Постанова № 72934508, 21.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р. Справа№ 910/16856/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №5935/9-03 від 27.12.2017 (вх. №09.1-04.1/312/18 від 11.01.2018) Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017

у справі №910/16856/17 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Експрес-Інформ»

про стягнення 1 298 877,48 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Халпахчієва Є.В., ордер серія КС №360608 від 06.03.2018

від відповідача: Багрій К.В., ордер серія КС №55131 від 20.02.2018

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (позивач у справі) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Експрес-Інформ» (відповідач у справі) про стягнення 1 298 877,48 грн, з яких 936 932,35 грн основного боргу, 64 316,03 грн 3% річних та 297 629,10 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки телекомунікаційні послуги згідно положень Закону України «Про телекомунікації» повинні надаватись на підставі договору, то для врегулювання правовідносин з відповідачем позивач на його адресу направив для підписання проект договору №4-526 від 19.12.2014 про надання телекомунікаційних послуг у 2015 році. Враховуючи те, що відповідач підписаний проект договору разом з протоколом розбіжностей до договору направив позивачеві з порушенням строку, який визначений ст. 181 ГК України, Концерн не вживав жодних дій для врегулювання неприйнятих розбіжностей згідно ст. 181 ГК України, а вважав, що договір не був укладеним. Разом з тим, оскільки позивачем послуги протягом 2015 року надавались та частково оплачувались відповідачем на підставі рахунків, які виставляв Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, то, на думку позивача, вартість послуг була погоджена сторонами у розмірі, визначеному позивачем. З огляду на виставлені концерном акти наданих послуг та рахунки на їх оплату, враховуючи часткову сплату відповідачем вартості отриманих послуг, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення зазначає, що у ТОВ «Телекомпанія «Експрес-Інформ» існує заборгованість перед позивачем, на яку позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 (повне рішення складено 18.12.2017) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Експрес-Інформ» на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення основний борг в розмірі 83 489,62 грн, три проценти річних в розмірі 8 867,10 грн, індекс інфляції в розмірі 180 258,20 грн та судовий збір в розмірі 4 089,52 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що оскільки позивач надавав відповідачеві послуги після отримання листа відповідача №116 від 26.12.2014 з протоколом розбіжностей до договору №4-526 від 19.12.2014, то суд дійшов висновку, що позивач своїми конклюдентними діями погодив договірну ціну послуг, запропоновану ТОВ «Телекомпанія «Експрес-Інформ» та визначену ним у протоколі розбіжностей від 26.12.2014. Беручи до уваги умови договору в редакції разом з протоколом розбіжностей, враховуючи часткову оплату, яка була проведена відповідачем на користь позивача, суд встановив дійсний розмір заборгованості та відповідно розмір інфляційних втрат та 3% річних, право на стягнення яких належить позивачу та задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, 27.12.2017 надіслав апеляційну скаргу №5935/9-03 від 27.12.2017 (вх. №09.1-04.1/312/18 від 11.01.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/16856/17 та ухвалити нове, яким позов Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Експрес-Інформ» на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення заборгованість в сумі 1 232 453,63 грн та судовий збір за подання позову 18 486,80 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач стверджує, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про укладеність договору на умовах, запропонованих відповідачем у протоколі розбіжностей, оскільки такий проект договору разом з протоколом розбіжностей був направлений відповідачем з порушенням визначеного ст. 181 ГК України двадцятиденного строку, а тому не був прийнятим до розгляду позивачем і слід вважати, що договір про надання телекомунікаційних послуг у 2015 році не був укладеним сторонами. Разом з тим, оскільки фактично у 2015 році послуги надавались позивачем та приймались відповідачем, останній, на думку апелянта, повинен оплатити такі послуги за цінами, які визначені концерном та є на його думку економічно обґрунтованими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 за результатами розгляду матеріалів апеляційної скарги №5935/9-03 від 27.12.2017 (вх. №09.1-04.1/312/18 від 11.01.2018) Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/16856/17 відкрито апеляційне провадження у справі, надано сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань в порядку, визначеному ГПК України.

13.02.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Експрес-Інформ» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 справу №910/16856/17 призначено до розгляду на 07.03.2018.

До початку судового засідання 07.03.2018 відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 на підставі ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 21.03.2018.

У судовому засіданні 21.03.2018 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/16856/17 та ухвалити нове, яким позов Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Експрес-Інформ» на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення заборгованість в сумі 1 232 453,63 грн та судовий збір за подання позову 18 486,80 грн.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, проте зазначає, що у рішенні місцевого господарського суду здійснено невірний розрахунок інфляційних втрат, а тому рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає зміні в частині стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Господарським судом міста Києва досліджено, що відповідно до статуту Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, затвердженого адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку ти захисту інформації України, наказом від 17.05.2016 №333 в редакції наказу 15.08.2017 №461 (а.с. 24-32 том 1), Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв'язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ», заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, ідентифікаційний код 01190043.

Діяльність Концерну РРТ, як оператора телекомунікаційних послуг здійснюється в порядку і спосіб, що визначені в Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Статтею 28 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України «Про телебачення і радіомовлення».

Пунктом 150 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 передбачено, що послуги ефірного телерадіомовлення надаються операторами мереж ефірного телерадіомовлення за наявності ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації таких мереж, виданої НКРЗІ.

Концерн РРТ включений до Реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій згідно рішення НКРЗ від 07.12.2007 № 1019 «Про введення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій», реєстраційний № 898.

Статтею 63 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Експрес-Інформ» є власником ліцензії на мовлення телевізійних програм під логотипом « 5».

На підставі наявних матеріалів справи, судом встановлено, що у 2014 році правовідносини між Концерном РРТ та ТОВ «Телерадіокомпанія «Експрес-Інформ» регулювались договором №4-466 від 16.12.2013, який діяв між сторонами до кінця 2014 року. З метою подальшого врегулювання договірних взаємовідносин між Концерном РРТ та ТОВ «Телерадіокомпанія «Експрес-Інформ», позивач листом №6308/4-07 від 23.12.2014 (а.с. 34 том 1) направив відповідачу на розгляд та підписання проект договору №4-526 від 19.12.2014 року про надання телекомунікаційних послуг у 2015 році (а.с. 35-41 том 1).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0411211664452 (а.с. 42 том 1) вбачається, що вищезазначений лист разом з проектом договору отриманий відповідачем 25.12.2014 року.

Листом №116 від 26.12.2014 (а.с. 43 том 1) ТОВ «Телерадіокомпанія «Експрес-Інформ» надіслало підписаний та скріплений печаткою Договір від 19.12.2014 №4-526 та протокол розбіжностей від 26.12.2014 до додатку №1 до договору №4-526 від 19.12.2016 (а.с. 44-52 том 1). У вищезазначеному листі відповідач зазначив, що має заперечення щодо окремих умов додатку №1 до договору, а саме: враховуючи обсяг та зміст наданих послуг вважає, що запропонована у додатку №1 ціна послуг надто завищена та запропонував свої ціни на визначені послуги. З наявних у справі роздруківок з офіційного сайту ДП «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення вбачається, що даний лист був відправлений відповідачем 21.01.2015 та отриманий позивачем 23.01.2015.

Однак, Концерн РРТ не прийняв умови протоколу розбіжностей, які запропоновані відповідачем, та у зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору, такий договір позивач вважав неукладеним, про що повідомив відповідача листом №181/4-07 від 26.01.2015 (а.с. 53 том 1).

У відповідь на отриманий лист, відповідач листом №8/1 від 28.01.2015 (а.с. 55 том 1) повідомив позивача про те, що відповідно до ч.5 статті 181 ГК України встановлено обов'язок врегулювання розбіжностей до договору, у зв'язку з чим просив вжити заходів для врегулювання розбіжностей до договору №4-526 від 19.12.2014 про надання телекомунікаційних послуг у 2015 році відповідно до приписів статті 181 ГПК України, в тому числі шляхом передачі до суду розбіжностей, які сторонами не врегульовані.

Разом з тим, як свідчать подані докази та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях, переддоговірний спір до суду передано не було, а тому відповідач, враховуючи те, що послуги продовжували надаватись позивачем та беручи до уваги норми ст. 181 ГК України вважав, що договір був укладений з урахуванням протоколу розбіжностей та цін, які ним були визначені в даному протоколі.

Зі змісту відносин, які виникли між сторонами колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою такі відносини виникли щодо надання телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів Концерну РРТ.

Як зазначалось вище, згідно ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству

Згідно з ч. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що оскільки відповідач з порушенням двадцятиденного строку направив свою відповідь разом з протоколом розбіжностей, позивач звільняється від своїх зобов'язань та не повинен був розглядати такий протокол розбіжностей та вчиняти інші дії відповідно до ст. 181 ГК України.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 ст. 642 ЦК України є також вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (зокрема, надання послуг, сплата коштів) у межах строку для відповіді. Водночас відповідь про згоду укласти договір на інших умовах (надіслання протоколу розбіжностей) не є акцептом, а є новою офертою.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 645 ЦК України якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням.

Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією.

З огляду на положення наведених правових норм та встановлені судом обставини, колегія суддів зазначає, що після отримання пропозиції позивача відповідач надіслав лист-відповідь разом з протоколом розбіжностей до договору з порушенням строку для відповіді, що слід вважати відповідно до наведених положень ЦК України новою пропозицією на укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін, після підписання відповідачем та направлення ним позивачу протоколу розбіжностей до договору, Концерн продовжував здійснювати надання телекомунікаційних послуг, оформлював Акти наданих послуг з посиланням на договір №4-526 від 19.12.2014.

Таким чином, апеляційний господарський суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач, після отримання листа відповідача 26.12.2014 разом із протоколом розбіжностей до додатку № 1 до договору, який відповідно є новою пропозицією, вчинив конклюдентні дії - розповсюджував програму відповідача за допомогою технічних засобів мовлення, тобто надавав телекомунікаційні послуги, що відповідно до ст. 642 ЦК України є прийняттям пропозиції відповідача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом, що договір №4-526 від 19.12.2014 є укладеним на умовах та за договірними цінами, запропонованими ТОВ «Телерадіокомпанія «Експрес-Інформ» та визначеними ним у протоколі розбіжностей від 26.12.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору №4-526 від 19.12.2014, предметом цього договору є надання виконавцем, у відповідності до ліцензій на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення, телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування технічних засобів замовника, а саме: передавальних засобів мовлення (ПЗМ), супутникових приймальних станцій (СПС).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору встановлюється за домовленістю сторін і визначається в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна договору щомісяця визначається актом приймання наданих послуг (п.3.2 договору).

Розрахунок за надані телекомунікаційні послуги здійснюються безпосередньо між виконавцем і замовником за цінами додатку №1 (п.5.7 договору).

Відповідно до п.5.8 договору оплата здійснюється за фактичний час надання телекомунікаційних послуг за кожний місяць. До 5 числа поточного місяця замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% орієнтовної вартості послуг у поточному місяці. Не пізніше 10 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження факту надання телекомунікаційний послуг у 2015 позивачем надано акти виконання робіт (надання послуг), зведення на оплату наданих послуг, рахунки на оплату телекомунікаційних послуг, звіт ЦКУ РТ КРРТ (а.с. 82-150 том 1).

Причиною непідписання актів відповідач зазначає те, що позивач надсилав акти, в яких вартість наданих послуг була завищена позивачем. Разом з тим, як вірно досліджено місцевим господарським судом хоча акти виконаних робіт не підписані відповідачем, проте факт надання послуг відповідачем не заперечувався та обсяг наданих послуг, який був вказаний в актах також визнавався відповідачем та в цій частині сторони не мають спору.

Оскільки, як встановлено вище, договір є укладеним на умовах та за договірними цінами визначеними у протоколі розбіжностей від 26.12.2014, то суд першої інстанції правомірно взяв до уваги помісячний розрахунок вартості послуг за договором з протоколом розбіжностей від 26.12.2014, наданий відповідачем (а.с. 219-230 том 1), а саме: за січень 2015 року на суму 404 598,82 грн, за лютий 2015 року на суму 365 217,98 грн, за березень 2015 року на суму 404 464,22 грн, за квітень 2015 року на суму 391 898,09 грн, за травень 2015 року на суму 405 119,70 грн, за червень 2015 року на суму 391 617,01 грн, за липень 2015 року на суму 404 613,18 грн, за серпень 2015 року на суму 404 977,37 грн, за вересень 2015 року на суму 390 998,54 грн, за жовтень 2015 року на суму 403 662,78 грн, за листопад 2015 року на суму 391 602,79 грн, за грудень 2015 року на суму 404 732,62 грн.

Таким чином, загальна сума наданих послуг становить 4 763 503,10 грн, а не 4 763 489,62 грн, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 152-163 том 1), ТОВ «Телерадіокомпанія «Експрес-Інформ» сплатив на користь Концерну РРТ вартість отриманих послуг у сумі 4 680 000,00 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також узгоджується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що за надані телекомунікаційні послуги у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 83 503,10 грн (4 763 503,10 грн, вартість наданих послуг, - 4 680 000,00 грн, сплачені відповідачем послуги). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить саме 83 503,10 грн. Господарський суд міста Києва, визначаючи суму боргу, допустив помилку у зв'язку з невірним визначенням загальної вартості наданих протягом 2015 року послуг. Відтак, вірною сумою боргу відповідача перед позивачем слід вважати 83 503,10 грн, яка і підлягає стягненню на користь Концерну.

У зв'язку з простроченням відповідачем свого грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 297 629,10 грн та три проценти річних в розмірі 64 316,03 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Київський апеляційний господарський суд, дослідивши розрахунок 3% річних, який здійснений Господарським судом міста Києва, дійшов висновку, що він здійснений судом без дотримання періодів, які були визначені позивачем в наданому до суду розрахунку, та без врахування призначення платежу, який був вказаний відповідачем при оплаті вартості послуг, окрім того такий розрахунок здійснено судом наростаючим підсумком, а не за кожен місяць платежу окремо.

Як вбачається з платіжних доручень, відповідач, сплачуючи вартість наданих телекомунікаційних послуг чітко вказував призначення платежу, наприклад «за надані послуги у січні 2015…», «оплата послуг за лютий 2015…», «оплата послуг за березень 2015…» та далі. Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

Беручи до уваги викладене, відповідач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів. З наявних платіжних доручень чітко вбачається призначення платежу. Жодних письмових домовленостей щодо того, що у випадку наявності заборгованості сплачені грошові кошти першочергово зараховуються на погашення боргу, між сторонами не укладалось, а відтак самостійне зарахування судом сплачених відповідачем грошових коштів в погашення боргу за попередній місяць є неправомірним.

Колегія суддів звертає увагу, що договором, а саме п. 5.8. передбачено обов'язок сплати авансових платежів, а тому, з урахуванням положень договору, у випадку сплати відповідачем вартості послуг у більшому розмірі, ніж було фактично надано у відповідному місяці, така переплата повинна зараховуватись як оплата авансу за надані послуги у наступному місяці.

Так, зокрема:

- за надані послуги у січні 2015 року відповідач повинен був сплатити

404 598,82 грн, з кінцевою датою оплати до 10.02.2015. Фактично сплачено 19.02.2015 - 300 000,00 грн. Відтак, за послуги, надані у січні 2015, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 104 598,82 грн, на яку позивач, починаючи з 11.02.2015 вправі нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

- за надані послуги у лютому 2015 року відповідач повинен був сплатити

365 217,98 грн, з кінцевою датою оплати до 10.03.2015. Відповідачем сплачено отримані послуги з чітким призначенням платежу 17.03.2015 - 380 000,00 грн, тобто сплачено більшу суму, ніж фактично надано послуг. Розмір переплати становить 14 792,02 грн, яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у березні 2015;

- вартість наданих послуг у березні 2015 року становить 404 464,22 грн, з

кінцевою датою оплати до 10.04.2015. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у лютому, за послуги у березні 2015 у відповідача станом на 11.04.2015 існувала заборгованість лише в сумі 389 682,20 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у березні послуги з чітким призначенням платежу 17.04.2015 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у березні 2015 послуги розмір переплати становить 10 317,80 грн (400 000,00 грн -389682,20 грн), яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у квітні 2015;

- вартість наданих послуг у квітні 2015 року становить 391 898,09 грн, з

кінцевою датою оплати до 10.05.2015. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у березні, за послуги у квітні 2015 у відповідача станом на 11.05.2015 існувала заборгованість лише в сумі 381 580,29 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у квітні послуги з чітким призначенням платежу 18.05.2015 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у квітні 2015 послуги розмір переплати становить 18 419,71 грн (400 000,00 грн - 381 580,29 грн), яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у травні 2015;

- вартість наданих послуг у травні 2015 року становить 405 119,70 грн, з

кінцевою датою оплати до 10.06.2015. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у квітні, за послуги у травні 2015 у відповідача станом на 11.06.2015 існувала заборгованість лише в сумі 386 699,99 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у травні послуги з чітким призначенням платежу 15.06.2015 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у травні 2015 послуги розмір переплати становить 18 419,71 грн (400 000,00 грн -386 699,99 грн), яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у червні 2015;

- вартість наданих послуг у червні 2015 року становить 391 617,01 грн, з

кінцевою датою оплати до 10.07.2015. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у травні, за послуги у червні 2015 у відповідача станом на 11.07.2015 існувала заборгованість лише в сумі 378 317,00 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у червні послуги з чітким призначенням платежу 14.07.2015 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у червні 2015 послуги розмір переплати становить 21 683,00 грн (400 000,00 грн -378 317,00 грн), яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у липні 2015;

- вартість наданих послуг у липні 2015 року становить 404 613,18 грн, з

кінцевою датою оплати до 10.08.2015. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у червні, за послуги у липні 2015 у відповідача станом на 11.08.2015 існувала заборгованість лише в сумі 382 930,18 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у липні послуги з чітким призначенням платежу 17.08.2015 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у липні 2015 послуги розмір переплати становить 17 069,82 (400 000,00 грн -382 930,18 грн), яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у серпні 2015;

- вартість наданих послуг у серпні 2015 року становить 404 977,37 грн, з

кінцевою датою оплати до 10.09.2015. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у липні, за послуги у серпні 2015 у відповідача станом на 11.09.2015 існувала заборгованість лише в сумі 387 907,55 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у серпні послуги з чітким призначенням платежу 16.09.2015 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у серпні 2015 послуги розмір переплати становить 12 092,45 грн (400 000,00 грн -387 907,55 грн), яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у вересні 2015;

- вартість наданих послуг у вересні 2015 року становить 390 998,54 грн, з

кінцевою датою оплати до 10.10.2015. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у серпні, за послуги у вересні 2015 у відповідача станом на 11.10.2015 існувала заборгованість лише в сумі 378 906,09 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у вересні послуги з чітким призначенням платежу 15.10.2015 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у вересні 2015 послуги розмір переплати становить 21 093,91 грн (400 000,00 грн -378 906,09 грн), яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у жовтні 2015;

- вартість наданих послуг у жовтні 2015 року становить 403 662,78 грн, з

кінцевою датою оплати до 10.11.2015. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у вересні, за послуги у жовтні 2015 у відповідача станом на 11.10.2015 існувала заборгованість лише в сумі 382 568,87 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у жовтні послуги з чітким призначенням платежу 17.11.2015 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у жовтні 2015 послуги розмір переплати становить 17 431,13 (400 000,00 грн -382 568,87 грн), яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у листопаді 2015;

- вартість наданих послуг у листопаді 2015 року становить 391 602,79 грн,

з кінцевою датою оплати до 10.12.2015. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у жовтні, за послуги у листопаді 2015 у відповідача станом на 11.11.2015 існувала заборгованість лише в сумі 374 171,66 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у листопаді послуги з чітким призначенням платежу 15.12.2015 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у листопаді 2015 послуги розмір переплати становить 25 828,34 грн (400 000,00 грн -374 171,66 грн), яка відповідно до п. 5.8. договору вважається авансовим платежем за послуги у грудні 2015;

- вартість наданих послуг у грудні 2015 року становить 404 732,62 грн,

з кінцевою датою оплати до 10.01.2016. Однак, з урахуванням переплати, здійсненої у листопаді, за послуги у грудні 2015 у відповідача станом на 11.01.2016 існувала заборгованість лише в сумі 378 904,28 грн. Відповідачем повністю сплачено отримані у грудні послуги з чітким призначенням платежу 19.01.2016 - 400 000,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що за надані у грудні 2016 послуги розмір переплати становить 21 095,72 грн (400 000,00 грн -378 904,28 грн).

Разом з тим, враховуючи, що договір сторонами укладено лише на один рік, без його автоматичної пролонгації, а також, враховуючи те, що кошти, в тому числі і ті, які були надмірно сплачені за грудень 2015 року були сплачені на виконання договору та сторонами не визначено можливості після закінчення договору зарахування таких коштів в якості оплати за послуги у наступний період, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням приписів ст. 534 ЦК України залишок коштів, які відповідач сплатив у січні 2016 року, слід зарахувати на погашення існуючого боргу за надані послуги у січні 2015 року, яка станом на кінець 2015 року залишилась непогашеною відповідачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати щодо кожного місяця наданих послуг окремо, з урахуванням проведених відповідачем платежів, в тому числі, тих, які вважаються авансовими платежами, та в межах заявленого позивачем періоду нарахування.

Здійснивши розрахунок 3% річних колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 224,10 грн.

Розрахунок трьох процентів річних:

Вартість наданих послугДата і сума проведеної оплатиСума боргу у відповідному місяці, на яку здійснюється нарахуванняПеріод прострочення3% річних (грн)1.Січень 2015 404 598,82 грн 404 598,82грн11.02.2015-18.02.2015266,04 грн 19.02.2015 300 000,00 грн104 598,82грн19.02.2015- 18.01.20162 871,03 грн 19.01.2016 21 095,72 грн (переплата за послуги у грудні 2016)83 053,10 грн19.01.2016- 28.09.20174 241,84 грн2.Лютий 2015 365 217,98 грн 365 217,98 грн 11.03.2015- 16.03.2015180,11 грн 17.03.2015 380 000,00 грнПереплата 14 782,02 грн 3.Березень 2015 404 464,22 грн17.03.2015 14 782,02 грн (переплата)389 682,20 грн11.04.2015-16.04.2015192,17 грн 17.04.2015 400 000,00 грнПереплата 10 317,80 грн 4.Квітень 2015 391 898,09 грн17.04.2015 10 317,80 грн (переплата)381 580,29 грн11.05.2015-17.05.2015219,54 грн 18.05.2015 400 000,00 грнПереплата 18 419,71 грн 5.Травень 2015 405 119,70 грн18.05.2015 18 419,71 грн (переплата)386 699,99 грн11.06.2015-14.06.2015127,13 грн 15.06.2015 400 000,00 грнПереплата 13 300,01 грн 6.Червень 2015 391 617,01 грн15.06.2015 13 300,01 грн (переплата)378 317,00 грн11.07.2015-13.07.201593,28 грн 14.07.2015 400 000,00 грнПереплата 21 683,00 грн 7.Липень 2015 404 613,18 грн14.07.2015 21 683,00 грн (переплата)382 930,1811.08.2015-16.08.2015188,84 грн 17.08.2015 400 000,00 грнПереплата 17 069,82 грн 8.Серпень 2015 404 977,37 грн17.08.2015 17 069,82 грн (переплата)387 907,55 грн11.09.2015-15.09.2015159,41 грн 16.09.2015 400 000,00 ГРНПереплата 12 092,45 грн 9.Вересень 2015 390 998,54 грн16.09.2015 12 092,45 грн (переплата)378 906,09 грн11.10.2015-14.10.2015124,57 грн 15.10.2015 400 000,00 грнПереплата 21 093,91 грн 10.Жовтень 2015 403 662,78 грн15.10.2015 21 093,91 грн (переплата)382 568,87 грн11.11.2015-16.11.2015188,66 грн 17.11.2015 400 000,00 грнПереплата 17 431,13 грн 11.Листопад 2015 391 602,79 грн17.11.2015 17 431,13 грн (переплата)374 171,66 грн11.12.2015-14.12.2015123,02 грн 15.12.2015 400 000,00 грнПереплата 25 828,34 грн 12.Грудень 2015 404 732,62 грн15.12.2015 25 828,34 грн (переплата)378 904,28 грн11.01.2016-18.01.2016248,46 грн 19.01.2016 400 000,00 грнПереплата 25 828,34 грн (яка після закінчення дії договору зараховується в погашення заборгованості за січень 2015 року ) Беручи до уваги вищенаведене, з відповідача на користь позивача за порушення грошових зобов'язань підлягають стягненню 9 224,10 грн 3% річних.

Щодо нарахування інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за поточний місяць, коли строк виконання зобов'язання настає після 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за наступний місяць. Отже, поденний індекс інфляції не розраховується.

Колегія суддів звертає увагу, що в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця для можливості застосування визначення державою середньомісячного індексу інфляції. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця (існування певної незмінної суми боргу протягом місяця).

При стягненні інфляційних втрат за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

З урахуванням наведеного, дослідивши всі проведені відповідачем платежі, колегія суддів встановила, що заборгованість, на яку відповідно до вимог законодавства можливе нарахування інфляційних втрат є заборгованість за послуги, надані у січні 2015 року. З таблиці, яка наведена для розрахунку 3% річних вбачається, що за послуги, надані в інші місяці протягом 2015 року, заборгованість становила декілька днів і на кінець місяця-оплати була відсутня взагалі. Відтак, оскільки за інші місяці наданих послуг заборгованість існувала менше місяця, підстав для нарахування інфляційних втрат у наведені місяці немає.

Оскільки, Господарський суд міста Києва нараховував інфляційні втрати наростаючим підсумком, без виокремлення вартості послуг у конкретному місяці і без врахування призначення платежу, який проводив відповідач, то таке нарахування відповідно змінило як суму заборгованості, на яку можуть нараховуватись інфляційні втрати, так і періоди таких нарахувань.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат на суму заборгованості за надані послуги у січні 2015 року - 104 598,82 грн за період з 19.02.2016 по 18.01.2016, суд апеляційної інстанції зазначає, що за вказаний період інфляційні втрати становлять 34 722,14 грн; та на суму боргу 83 503,10 грн за період нарахування з 19.01.2016 по 28.09.2017 інфляційні втрати становлять 18 985,79 грн. За інші місяці наданих послуг, інфляційні втрати судом не нараховуються.

Таким чином, вірний розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є 53 707,93 грн.

З урахуванням вищевикладеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Експрес-Інформ» на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення підлягає стягненню 83 053,10 грн основного боргу, 9 224,10 грн - 3% річних та 53 707,93 грн інфляційні втрати. В решті частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини

Беручи до уваги, що Господарським судом міста Києва надано вірну правову оцінку обставинам справи та правовідносинам між сторонами, зроблено вірний висновок про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, однак здійснено невірний розрахунок суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 року у справі №910/10168/13 підлягає зміні.

Згідно положень ст. ст. 282 ГПК України у випадку зміни судового рішення апеляційним господарським судом здійснюється новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що апеляційна скарга позивача судом залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/16856/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/16856/17 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Експрес-Інформ» (02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8, ідентифікаційний код 30184432) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, ідентифікаційний код 01190043) основний борг в розмірі 83 503 (вісімдесят три тисячі п'ятсот три) грн 10 коп, три проценти річних в розмірі 9 224 (дев'ять тисяч двісті двадцять чотири) грн 10 коп, інфляційні втрати в розмірі 53 707 (п'ятдесят три тисячі сімсот сім) грн 93 коп. та судовий збір в розмірі 2 196 (дві тисячі сто дев'яносто шість) грн 53 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.»

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

4. Справу №910/16856/1 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 23.02.2018