Постанова № 72934840, 20.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа № 922/4337/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О. В.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вх.№364Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2018 у справі №922/4337/17 (суддя Савченко А.А., повний текст ухвали підписано 05.02.2018),

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон", м.Дергачі, Харківська обл.,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Декуріон". Визнано розмір безспірних вимог ТОВ "Декуріон" у сумі 2877099,30 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Декуріон" на 115 днів до 27.05.2018. Призначено розпорядником майна боржника - ТОВ "Декуріон" арбітражного керуючого Чипиженка Євгена Віталійовича. Встановлено арбітражному керуючому Чипиженку Євгену Віталійовичу оплату послуг (грошову винагороду) за виконання повноважень розпорядника майна у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, шляхом її авансування ініціюючим кредитором, згідно з частиною 2 ст.115 Закону про банкрутство. Відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича для призначення розпорядником майна боржника ТОВ "Декуріон". Ухвалено: оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Декуріон", текст якого додається. Зобов`язано розпорядника майна - арбітражного керуючого Чипиженка Є.В.: - не пізніше 23.03.2018 подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, у порядку пункту 5 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" подати письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду їх вимог та докази їх отримання кредиторами; - не пізніше 23.03.2018 скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду; - разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість, провести інвентаризацію майна боржника не пізніше 01.04.2018. Відомості про результати проведеної інвентаризації подати суду у попереднє засідання. Призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 05.04.2018.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції мотивував її тим, що кандидатура арбітражного керуючого Чипиженка Є.В відповідає вимогам частини 1 ст.97 Закону про банкрутство. Господарський суд дійшов висновку про необхідність призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чипиженко Є.В., встановивши розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, шляхом її авансування ініціюючим кредитором, згідно з частиною 2 ст.115 Закону про банкрутство.

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2018 у справі №922/4337/17 скасувати частково та ухвалити нове рішення в частині зазначення джерела сплати за встановлення грошової винагороди арбітражному керуючому Чипиженку Є.В.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується з ухвалою суду в частині встановлення розпоряднику майна оплати послуг (грошової винагороди) та вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив вимоги частини 9 ст.16 Закону про банкрутство. Апелянт зазначає, що згідно зі ст.115 Закону про банкрутство джерелами оплати послуг арбітражного керуючого є: 1) кошти, одержані в результаті господарської діяльності боржника; 2) кошти, одержані від продажу майна (майнових прав) боржника; 3) кошти фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Апелянт вважає, що встановлення оплати послуг без встановлення джерела виплат є порушенням, як прав розпорядника майна, так і заявника ГУ ДФС у Харківській області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 поновлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у Харківській області строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2018 у справі №922/4337/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2018 у справі №922/4337/173. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20.03.2018 о 12:00 год. Встановлено учасникам провадження у справі про банкрутства п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи. Попереджено сторони, що відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, у редакції закону від 03.12.2017, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 ГПК України). Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Перехідних положень до Конституції України, представництво сторін у судах апеляційної інстанцій виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

07.03.2018 від арбітражного керуючого Чипиженка Є.В. надійшов відзив (вх.№2125), в якому зазначає, що норма частини 2 ст.115 Закону про банкрутство є спеціальною по відношенню до частини 5 ст.115 Закону, оскільки визначає джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме: така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом авансування даної грошової винагороди. Зазначені вимоги Закону законно обґрунтовано реалізовані судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. Просить суд залишити без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2018 у справі №922/4337/17, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники процесу повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 20.03.2018.

У судовому засіданні представник апелянта уточнила вимоги апеляційної скарги, а саме: джерелом сплати грошової винагороди арбітражному керуючому Чипиженку Є.В. є кошти, одержані від продажу майна (майнових прав) боржника. Просила задовольнити апеляційну скаргу.

Арбітражний керуючий Чипиженко Є.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення заявника апеляційної скарги та розпорядника майна боржника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Головне управління Державної фіскальної служби в Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Декуріон".

Автоматизованою системою визначено кандидатуру арбітражного керуючого Буртового Миколи Васильовича (свідоцтво №1794 від 22.06.2017) для призначення розпорядником майна.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2017 прийнято заяву Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про порушення справи про банкрутство до розгляду. Підготовче засідання у справі призначено на 10.01.2018 об 11:00 год. Зобов'язано арбітражного керуючого Буртового М.В., визначеного автоматизованою системою, надати суду заяву на участь у справі в якості розпорядника майна, тощо.

27.12.2017 арбітражний керуючий Буртовий М.В. повідомив суд про неможливість надати згоду на виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Декуріон" у зв'язку з великою завантаженістю у роботі та неможливістю відряджень до м.Харкова з метою участі у судових засіданнях.

27.12.2017 здійснено повторний запит на визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна у справі №922/4337/17.

Автоматизованою системою визначено кандидатуру арбітражного керуючого Чипиженка Євгена Віталійовича (свідоцтво №523 від 21.03.2013) для призначення розпорядником майна.

03.01.2018 арбітражним керуючим Чипиженком Є.В. надано до господарського суду заяву на участь у справі №922/4337/17 про банкрутство ТОВ "Декуріон".

01.02.2018 господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, встановивши оплату послуг арбітражного керуючого у даній справі, не встановив джерело таких виплат.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами заявника апеляційної скарги, з огляду на те, що судом першої інстанції визначено джерело сплати грошової винагороди розпоряднику майна шляхом її авансування ініціюючим кредитором згідно з частиною 2 ст.115 Закону про банкрутство.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності зі статтею 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону про банкрутство у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу, в якій, зокрема, зазначаються прізвище, ім'я та по-батькові арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Пунктом 5 частини 9 ст.16 Закону України про банкрутство встановлено, що в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається про призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати.

Відповідно до частини 1 пункту 3 ст.98 Закону України про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі, має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Порядок визначення та сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульовано у ст.115 Закону про банкрутство.

Пунктом 1 ст.115 Закону про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до пункту 2 ст.115 Закону України про банкрутство грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансованого платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Частиною 5 ст.115 Закону про банкрутство визначено, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Відтак, у Законі про банкрутство встановлено джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме: така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом авансування цієї грошової винагороди.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, колегія суддів зазначає, що у даному випадку виключена можливість застосування положень частини 5 ст.115 Закону про банкрутство про вирішення питання щодо джерела фінансування грошової винагороди розпоряднику майна.

При цьому колегія суддів зазначає, що визначення джерела оплати послуг розпорядника майна не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, його правового статусу та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність встановлення розміру оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, шляхом її авансування ініціюючим кредитором саме згідно з частиною 2 ст.115 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Харківської області від 01.02.2018 у справі №922/4337/17 - без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2018 у справі №922/4337/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.03.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя О.В.Шевель