Рішення № 72937651, 22.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12692/17

Провадження № 2/761/3352/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Триндюк А.М.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача Тузова В.О. (пр-к ПАТ КБ «Приватбанк»),

представник третьої особи ОСОБА_3 (пр-к ОСОБА_4.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_6, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Епсілон-Бізнес», ОСОБА_7, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна про визнання договору іпотеки недійсним, суд

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним, в якому просить визнати недійсним договір іпотеки ДІ-251 від 30 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» (правонаступником якого виступає ПАТ Комерційний банк «Приватбанк»), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., реєстровий №6246.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 27 жовтня 2011 року ОСОБА_5, є власницею двокімнатної квартири, загальною площею 73,10 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку набула за договором дарування квартири від 27.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою В.М., за №1638. Кватиру, яку позивач отримала за договором дарування від 27.10.2011 року, належала ОСОБА_4, рідній донці позивача, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О., за реєстраційним номером №671. У лютому 2017 року, на адресу позивача надійшов лист, з якого остання дізналася, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №761/27919/16-ц, за позовом ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_11, ОСОБА_5, треті особи: ТОВ «ЕПСІЛОН-БІЗНЕС» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Так в лютому 2017 року позивачу стало відомо про те, що квартира, власницею якої остання являється, перебуває в іпотеці відповідно до Договору іпотеки ДІ-251 від 30.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «Приватбанк», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., реєстровий №6246. Позивач вважає, що договір іпотеки є недійсним в силу статей 203, 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням вимог ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з чим, на момент переходу до неї права власності на спірну квартиру, вона не була предметом іпотеки. Також вказує, що відповідачами, не було належно виконано умов Договору іпотеки ДІ-251 від 30.01.2008 р..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні. В своїх запереченнях вважали позов необґрунтованим та зазначили, що позивачем не доведено підстав недійсності Договору іпотеки №ДІ-251 від 30.01.2008 року.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні вважав, що позов підлягає задоволенню.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи, 30.01.2008 р. між ОСОБА_6 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (правонаступником якого виступає ПАТ Комерційний банк «Приватбанк») було укладено договір іпотеки ДІ-251, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., реєстровий №6246.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №КЕ-25 ІД від 28.01.2008 року, іпотекодавець надав в іпотеку майнові права на отримання у власність об'єкту інвестування - квартир, будівництво яких незавершене, а саме: адреса забудови - місто Київ, у багатоквартирному житловому комплексі, обмеженого АДРЕСА_4.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.07.2011 року, ОСОБА_7 продала ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О., за реєстраційним номером № 671.

Згідно договору дарування квартири від 27.10.2011 року, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 квартиру за адресою: АДРЕСА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою В.М., за №1638.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року, позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, треті особи ТОВ «Епсілон Бізнес», про звернення стягнення на іпотеку в погашення заборгованості за кредитним договором та право на здійснення продажу предмету іпотеки задоволено.

Звернуто стягнення заборгованості на підставі договору іпотеки №ДІ-251 від 30.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») у рахунок погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Епсілон Бізнес» за кредитним договором №КЕ-25 ІД від 28.01.2008 року, шляхом звернення стягнення на майнові права на отримання у власність об'єктів незавершеного будівництва, які будуть зареєстровані після завершення будівництва як окремий виділений у натурі об'єкт, а саме: у житловому будинку в АДРЕСА_5. Надано право на здійснення продажу предмету іпотеки.

Зазначене рішення не було оскаржене позивачем, що не заперечувалося сторонами у справі.

Статтею 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачено, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.

Після закінчення будівництва нерухомості іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору.

Зміна або розірвання іпотечного договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із досліджуваного в судовому засіданні договору іпотеки вбачається, що він був укладений між забудовником та управителем для забезпечення виконання договору № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва від 14.12.2007 року. Оспорюваний договір укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доводи позивача, що під час укладання оспорюваного договору іпотеки були порушені вимоги ст. 5 Закону України «Про іпотеку», що майнові права на відповідну квартиру в незавершеному будівництвом житловому будинку, не могли буди предметом іпотеки, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач придбав майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27.10.2011 року, тобто після укладання оспорюваного договору іпотеки від 30.01.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на дату укладання договору іпотеки) застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до п. 7 Договору іпотеки - після завершення будівництва вищезазначене майно має бути зареєстровано у встановленому законом порядку як окремі виділені в натурі об'єкти права власності, й після завершення будівництва це майно залишається предметом іпотеки відповідно до цього договору іпотеки.

Частиною 4 ст. 16 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на дату укладання договору) встановлено, що після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивач не була стороною за договором іпотеки, під час розгляду справи не підтверджено належними доказами порушення її прав та охоронюваних законом інтересів. Не встановлення факту такого порушення свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_6, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Епсілон-Бізнес», ОСОБА_7, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна про визнання договору іпотеки недійсним- відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя