Рішення № 72933820, 14.03.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018р. Справа №914/2685/17

місто Львів

За позовною заявою: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів

до відповідача: Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м.Львів

про стягнення 394769,31грн. заборгованості

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Зарицька О.Р.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: ОСОБА_2 – представник ( довіреність в матеріалах справи).

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів до відповідача, Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м.Львів, про стягнення 394769,31грн. забогованості.

Ухвалою суду від 22.12.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засіданні призначено на 22.01.2017р.

Ухвалою суду від 22.01.2018р. підготовче засідання відкладено на 14.02.2018р.

Ухвалою суду від 14.02.2018р. підготовче засідання відкладено на 21.02.2018р.

Ухвалою суду від 21.02.2018р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2018 р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 14.03.2018 року забезпечив, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2018р. з’явився, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог не заперечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 14.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

17 лютого 2010 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Управлінням капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради був укладений договір № 4617/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді.

11 лютого 2011 року було укладено Додаткову угоду до Договору №4617/Ф від 17 лютого 2010 року, згідно з якою, у зв’язку зі зміною підпорядкованості Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради і перейменуванням його на Управління капітального будівництва Львівської міської ради, яке є правонаступником Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Управління капітального будівництва Львівської міської ради бере на себе зобов’язання, визначені договором №4617/Ф від 17.02.2010р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.1 Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п.п.6.1, 6.2, 6.3 договору розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Протягом грудня 2012 – жовтня 2017 року позивачем реалізовано відповідачу теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання, на оплату вказаних послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго» виставлено рахунки: за грудень 2012 р. №4617Ф-12 на суму 16019,33грн., за січень 2013 р. №4617Ф-1 на суму 15601,16 грн., за лютий 2013 р. №4617Ф-2 на суму 12758,52 грн., за березень 2013 р. №4617Ф-3 на суму 14414,52 грн., за квітень 2013 р. №4617Ф-4 на суму 5810,35 грн., за травень 2013 р. №4617Ф-5 на суму 1161,19 грн., за червень 2013 р. №4617Ф-6 на суму 1161,19 грн., за липень 2013 р. №4617Ф-7 на суму 1161,19 грн., за серпень 2013 р. №4617Ф-8 на суму 1161,19 грн., за вересень 2013 р. №4617Ф-9 на суму 1161,19 грн., за жовтень 2013 р. №4617Ф-10 на суму 3724,26 грн., за листопад 2013 р. №4617Ф-11 на суму 8859,46 грн., за грудень 2013 р. №4617Ф-12 на суму 13070,69 грн., за січень 2014 р. №4617Ф-1 на суму 13013,53 грн., за лютий 2014 р. №4617Ф-2 на суму 10051,50 грн., за березень 2014 р. №4617Ф-3 на суму 6904,60 грн., за квітень 2014 р. №4617Ф-4 на суму 2985,21 грн., за травень 2014 р. №4617Ф-5 на суму 887,33 грн., за червень 2014 р. №4617Ф-6 на суму 960,99 грн., за липень 2014 р. №4617Ф-7 на суму 960,99 грн., за серпень 2014 р. №4617Ф-8 на суму 960,99 грн., за вересень 2014 р. №4617Ф-9 на суму 960,99 грн., за жовтень 2014 р. №4617Ф-10 на суму 5828,80 грн., за листопад 2014 р. №4617Ф-11 на суму 12397,83 грн., за грудень 2014 р. №4617Ф-12 на суму 19028,54 грн., за січень 2015 р. №4617Ф-1 на суму 23650,03 грн., за лютий 2015 р. №4617Ф-2 на суму 17954,72 грн., за березень 2015 р. №4617Ф-3 на суму 967,06 грн., за квітень 2015 р. №4617Ф-4 на суму 967,06 грн., за травень 2015 р. №4617Ф-5 на суму 967,06 грн., за червень 2015 р. №4617Ф-6 на суму 967,06 грн., за липень 2015 р. №4617Ф-7 на суму 967,06 грн., за серпень 2015 р. №4617Ф-8 на суму 967,06 грн., за вересень 2015 р. №4617Ф-9 на суму 967,06 грн., за жовтень 2015 р. №4617Ф-10 на суму 967,06 грн., за листопад 2015 р. №4617Ф-6 на суму 967,06 грн., за грудень 2015 р. №4617Ф-12 на суму 967,06 грн., за січень 2016 р. №4617Ф-1 на суму 27881,77 грн., за лютий 2016 р. №4617Ф-2 на суму 967,06 грн., за березень 2016 р. №4617Ф-3 на суму 18889,66 грн., за квітень 2016 р. №4617Ф-4 на суму 2422,02 грн., за травень 2016 р. №4617Ф-5 на суму 967,06 грн., за червень 2016 р. №4617Ф-6 на суму 1176,91 грн., за липень 2016 р. №4617Ф-7 на суму 1086,30 грн., за серпень 2016 р. №4617Ф-8 на суму 1086,30 грн., за вересень 2016 р. №4617Ф-9 на суму 1086,30 грн., за жовтень 2016 р. №4617Ф-10 на суму 1086,30 грн., за листопад 2016 р. №4617Ф-11 на суму 19656,73 грн., за грудень 2016 р. №4617Ф-12 на суму 22650,83 грн., за січень 2017 р. №4617Ф-1 на суму 34361,28 грн., за лютий 2017 р. №4617Ф-2 на суму 21241,20 грн., за березень 2017 р. №4617Ф-3 на суму 14683,16 грн., за квітень 2017 р. №4617Ф-4 на суму 9149,18 грн., за травень 2017 р. №4617Ф-5 на суму 1598,97 грн., за червень 2017 р. №4617Ф-6 на суму 1598,97 грн., за липень 2017 р. №4617Ф-7 на суму 1598,97 грн., за серпень 2017 р. №4617Ф-8 на суму 1598,97 грн., за вересень 2017 р. №4617Ф-9 на суму 1598,97 грн., за жовтень 2017 р. №4617Ф-10 на суму 1598,97 грн.

Позивач стверджує, що поставлену протягом вказаного періоду теплову енергію відповідачем оплачено частково та з порушенням строків розрахунків, визначених договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 391874,67 грн., що й зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу до стягнення також заявлено 1640,11 грн. пені, 216,77 грн. 3% річних, 1037,76 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач у відзиві на позову заяву наявність заборгованості не заперечив, проте здійснити проплату за споживчу теплову енергію не може, оскільки розрахункові рахунки відповідача заблоковані ГУДКСУ у Львівській області з 2015 року по даний час на підставі судових наказів, через заборгованість Управління перед підрядними організаціями за виконані роботи, передбачені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договір №4617/Ф від 17.02.2010 року на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості, яка заявлена до стягнення.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З азначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено доводи позивача, а відповідачем не спростовано, визнано існування у відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманої теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №4617/Ф від 17.02.2010р. в заявленій до стягнення сумі, у зв'язку з чим позовна вимога ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради основного боргу в сумі 391874,67 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», суд встановив, що: за період з 16.05.2017р. по 15.11.2017р. від суми заборгованості 9149,18 грн. сума пені становить 1165,58 грн., за період з 16.06.2017р. по 15.11.2017р. від суми заборгованості 1598,97 грн. сума пені становить 169,32 грн., за період з 16.07.2017р. по 15.11.2017р. від суми заборгованості 1598,97 грн. сума пені становить 160,12 грн., за період з 16.08.2017р. по 15.11.2017р. від суми заборгованості 1598,97 грн. сума пені становить 102,51 грн., за період з 16.09.2017р. по 15.11.2017р. від суми заборгованості 1598,97 грн. сума пені становить 68,56 грн., за період з 16.10.2017р. по 15.11.2017р. від суми заборгованості 1598,97 грн. сума пені становить 35,71 грн. Згідно здійсненого судом перерахунку сума пені становить 1701,80 грн.

Суд встановив, що сума пені, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає пеня, заявлена позивачем у розмірі 1640,11грн.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», суд встановив, що за період з 01.02.2017р. по 28.02.2017р. від суми боргу 34361,28 грн. розмір 3% річних становить 79,08 грн., за період з 01.03.2017р. по 31.03.2017р. від суми боргу 21241,20 грн. розмір 3% річних становить 54,12 грн., за період з 01.04.2017р. по 30.04.2017р. від суми боргу 14683,16 грн. розмір 3% річних становить 36,21 грн., за період з 01.05.2017р. по 31.05.2017р. від суми боргу 9149,15 грн. розмір 3% річних становить 23,31 грн., за період з 01.06.2017р. по 30.06.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір 3% річних становить 3,94 грн., за період з 01.07.2017р. по 31.07.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір 3% річних становить 4,07 грн., за період з 01.08.2017р. по 31.08.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір 3% річних становить 4,07 грн., за період з 01.09.2017р. по 30.09.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір 3% річних становить 3,94 грн., за період з 01.10.2017р. по 31.10.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір 3% річних становить 4,07 грн., за період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір 3% річних становить 3,94 грн. Згідно здійсненого судом перерахунку сума 3% річних становить 216,75 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 216,77 грн., то дана вимога підлягає до задоволення частково і до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 216,75 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», суд встановив, що за період з 01.02.2017р. по 28.02.2017р. від суми боргу 34361,28 грн. розмір інфляційних втрат становить 343,61 грн., за період з 01.03.2017р. по 31.03.2017р. від суми боргу 21241,20 грн. розмір інфляційних втрат становить 382,34 грн., за період з 01.04.2017р. по 30.04.2017р. від суми боргу 14683,16 грн. розмір інфляційних втрат становить 132,15 грн., за період з 01.05.2017р. по 31.05.2017р. від суми боргу 9149,15 грн. розмір інфляційних втрат становить 118,94 грн., за період з 01.06.2017р. по 30.06.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір інфляційних втрат становить 25,58 грн., за період з 01.07.2017р. по 31.07.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір інфляційних втрат становить 3,20 грн., за період з 01.08.2017р. по 31.08.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір інфляційних втрат становить -1,60 грн., за період з 01.09.2017р. по 30.09.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір інфляційних втрат становить 31,98 грн., за період з 01.10.2017р. по 31.10.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір інфляційних втрат становить 19,19 грн., за період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р. від суми боргу 1598,97 грн. розмір інфляційних втрат становить 14,39 грн. Згідно здійсненого судом перерахунку, сума інфляційних втрат становить 1069,78грн.

Суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати, заявлені позивачем у розмірі 1037,76 грн.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача належать: основний борг у розмірі 391874,67 грн., пеня у розмірі 1640,11 грн., інфляційні втрати у розмірі 1073,76 грн., 3 % річних у розмірі 216,75 грн. - підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 5921,55 грн. (платіжним дорученням від 18.12.2017р. №21356), виходячи із ціни позову 394769,31 грн. Проте, при перерахунку суми судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору повинен був становити 5921,54 грн. (394769,31х1,5%, розраховано на підставі п.п. 1 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відтак, наявна переплата позивачем судового збору у розмірі 0,01 грн.

У відповідності до положень с.7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися із заявою про повернення зайво сплаченого судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 5921,54 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (79044, м.Львів, вул.Горбачевського, буд.10, ідентифікаційний код 04056049) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул.Данила Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 391874,67 грн. заборгованості, 1640,11 грн. пені, 216,75 грн. 3% річних, 1037,76 грн. інфляційних втрат, 5921,54 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 22.03.2018р.

Суддя Кітаєва С.Б.