Рішення № 72933934, 16.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2650/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

При розгляді справи за позовом: Державного підприємства "ОСОБА_1 Яхт-клуб" (65012, м. Одеса, пляж "Отрада", траверси 7-9);

до відповідача: Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21а);

про стягнення збитків у розмірі 142 908,72 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № б/н, від 11.10.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 110/5/15-70-10 від 09.02.2018р.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "ОСОБА_1 Яхт-клуб" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці ДФС, в якій просить суд стягнути з останнього збитки у сумі 142 908, 72 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 10.01.2008р. між ДП «ОСОБА_1 яхт –клуб» та Південною митницею було укладено договори № 25 та №26 про надання комунальних послуг за утримання і обслуговування, та послуг з розміщення на території і акваторії “Яхт-клубу” катера « Лідер», що належав Південній митниці, строк дії яких згідно відповідних додаткових угод було продовжено до 31.12.2009р.

Як зазначає позивач, після закінчення строку дії вказаних договорів відповідач відмовився від укладання нового договору та припинив здійснювати оплату за отримані послуги, незважаючи на невивезення плавзасобу з території “Яхт-клубу”, як це було обумовлено п.2.2.15 та п.2.2.7 договорів.

ДП "ОСОБА_1 Яхт-клуб" зауважує, що протягом 2010-2017 років воно було змушено продовжувати утримувати та обслуговувати плавзасіб за власні кошти, що завдає матеріальну шкоду підприємству, у зв’язку з чим воно змушено звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

При цьому, обґрунтовуючи суму збитків, що заявлена до стягнення, позивач зазначає, що згідно калькуляції вартість утримання майна відповідача, а саме: катера “Лідер” (без врахування прибутку та податків), за період з 01.01.2015 року по 01.10.2017 року складає за кожний місяць 2015 року – 3831,32 грн., за весь 2015 рік – 45975,84грн., за кожний місяць 2016р.- 4214,49 грн., за весь 2016 рік – 50573,88 грн.; за кожний місяць 2017р. – 4635,90 грн., тобто до 01.11.2017р. – 46359,00 грн., а всього за весь час у межах позовної давності сума збитків складає - 142 908,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2017р. порушено провадження у справі №916/2650/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 06.12.2017р.

05.12.2017р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (т.1 а.с.38-39), в яких останній зазначив, що інше майно, яке є предметом договорів, крім катеру „Лідер”, було вивезено відповідачем у 2009р., а тарифи на послуги розраховуються згідно фактичних витрат підприємства та затверджуються розпорядженнями директора, виходячи з довжини судна. Позивач також вказує, що між сторонами велося активне листування щодо необхідності забрати катер з території ДП "ОСОБА_1 Яхт-клуб" або укласти договір про надання відповідних послуг, яке залишилося безрезультатним.

Крім того 05.12.2017р. до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про залучення Головного управління Державної казначейської служби України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, (т.1а.с.53-54), у задоволенні якого у судовому засіданні 06.12.2017р. було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

В засіданні суду 06.12.2017р. представником відповідача було надано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.57-65), в якому, заперечуючи проти задоволення позову, останній зазначає про відсутність такого елементу складу правопорушення як протиправність дій (бездіяльності) відповідача – органу державної влади, що виключає відповідальність митниці та є підставою для відмови у позові.

Крім того вказує, що відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Водночас відповідач зазначає, що передбачений пунктом 2.2.15 договору обов’язок митниці самостійно покинути територію і акваторію ДП "ОСОБА_1 Яхт-клуб" виникав у випадку незгоди із зміною умов оплати за розміщення і надання інших послуг, і відмовою від своєчасного внесення платежів.

Крім того зазначає, що укладені договори припинили свою дію у зв’язку із закінченням строку, натомість протягом їх дії митницею були повністю здійснені розрахунки за надані послуги, випадків незгоди митниці із зміною умов оплати за розміщення і надання інших послуг, відмови від своєчасного внесення платежів не було, а відтак не було і підстав для виникнення обов’язку митниці самостійно покинути територію і акваторію ДП "ОСОБА_1 Яхт-клуб".

Відповідач також вказує, що ДП "ОСОБА_1 яхт-клуб" вже зверталось до господарського суду Одеської області з позовною заявою (справа № 916/1980/16), у якій просило суд стягнути з митниці на його користь заборгованість у розмірі 180 347,56 грн., що виникла після 31.12.2009.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2016р. у вказаній справі, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ДП "ОСОБА_1 яхт-клуб" до Південної митниці про стягнення 180 347,56 грн. відмовлено.

Крім того вказує, що позивач також звертався до суду з позовом про стягнення з митниці заборгованості у розмірі 194 669,53 грн. за фактично надані послуги за період 2013-2016рр. по утриманню та обслуговуванню катеру "Лідер" (справа № 916/3126/16), у якому рішенням від 11.04.2017р. було також відмовлено. Наявність вказаних рішень, на думку відповідача, зумовлює необхідність припинення (закриття) провадження у справі №916/2650/17.

При цьому відповідач, посилаючись на положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", вважає, що вимога про стягнення з Одеської митниці ДФС судових витрат зі сплати судового збору задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 06.12.2017р. оголошено перерву до 13.12.2017р.

Ухвалою суду від 13.12.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача в порядку ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів, у судовому засіданні оголошено перерву до 17.01.2018р. об 11год.45хв.

Судове засідання по справі №916/2650/17, призначене на 17.01.2018р. об 11год.45хв., не відбулось, у зв'язку з виникненням технічних обставин, які спричинені ускладненням погодних умов, що призвели до неможливості проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 19.01.2018р. справу №916/2650/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., в порядку спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 14.02.2018р.

07.02.2018р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання (т.1а.с.122), згідно якого останній просив суд залучити Головне управління Державної казначейської служби України до участі у справі в іншого відповідача.

Крім того, 07.02.2018р. представником митниці було подано черговий відзив на позовну заяву (т.1а.с.124-128), який за своїм змістом, фактично, є ідентичним змісту попереднього відзиву, що був поданий відповідачем 06.12.2017р.

12.02.2018р. до канцелярії суду представника позивача надійшли письмові заперечення на відзив на позов (т.1 а.с.141-142), згідно яких зазначає, що відповідач, визнаючи наявність правовідносин, які виникли між ним та ДП ”ОСОБА_1 яхт-клуб” в силу укладених договорів, строк дії яких сплив 31.12.2009 року, а також те, що плавзасіб, який знаходиться на території позивача, на цей час належить саме Одеській митниці ДФС і саме це майно остання не вивезла після закінчення строку дії договорів про надання послуг, не визнає при цьому вимоги щодо сплати збитків

Позивач вважає, що ним вірно зазначені правовідносини між сторонами спору, як позадоговірні та сформульовані вимоги на підставі ст.1166 ЦК України.

Так, у разі укладення договору між ним та відповідачем, вартість послуг з розміщення майна - катера «Лідер» на 2017 рік в місяць становила б суму в розмірі – 6 960,43 грн. в т.ч. ПДВ 1 160,07 грн., з розрахунку (224,53 грн. (сума оплати з ПДВ за одну добу з розрахунку довжини судна 12-12,99 м.) Х 31 день = 6960,43 грн.), при цьому ним заявлені лише фактичні витрати.

З урахуванням викладених обставин позивач просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 14.02.2018р. розгляд справи в порядку ст. 216 ГПК України відкладено на 26.02.2018р.

У судовому засіданні 26.02.2018р. судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання митниці про залучення до участі у справі Головного управління Державної казначейської служби України.

В подальшому судом оголошувалися перерви до 14.03.2018р. та 16.03.2018р.

У судових засіданнях під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, редставник відповідача в свою чергу проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку господарський суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Державного підприємства "ОСОБА_1 Яхт-клуб" направлені на стягнення з відповідача збитків у сумі 142 908, 72 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо заявлених вимог позивач посилається на те, що після закінчення строку дії договорів № 25 та №26 від 10.01.2008р. про надання послуг, укладених ним з Південною регіональною митницею, правонаступником якої є Одеська митниця ДФС, остання відмовилася від укладання нового договору та припинила здійснювати оплату за отримані послуги, при цьому митницею не було вивезено плавзасіб з території “Яхт-клубу”. Відтак, як зазначає позивач, він впродовж 2010-2017 років був змушений продовжувати утримувати та обслуговувати плавзасіб за власні кошти, що завдає матеріальну шкоду підприємству.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне перш за все надати оцінку правовій природі заявленій до стягнення сумі, з урахуванням чого зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2008р. між Державним підприємством "ОСОБА_1 Яхт-клуб" (Яхт-клуб) та Південною регіональною митницею, правонаступником якого є Одеська митниця ДФС (Судновласник) було укладено договір № 25 (т.1 а.с.11-17), згідно п. 1.1 якого предметом договору є надання Яхт-клубом Судновласнику послуг з розміщення на території акваторії Яхт-клубу (відповідно до ДК 016-97 за кодом 63.22.1) наступних об’єктів Судновласника:

- плавзасоби: тип службовий – роз`їзний катер, назва „Лідер”, „Митниця”, прапор Україна під державним реєстраційним номером УОД 0143к, 420016 належить йому на підставі суднового квитка № 007117, виданого 05.05.2005р., ІСН ЧРП ГФІ свідоцтва на право власності ЦЕ № 03223, виданого 20.06.2002р., маж наступні характеристики: довжина (мах.) 12,44м, 5,5 м.; ширина (мах) 3,06м. 1,8м., осідання (мах), водотоннажність (мах).

Інше майно: тип контейнер, кількість 3, розмір (представлений в метрах) 43,2 кв.м.

Факт надання послуг є безперечним до моменту пред’явлення претензії у письмовій формі стороною і включає забезпечення розміщення плавзасобів (іншого майна, вказаного в п. 1.1 договору) Судновласника на території і в акваторії ОСОБА_1 клубу; підтримку в нормальному технічному поляганні гідроспоруд, акваторії і яхтових стоянок з необхідними глибинами.

Відповідно до п. 2.2.15 договору, у разі незгоди зі зміною умов оплати за розміщення і надання інших послуг і відмовою від своєчасного внесення платежів, Судновласник зобов’язаний самостійно покинути територію і акваторію ОСОБА_1 клубу протягом 30 днів.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що платня за послуги, що надаються ОСОБА_1 клубом, визначається у відповідності з діючими в ОСОБА_1 клубі тарифами, затвердженими директором ОСОБА_1 клубу.

Вартість послуг за розміщення плавзасобів і інше майно, вказане у п. 1.1 цього договору складає фіксовану суму (з урахуванням ПДВ) в місяць і зафіксовано в додатку 2, який є невід’ємною частиною договору. Всі розрахунки проводяться між ОСОБА_1 клубом і Судновласником безпосередньо на підставі виставлених рахунків відповідно до реквізитів Якут клубу, вказаних в рахунку, що надається до сплати.

Згідно до п. 5.1 вказаного договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діятиме до 01.05.2008р. Дія даного договору розповсюджується відповідно до ст. 631 ГК України на правовідносини сторін, які виникли з 01.01.2008р.

Положеннями п. 5.2 встановлено, що договір може бути пролонгований на новий термін за взаємним письмовим погодженням сторін. Пролонгація цього договору не припускає фіксоване місце розміщення плавзасобів (іншого майна, вказаного у п. 1.1 цього договору) згідно умов цього договору. У разі пролонгації договору ОСОБА_1 клуб залишає за собою право змінювати місце розміщення предмету договору щодо території і акваторії ОСОБА_1 клубу.

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 5.7).

Крім того, в цей же день, 10.01.2008р. між вищевказаними сторонами було укладено договір про надання послуг № 26 (т.1а.с.20-25), згідно п. 1.1 якого предметом договору є надання Яхт-клубом Судновласнику комунальних послуг за утримання і обслуговування на території і акваторії ОСОБА_1 клубу тих же об’єктів, що визначені у договорі № 25.

Факт надання послуг є безперечним до моменту пред’явлення претензії у письмовій формі стороною і включає:

- здійснення заходів щодо впорядкування території ОСОБА_1 клубу;

- здійснення заходів за подання послуг водопостачання;

- здійснення заходів за поданням послуг каналізації;

- здійснення заходів щодо забезпечення електроенергією (у межах, передбачених РЕС для даної категорії споживачів і заявлених Судновласником.;

- здійснення заходів щодо прибирання території, вивозу сміття.

Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 яхт клуб зобов’язується, зокрема, надавати по заявці Судновласника за окрему платню додаткові послуги з тарифів, що діють в ОСОБА_1 клубі на день надання послуг.

Зміст п. 3.1 договору №26 є ідентичним змісту п. 3.1 договору №25.

Водночас зміст п. 5.1 -5.3 та п.5.7 договору №26 є ідентичним змісту вказаних пунктів договору №25.

Як встановлено судом, сторонами строк дії вказаних договорів пролонговано не було, у зв’язку із чим договори закінчили свою дію, а відтак між вказаними сторонами відсутні договірні правовідносини.

Як було встановлено судом та вказане не заперечувалося сторонами, митниця вищевказаний плавзасіб (катер) з території Державного підприємства "ОСОБА_1 Яхт-клуб" не забрала, у зв’язку із чим між сторонами здійснювалося листування щодо вищезазначеного катеру.

Суд зазначає, що предметом позову є стягнення грошових коштів у сумі 142908,72 грн., а підставою норми ст. 22 та ст. 1166 ЦК України.

Суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому згідно з рекомендаціями, викладеними у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, того, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Крім того відповідно до ст. 5 ГПК України, господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оцінюючи правовідносин сторін, виходячи з основної засади господарського судочинства - верховенства права, що визначена ст. 2 ГПК України, суд доходить висновку, що між сторонами виникли відносини з приводу безпідставно збереженого майна, визначені главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються згідно п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, виходячи із змісту вищевказаної норми, для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Фактично, безоплатне користування послугами за розміщення на території позивача службового роз’їзного катеру „Лідер” без укладення договору є безпідставним збагаченням – збереженням коштів відповідача за рахунок ДП „ОСОБА_1 –клуб”.

При цьому суд зазначає, що тарифи на зазначені послуги як під час договірних правовідносин, та і за спірний період встановлювалися та затверджувалися затверджуються розпорядженнями директора ДП „ОСОБА_1 –клуб”.

Оцінюючи позовні вимоги в контексті сум, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд вказує таке.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог (т.1 а.с.4), сума, заявлена до стягнення у розмірі 142 908,72 грн., позивачем розрахована згідно калькуляцій за розміщення майна (а.с.30-32), виходячи з довжини катера “Лідер” 12,44 м, та складає за кожний місяць 2015 року – 3831,32 грн. (за весь 2015 рік – 45975,84грн.), за кожний місяць 2016р.- 4214,49 грн., (за весь 2016 рік – 50573,88 грн.); за кожний місяць 2017р. – 4635,90 грн., а до 01.11.2017р. – 46359,00 грн. Усього за період з 01.01.2015р. по 30.09.2017р. - 142 908,72 грн.

При цьому, як вбачається з розрахунку та матеріалів справи, позивач розраховував вартість зазначених послуг помісячно, виходячи з розрахунку за 31 календарний день у місяці.

Разом з тим, як свідчать наявні у матеріалах справи розпорядження № 1 від 15.03.2017р. (т.1а.с.48), розпорядження № 3 від 10.02.2016р. (т.1а.с.49), розпорядження № 3 від 10.03.2015р. (т.1а.с.50), які і застосовувалися позивачем для розрахунку, вартість послуг визначена ними із розрахунку за 1 добу.

Крім того, вказаними розпорядженнями визначені у них тарифи введені в дію з 20.02.2015р., 01.04.2015р., 01.04.2016р., та 01.04.2017р. відповідно.

За таких обставин, суд вважає розрахунок вартості послуг, здійснений позивачем, не в повному обсязі обґрунтованим, у зв’язку із чим вважає за необхідне зробити власний розрахунок зазначених сум.

При цьому, не надаючи оцінку правильності методології в частині неврахування прибутку та податків, з огляду на межі позовних вимог, вважає за необхідне здійснити розрахунок, виходячи саме з витратної частині калькуляцій.

Приймаючи до уваги, що за період з 1.01.2015р. по 31.12.2015р. позивачем було розраховано суму боргу з огляду на тарифи, визначені розпорядженням від 10.03.2015р., згідно з якими вартість розміщення суден довжиною (12-12.99 м) становить 185,56 грн./за добу, тобто 5752,36 грн. на місяць (а.с.30), витратна частина визначається судом у розмірі 123,59 грн. за добу зберігання. Враховуючи, що використані позивачем тарифи були введені в дію з 01.04.2015р., суд вважає, що стягненню в межах даного позову підлягає сума, вирахувана за відповідну кількість днів у місяці та складає за 2015р. 33987,52 грн. (3831,32 грн. за травень, липень, серпень, жовтень та грудень 2015р., та 3707,73 грн. за квітень, червень, вересень та листопад 2015р. відповідно.

З огляду на зазначену методологію, судом зроблено аналогічні розрахунки по 2016 та 2017 рокам.

При цьому суд враховує, що оскільки розпорядженнями від 10.02.2016р. та від 15.03.2017р. тарифи було також введено у дію з 01 квітня відповідного року, за період січень - березень кожного року слід виходити з тарифів, що визначалися попередніми розпорядженнями.

З урахуванням зазначеного, сума, яка підлягає задоволенню в межах даного позову, становить 122 223,49 грн. (2015р. – 33987,52 грн.; 2016р. – 48633,36 грн., 2017р. – 39602,61 грн.).

Суд вважає за необхідне зазначити, що, приймаючи вказане рішення, суд виходить перш за все з принципу верховенства права, а також з загальних засад цивільного законодавства (справедливості, добросовісності та розумності), оскільки безоплатне розміщення плавзасобу та посилання відповідача на відсутність будь-яких обов’язків щодо сплати з огляду на неукладення договору, враховуючи при цьому наявність у кошторисі митниці відповідних коштів (а.с.43), повністю суперечить зазначеним судом принципам.

Крім того, суд вказує, що посилання відповідача на рішення господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. у справі №916/3126/16 (т.1а.с.75-78) та від 03.10.2016р. у справі № 916/1980/16 (т.1а.с.80-82), як на підставу для відмови у задоволенні позову або закриття провадження у справі, не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається зі змісту вказаних рішень, позовні вимоги у цих справах були заявлені з договірних підстав, а судами було відмовлено з підстав припинення договірних відносин.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору згідно до п. 3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому посилання відповідача на положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України „Про судовий збір”, як на підставу для звільнення його від обов’язку відшкодування судових витрат, є недоречним, оскільки вказана норма стосується звільнення позивача, а не відповідача від сплати судового збору. Натомість, за змістом ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо він не звільнений від сплати судового збору.

Разом з тим, відповідач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, перелік яких безпосередньо визначений у ст. 5 вищевказаного Закону „Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21а, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Державного підприємства "ОСОБА_1 Яхт-клуб" (65012, м. Одеса, пляж "Отрада", траверси 7-9, код ЄДРПОУ 33933233) грошові кошти у сумі 122223/сто двадцять дві тисячі двісті двадцять три/ грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1833/одна тисяча вісімсот тридцять три/ грн. 35 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 березня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська