Рішення № 72933950, 19.03.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2018 Справа № 920/735/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

головуючого судді Резніченко О.Ю.,

судді Спиридонової Н.О.,

судді Заєць С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мудрицької С.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі філії «Конотопський район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго» (м. Конотоп, Сумська область)

до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Соснівська» (с. Соснівка, Конотопський район, Сумська область)

про внесення змін до договору,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3

Суть спору: Позивач у позовній заяві просить суд постановити рішення, яким внести зміни до договору № 198 від 11.07.2000, шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 2 від 05.07.2017 до вказаного договору, в редакції позивача.

Відповідач у відзиві від 22.09.2017 проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Позивач надавав суду відповідь на відзив, в якій проти позиції відповідача заперечує та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 22.01.2018 надав суду клопотання про огляд в судовому засіданні справи № 920/1306/15. В судовому засіданні була оглянута вищезазначена справа.

Крім того, судом був оглянутий оригінал укладеного між сторонами договору № 198 від 11.07.2000.

Відповідач 22.01.2018 надав суду клопотання, в якому просив суд залишити позов без розгляду, оскільки існує справа № 920/1306/15 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ухвалою від 21.02.2018 судом було відмовлено відповідачу у задоволенні вищезазначеного клопотання.

Представники позивача в судовому засіданні усно зазначили, що наполягають на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено договір № 198 від 11.07.2000 на користування електричною енергією, який набрав чинності 21.07.2017 (день підписання договору сторонами), відповідно до п. 7.9 зазначеного договору (надалі – Договір).

Згідно до рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2015, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 по справі № 920/1306/15, встановлено, що Договір вважається укладеним в редакції відповідача. Строк дії Договору – до 21.07.2020 року.

Як зазначає позивач, після укладення даного Договору, постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (надалі – НКРЕУ) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг були внесені численні зміни та доповнення, які відсутні в даному Договорі.

Згідно постанови НКРЕУ від 17.10.2005 № 910 «Про внесення змін до Правил користування електричною енергією» були внесенні зміни до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕУ від 31.07.1996 № 28 та Правила викладені в новій редакції.

Суб’єкти господарювання, на яких поширюються дія Правил, протягом трьох років від дати набрання чинності цією постановою повинні провести взаємовідносини між собою у відповідності до цих правил.

Позивач зазначає, що згідно Правил (у редакції постанови НКРЕУ від 04.02.2010 № 105) перелічені істотні умови, які повинні міститись у Договорі, однак вони у Договорі відсутні, а саме змінам підлягають умови договору, з урахування пунктів 1.3, 1.6, 5.1, 5.2, 5.5, 5.6-5.7 Правил.

Позивач зазначає, що п. 5.5 Правил встановлює істотні та обов’язкові умови для договору про постачання електричної енергії, а даний перелік істотних умов в Договорі не відображений.

Позивач звертався до відповідача з листом 30.05.2017 № 74-25/2599, яким направляв позивачу проект додаткової угоди.

07.06.2017 на адресу позивача від відповідача повернута додаткова угода з листом відповідача № 20 від 02.06.2017, в якому зазначено, що відповідач повертає додаткову угоду, оскільки позивачем не зазначено змін, які, на думку позивача, вносились у діюче законодавство.

07.07.2017 позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди, з зазначенням змін, які внесені в діюче законодавство в сфері електроенергетики. Проте відповідач вищезазначений лист отримувати відмовився.

Оскільки позивач, відповідно до ч.2 ст. 188 ГК України, направляв додаткову угоду відповідачу, однак відповідач відмовився від підписання такої угоди, то позивач звернувся до суду з даним позовом, відповідно до приписів п. 4 ст. 188 ГК України.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підляшають задоволенню, оскільки:

Як вже зазначалось, між сторонами було укладено договір № 198 на користування електричною енергією, який є дійючим на момент розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

При укладенні Договору сторони погодили відповідні умови, які відповідно до ст. 629 ЦК України є обов’язковими для виконання.

Позивач зазначає, що згідно Правил, у редакції постанови НКРЕУ від 04.02.2010 № 105, перелічені істотні умови, які повинні міститись у Договорі, однак вони у Договорі відстуні, а тому існує спір стосовно внесення таких змін до Договору.

Згідно ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Позови про зміну або розірвання договору є позовами про перетворення, що спрямовані на зміну або припинення господарських правовідносин, тобто є процесуальним засобом реалізації відповідного способу захисту прав суб'єктів господарювання (ст. 20 ГК України).

Норма ч. 4 ст 188 ГК України про право сторони передати спір, що виник при внесенні змін до договору або його розірванні до суду, є однією з правових підстав позову.

Позивач обрав спосіб захисту, а саме шляхом зміни господарських правовідносин.

Тому, предметом даного позову є вимога позивача внести зміни у Договір, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до Договору в редакції позивача, а підставою позову є невідповідність умов Договору діючим Правилам та відмова відповідача в позасудовому порядку укласти таку додаткову угоду.

Предметом доказування у даній справі є наявність правових підстав для внесення змін до Договору та дотримання порядку внесення таких змін сторонами.

Згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Крім того, недодержання сторонами визначеного ст. 188 ГК України порядку внесення змін до договору, слід оцінювати як невиконання умови договору про дотримання цього порядку та/або недотримання вимог законодавства.

Відповідно до ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії. Абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонетами і мають права і несуть обов’язки абонента, а абонент має права та несе обов’язки енергопостачальника. Абонент зобов’язаний повідомити перелік субабонентів енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією. Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Оскільки нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, внесення змін до Правил, обов’язок додержання яких законодавчо встановлений статтею 277 ГК України, є достатньою підставою для внесення змін до договору в разі його невідповідності правилам.

В той же час, у разі подання позову про зміни певних положень (умов) Договору, з підстави невідповідності конкретних умов Договороу новій редакції Правил, позивча повинен обгрунтувати правову підставу позову, а саме, що конкретні умови Договору (розділи і пункти, які хоче змінити позивач, як сторона Договору) не відповідають Правилам, з зазначенням, які саме пункти необхідно змінити.

Як встановлено судом, позивач направляв відповідачу проект додаткової угоди до Договору, однак фактично виклавши у додатковій угоді Договір у новій редакції.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд постановити рішення, яким внести зміни до Договору, шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 2 від 05.07.2017 до вказаного Договору у редакції позивача, у якій позивач викладає повністю весь текст Договору у новій редакції, а саме преабмулу в новій редакції, розділи 1-8 в новій редакції, доповнює Договір новими розділами 9-10, які взагалі відсутні у Договорі, виключає пункти з Договору, тощо.

Суд вважає, що зміна договору означає, що при збереженні його сили в цілому та чи інша умова або кілька з них, формулюються по-новому порівняно з тим, як це було зафіксовано початково. Такі дії підпорядковуються загальним правилам щодо порядку укладення договору, але з урахуванням того, що сторони будуть договір не укладати, а змінювати його умови.

Договір є узгодженим волевиявленням сторін і суд не може зобов’язати іншу сторону (в даному випадку відповідача) Договору внести зміни до нього поза наведених законодавством підстав, а позивач, в свою чергу, може просити суд внести зміни до Договору згідно з рішенням суду лише у випадках, передбачених законом та Договором.

Отже, позивач просить суд внести зміни до Договору № 198 від 11.07.2000, шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 2 від 05.07.2017 до вказаного Договору у редакції позивача, в той час, як додаткова угода є фактично новою редакцією Договору.

Позивачем не доведено законодавчих підстав для внесення змін у кожний із пунктів Договору та не надано доказів, що саме проект законодавчо обгрунтованих конкретних змін до Договору направлявся на адресу відповідача.

Тому, вимога позивача про внесення змін до Договору, шляхом укладення додаткової угоди до Договору є неправомірною, необгрунтованою і суперечить обраному позивачем способу захисту своїх прав, оскільки спрямована не на зміну певних умов Договору, а спрямована на укладеннчя вцілому Договору в новій редакції.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 22.03.2018.

Головуючий суддя О.Ю. Резніченко

Суддя Н.О. Спиридонова

Суддя С.В. Заєць