку в Гусятинській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області.

В липні 2016 року ТОВ «Колексі» змінено місцезнаходження та внесено зміни до установчих документів щодо реєстрації у Київській області, а саме Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Як видно із матеріалів справи, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 14.09.2016 було прийнято рішення за №59/12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Колексі» (а.с. 10).

Підставою для прийняття відповідачем такого рішення стало посилання на підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, відповідно до якого таке свідоцтво платника податку на додану вартість анулюється в разі коли особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття рішення від 14.09.2016 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Колексі».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платника ПДВ регулюється Податковим кодексом України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації платника податків відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно із абз. 2 та абз. 3 п. 184.2 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання такої реєстрації здійснюється на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (п. 184.10 ст. 184 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.5 цього Положення анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Відповідно до п.п. 3 п. 5.5 ст. 5 Положення рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку);

Згідно із п. 5.6 Положення за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ. Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу. Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення.

Судом встановлено, що позивачем направлено на підпис до контролюючого органу Договір про визнання електронних документів, однак підтвердження щодо укладення даного Договору отримано не було та такий не підписаний.

Відтак, позивачем особисто 18 вересня 2015 року подано декларацію з ПДВ за серпень 2015 року та 16 жовтня 2015 року подано декларацію з ПДВ за вересень 2015 року.

Встановлено, що вказану звітність контролюючим органом взято до відома, проте не відображено у звітності платника, посилаючись на необхідність подання декларації з ПДВ лише в електронному вигляді.

Суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується колегія суддів, що така позиція податкового органу не заслуговує на увагу, оскільки норми пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України пов'язують право контролюючих органів анулювати реєстрацію платника ПДВ саме з фактом неподання податкової декларації, а не з фактом відмови у її прийнятті.

При цьому, відповідачем не було враховано норм пп. «г» п. 184.1 статті 184 ПК України, яка визначає період саме, «12 послідовних податкових місяців», оскільки на час прийняття рішення від 15.09.2016 фактично відсутні встановлені обставини щодо подання (неподання) позивачем контролюючому органу декларацій з ПДВ протягом останніх 12 послідовних податкових місяців.

Колегія суддів також враховує, що здача звітності позивачем в електронному варіанті була неможлива у зв'язку з проведенням 23.12.2015 СУФР ГУ ДФС у Тернопільській області обшуку приміщень товариства, вилученням документів та комп'ютерної техніки, що підтверджується протоколом обшуку, наявним в матеріалах справи (а.с.41-52).

Також, згідно оскаржуваного рішення, підставою для анулювання реєстрації ПДВ є неподання саме до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкових декларацій з серпня 2015 року по липень 2016 року.

Однак, як встановлено судом, у липні 2016 року позивачем змінено своє місцезнаходження та внесено зміни до установчих документів щодо реєстрації у Київській області.

Відповідно до п.10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 09.12.11 №1588 у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Згідно пп.2 п.10.13 даного Порядку до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Наведене свідчить, що позивач після зміни свого місцезнаходження залишався на обліку та зобов'язаний був подавати і сплачувати податок за попереднім місцезнаходженням до кінця бюджетного періоду, а тому у нього не було обов'язку подавати декларацію з ПДВ з серпня 2015 року по липень 2016 року до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

З огляду на те, що до кінця 2016 року позивач перебував на обліку як платник ПДВ за попереднім місцезнаходженням, а відтак у Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області станом на дату анулювання реєстрації ПДВ були відсутні підстави щодо прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.09.2016 №59/12-01 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» та обґрунтованості даного позову.

Відтак, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 819/1937/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді М. П. Кушнерик А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 23.03.2018