Постанова № 72934854, 14.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 705/2646/17 Суддя (судді) першої інстанції: Ребрина Катерина Григорівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Алексанян Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області) в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням та зобов'язати здійснити зазначений перерахунок починаючи з 30.09.2016 року.

Постановою постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно та отримує пенсію за вислугою років, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пенсія позивачу призначена ГУ ПФУ в Черкаській області за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням п. «а» ч.1ст. 13 цього Закону - 65% відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду від 09.02.2017 року, по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до ГУ ПФУ в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, зобов'язано ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок пенсії починаючи з 30.09.2016 року з урахуванням 70 % її розміру від відповідних сум грошового забезпечення (а.с.13-16).

13.03.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, а саме: грошової винагороди, матеріальної допомоги та вихідної допомоги при звільненні, з дати призначення пенсії, тобто з 30.09.2016 року.

Проте, листом від 27.03.2017 року № 184/Б-10 відповідачем було відмовлено у перерахунку та зазначено, що пенсія останньому виплачується відповідно до діючого законодавства, адже не передбачено включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової винагороди та одноразових премій (а.с.12).

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до правових норм чинного законодавства, матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соціально-побутових питань та інші виплати відноситься до складу грошового забезпечення поліцейських, з розміру якого обчислюється пенсія.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992 року пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Згідно із п.10 вказаної Постанови № 393 від 17.07.1992 року (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейських Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 року за № 669/28799, який визначає порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Згідно п. 3 Розділу І вказаного наказу грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п.13 розділу ІІ вказаного наказу поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Згідно п. 23 розділу І вказаного наказу поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Так, в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15) Верховний Суд України вказав, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, з розміру якого обчислюється пенсія лише у разі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з обумовлених виплат.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з довідки Уманського міського відділу Національної поліції № 2715 від 28.02.2017 року за період з 01.01.2014 року по 17.09.2015 року ОСОБА_3 отримав грошову винагороду в сумі 86 622, 81 грн. (а.с.6).

У відповідності до довідки Печерського районного управління Головного управління Національної поліції у м. Києві № 86/1 від 13.02.2017 року за період з 18.09.2015 року по 06.11.2015 року позивач отримав грошову винагороду в сумі 13 888,54 грн. (а.с.7).

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції у м. Києві № 317 від 15.02.2017 року за період з 07.11.2015 року по 04.05.2016 року ОСОБА_3 отримав грошову винагороду в сумі 45 746,51 грн. (а.с.8).

Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 123 від 09.02.2017 року за період з травня 2016 року по вересень 2016 року в травні 2016 року ОСОБА_3 отримав грошову винагороду в сумі 5667,25 грн., в червні 2016 року - грошову винагороду в сумі 6757,10 грн., в липні 2016 року - грошову винагороду в сумі 6757,10 грн., в серпні 2016 року - грошову винагороду з урахуванням матеріальної допомоги в сумі 9925,15 грн., у вересні 2016 року - грошову винагороду в сумі 7065,09 грн.(а.с.9).

Тобто, загальна сума отриманої ОСОБА_3 грошової винагороди за останні 24 місяці перед звільненням (з вересня 2014 року по вересень 2016 року) складає 96 944,51 грн.

Згідно довідки про грошове забезпечення Головного управління Національної поліції в Черкаській області №123 від 09.02.2017 року ОСОБА_3 отримав матеріальну допомогу за 2016 рік в розмірі 2700 гривень (а.с.9).

Крім того, при звільненні з Національної поліції, відповідно довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 122 від 09.02.2017 року нараховано та виплачено вихідну допомогу в розмірі 81 620 грн. (а.с.10).

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-ХІІ) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 статті 66 Закону України № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97 ВР нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).

Згідно із ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон України №1058-IV) до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зі змісту наведених норм вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги аналогічну правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в Постанові від 28 травня 2013 року (справа № 21-97а13).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновок відповідача про те, що додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням, які включені в довідки позивача, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включаються до складу грошового забезпечення поліцейських, з розміру якого обчислюється пенсія, є наслідком порушення правил застосування норм права та чинного законодавства України.

Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що ОСОБА_3 має право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, зокрема, грошової винагороди, матеріальної допомоги та вихідної допомоги при звільненні.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст.6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, ГУ ПФУ в Черкаській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Разом з тим, судом першої інстанції під час постановлення рішення в даній справі помилково прийнято Постанову Іменем України, замість Рішення Іменем України, як того вимагає КАС України в редакції від 15.12.2017 року.

Відповідно до ч.3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Правовими положеннями ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, як вбачається зі ст. 317 КАС України, вона має вичерпний перелік обставин за яких порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Між тим, серед зазначеного переліку відсутня обов'язкова підстава як помилково зазначена назва судового рішення.

Крім того, як вже зазначалося, судова колегія досліджуючи матеріали справи та висновки суду першої інстанції встановила, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а вищевказана помилка не призвела до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.