Рішення № 72934535, 14.03.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2018 р.Справа № 924/1133/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка

про стягнення 30163,53 грн., з яких 28238,20 грн. - пеня, 1925,33 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю №14-72 від 14.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю №322 від 12.01.2018р.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ухвалою суду від 06.12.2017р. порушено провадження у справі №924/1133/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка про стягнення 30163,53 грн., з яких 28238,20 грн. – пеня та 1925,33 грн. - 3% річних.

У зв’язку із набранням чинності 15.12.2017р. Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, розгляд справи №924/1133/17 розпочався за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу стосовно вчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а 3% річних з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

18.01.2018р. відповідачем подано відзив на позов, згідно якого відповідач проти позову заперечує. Свою позицію обґрунтовує тим, що бюджетні установи не вчасно розраховувалися за постачання природного газу згідно взятих зобов'язань за договором на постачання природного газу, у той час, як дочірнє підприємство "Шепетівкагаз" вживало всі заходи в межах своєї компетенції для сплати коштів відповідно до умов договору. Зокрема, вказує на те, що займається лише одним видом господарської діяльності та має прибуток тільки з постачання природного газу на підставі ліцензії. Дочірнє підприємство "Шепетівкагаз" за січень 2016 року – грудень 2016 року отримав прибуток за постачання природного газу від бюджетних установ на суму - 1405659,23 грн., а сплачено коштів згідно даних договорів на суму - 1532650,89 грн.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що застосування до нього відповідальності за неналежне виконання ним своїх зобов’язань виключається.

31.01.2018р. позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначається наступне: недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. На думку позивача, він правомірно здійснив нарахування пені починаючи з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки протягом шести місяців по кожному з періодів. Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. Також, позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 12.04.2017р. у справі №3-1601гс16 (№906/1072/15).

09.02.2018р. відповідач надав свої заперечення на відповідь на відзив, в яких відображено та сама позиція, що й у відзиві на позов.

26.02.2018р. постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду справи по суті.

У засіданні по суті представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, а представник відповідача наполягав на відмові у позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

30.12.2015р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” (продавець) та дочірнім підприємством "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (покупець) укладено договір №16-215-Б на купівлю-продаж природного газу, згідно умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1).

Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу (п. 6.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2016р.).

В платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 6.3).

Протягом періоду січень 2016 року – листопад 2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2820246,86 грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016р. на суму 1154734,07 грн., від 29.02.2016р. на суму 794521,68 грн., від 31.03.2016р. на суму 250340,11 грн., від 31.10.2016р. на суму 18536,02 грн., від 30.11.2016р. на суму 602114,98 грн.

Відповідач виконав зобов’язання в частині оплати поставленого природного газу, однак з порушенням строків, передбачених договором, що підтверджується банківськими виписками по рахунку: за 22.02.2016р. на суму 200000,00 грн., за 26.02.2016р. на суму 85000,00 грн. та на суму 220000,00 грн., за 03.03.2016р. на суму 24734,07 грн., на суму 95000,00 грн., на суму 530000,00 грн., за 22.03.2016р. на суму 180000,00 грн., за 24.03.2016р. на суму 170000,00 грн., за 24.03.2016р. на суму 30000,00 грн., на суму 100000,00 грн., за 28.03.2016р. на суму 204521,68 грн., за 28.03.2016р. на суму 110000,00 грн., за 07.04.2016р. на суму 250340,12 грн., за 08.11.2016р. на суму 18536,02 грн., на суму 155000,00 грн., за 21.11.2016р. на суму 270000,00 грн., за 08.12.2016р. на суму 602114,97 грн.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3).

У зв’язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов’язань позивач нарахував пеню в розмірі 28238,20 грн. (загальний період якої складає 16.02.2016р. - 27.03.2016р.) та 1925,33 грн. - 3% річних (загальний період за 16.02.2016р. - 27.03.2016р.).

Детальний розрахунок зазначених вище нарахувань знаходиться в матеріалах справи.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідач прийняв від позивача природний газ і зобов’язаний був оплачувати його вартість у встановлені договором строки. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач в повному обсязі розрахувався за отриманий газ. Однак, розрахунок за газ проводився з порушенням строків, визначених договором.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов’язань з оплати поставленого газу у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Суд, погодившись з розрахунком пені, вважає обґрунтованими, правомірними й такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення 28238,20 грн. – пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд погоджується з його нарахуваннями.

Посилання відповідача на відсутність своєї вини у простроченні оплати у зв’язку з наявністю заборгованості бюджетних установ не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України. Укладений між сторонами правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу від державних установ не впливає на порядок та строки проведення розрахунків у даній справі, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору. Крім того, наявність чи відсутність коштів не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за поставлений товар. Тим більше, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню із стягненням з відповідача судових витрат по справі згідно зі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка про стягнення 30163,53 грн., з яких 28238,20 грн. - пеня, 1925,33 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (м. Шепетівка, вул. Економічна, 29; код 39393136) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код 20077720) 28238,20 грн. (двадцять вісім тисяч двісті тридцять вісім гривень 20 коп.) - пені, 1925,33 грн. (одну тисячу дев’ятсот двадцять п’ять гривень 33 коп.) - 3% річних, 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повне рішення складено 23.03.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника:

1 – до справи,

2 – позивачу рекомендованим з повідомленням (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, 6),

3, 4 – відповідачу рекомендованим з повідомленням (30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Економічна, 29; 30400, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 7).