Рішення № 72933601, 20.03.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018р. Справа №914/2581/17

За позовом: Заступника прокурора Львівської області, м.Львів,

до відповідача 1: Великомостівської міської ради, Сокальського району, Львівської області, м. Великі Мости,

до відповідача 2: Приватного підприємства «Ротен», м. Львів,

про: визнання недійсним рішення та звільнення земельних ділянок (паїв) площею 200,6072 га,

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

Прокурор: Леонтьєва Н.Т. – службове посвідчення №032118 від 11.02.15,

ОСОБА_1 – посвідчення №047893,

від відповідача 1: не з’явився,

від відповідача 2: ОСОБА_2 – представник (за довіреність №25 від 05.10.2017р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Заступником прокурора Львівської області подано позов до Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області, до Приватного підприємства «Ротен», м. Жидачів про визнання недійсним рішення та звільнення земельних ділянок (паїв) площею 200,6072 га.

Ухвалою суду від 19.12.2017р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 16.01.2018р. Суд звертає увагу учасників процесу на те, що провадження у справі 914/2581/17 порушено 14.12.2017р. за правилами ГПК України в редакції від 06.11.1991р. по 15.12.2017р. 15.12.2017р. набрав чинності новий ГПК України, відповідно до п.9 ч.1 р.ХІ Перехідних положень якого справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство у цій справі здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Ухвалою суду від 27.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2018р.

20.03.2018р. відбувається розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 20.03.2018р. прокурори позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач 1, вийшовши за межі своїх повноважень, прийняв рішення №201 «Про надання в оренду невитребуваних пайових земель ПП «Ротен» на території Великомостівської міської ради», передавши в оренду ПП «Ротен» земельні ділянки (частки) загальною площею 200,6072 га, власники яких померли, а спадкоємці відсутні чи не прийняли спадщину. Оскільки такі ділянки розташовані за межами населеного пункту, згідно з ч.2 ст.5 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розпорядження такими ділянками належить до повноважень районної державної адміністрації. Оскаржуваним рішенням та договором передано в оренду земельні ділянки (паї) строком на 335 днів (11 місяців), в той час, як за змістом положень ч.3 ст.19 ЗУ “Про оренду землі” та ч.11 ст.93 ЗК України строк договору оренди не може бути меншим за 7 років. Міською радою взагалі не визначено статусу земельних ділянок (паїв) загальною площею 200,6072 га. На думку прокурора, спірні земельні ділянки не можуть вважатися не витребуваними земельними частками (паями), так як земельні частки (паї), оскільки спадкоємці померлих громадян не прийняли спадщину, відтак не успадкували такі земельні ділянки. Крім того, укладений на виконання оскаржуваного рішення договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відсутня його державна реєстрація в органах Держгеокадастру, відсутні кадастрові номери таких ділянок, відсутній проект відведення спірних земельних ділянок. Враховуючи наведені вище порушення вимог чинного законодавства, просить визнати недійсним рішення Великомостівської міської ради №201 «Про надання в оренду невитребуваних пайових земель ПП «Ротен» на території Великомостівської міської ради», зобов’язати ПП «Ротен» звільнити одержані за договором оренди від 27.04.2017 та актом приймання-передачі від 27.04.2017 р. земельні ділянки загальною площею 200,6072 га, що знаходяться за межами населеного пункту м. Великі Мости Сокальського району. Крім того, подав відповідь на відзив (вх. №6727/18 від 26.02.2018р.), у якій обгрунтував підстави подання позову прокурором, заперечив проти аргументів відповідачів.

Представник відповідача 1 у судове засідання 20.03.2018р. не з’явився, причин неприбуття не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 20.03.2018р. проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позов (вх.№4218/18 від 05.02.2018р.). Так, зазначив, що оскаржуване рішення Великомостівської МР Львівської області прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дії територіальної громади – відповідача 1 як особи, яка управляє спадщиною, вчинялись в інтересах спадкоємців померлих громадян та держави, інтереси яких полягають у недопущенні безгосподарського використання земель померлих громадян, недопущенні зниженні або втраті їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту тощо, а також в інтересах територіальної громади щодо наповнення її бюджету. На підставі наведеного, відповідач 2 просить в позові відмовити повністю. Також подав клопотання про закриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

12 сесією VII скликання Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області було прийнято рішення від 28.03.2017 року № 201 «Про надання в оренду невитребуваних пайових земель ПП «Ротен» на території Великомостівської міської ради».

Пунктом 1 Рішення відповідач 2 вирішив з метою раціонального використання земель пайового фонду, вжиття заходів по боротьбі із забур’яненістю їх, надати в оренду земельні ділянки (паї) (землі померлих громадян) загальною площею 200,6072га ПП «Ротен» терміном на 335 днів.

Додатком №1 до рішення є Список власників земельних часток (паїв), які померли, а їх спадкоємці не прийняли спадщину, на території Великомостівської міської ради Сокальського р-ну Львівської області (всього-229 осіб).

Додатком №2 до рішення є Розрахунок розміру орендної плати за невитребувані земельні частки (паї) на території Великомостівської міської ради Сокальського р-ну Львівської області.

27.04.2017р. між Великомостівською міською радою Сокальського району Львівської області та Приватним підприємством «Ротен» укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець (відповідач 1 у справі) на підставі рішення сесії ради №201 від 28.03.2017р. передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 200,60724га, з яких 133,6070га – рілля,65,8711га – сінокіс, 65,8711га – пасовища, які знаходяться на території Великомостівської міської ради Сокальського р-ну Львівської області, за межами населених пунктів, землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27.04.2017р. сторони також підписали Акт приймання-передачі земельних ділянок до договору оренди землі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Право оренди земельної ділянки (стаття 93 Земельного кодексу України) - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, зазначив, що Великомостівська міська рада не мала права виносити рішення №201«Про надання в оренду невитребуваних пайових земель ПП «Ротен» на території Великомостівської міської ради», оскільки зазначені ділянки (не витребувані паї) знаходяться за межами населеного пункту.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.5 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

За змістом ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Пунком 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004р., передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до ст.13 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Виходчи зі змісту ст.ст. 5, 9, 13 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, а також пунктів 2,12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), можна прийти до висновку, що передача в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) здійснюється в залежності від місця розташування таких ділянок, а саме: за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (невитребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що Закон України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” є спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками та використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

Матеріалами справи підтверджується, що в оренду відповідачу-1 було передано земельні ділянки (паї), які не успадковано спадкоємцями померлих громадян.

20.09.2016р. Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли” котрим, зокрема, внесено зміни в статті 1283 та 1285 ЦК України та статті 4, 19 ЗУ “Про оренду землі”.

Відповідно до ст.1285 ЦК України, якщо у складі спадщини є майно (а згідно ст.190 ЦК України майном являється не лише річ, але і майнові права на неї), яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Згідно ч.5 ст.4 ЗУ “Про оренду землі” (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення), орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки (ч.6 ст.19 ЗУ “Про оренду землі”).

Таким чином, з наведених приписів ЦК України та ЗУ “Про оренду землі” вбачається, що органом, котрий вправі передавати в оренду земельні ділянки (в т.ч. невитребувані земельні частки) померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини, або визнання її відумерлою в судовому порядку являються сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, незалежно від того, чи така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту чи за межами. Відповідні сільська, селищна, міська рада являються управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації їхніх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок від них не вимагається вчинення будь-яких інших дій (як от, звернення до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою, як це стверджує прокурор).

Відтак, приписи ЦК України та ЗУ “Про оренду землі” по відношенню до приписів ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” являються спеціальними в частині регулювання правової долі земельних ділянок, власники яких померли. З огляду на вказане, в спірних правовідносинах до застосування підлягають саме положення ЦК України та ЗУ “Про оренду землі”. Враховуючи викладене, Великомостівська міська рада вправі була розпоряджатися спірними земельними ділянками та передавати їх в оренду відповідачу-1, а тому протилежні доводи прокурора є необгрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України та частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” зазначається, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, господарський суд зазначає, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення, в першу чергу слід з’ясувати чи порушуються прийняттям цього рішення права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійсненні аналізу правомірності та законності такого рішення. При цьому, в силу приписів ст.ст. 74, 76, 77, 78 ГПК України порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийнятим рішенням позивач повинен довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся із даним позовом в інтересах держави. При цьому, порушення прав та інтересів держави обгрунтовує тим, що державним інтересом в даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі земельних ділянок у користування, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Інтерес держави, в даному випадку, полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права Українського народу. Суд не погоджується з аргументами прокурора про порушення оскаржуваним рішенням відповідача-1 прав та інтересів держави, оскільки цим рішенням в оренду було передано земельні ділянки, які не належать як до земель державної власності, так і до земель комунальної власності.

З огляду на встановлені господарським судом обставини, можна зробити висновок, що спірне рішення, яке оскаржується прокурором у цій справі, не може порушувати права чи законні інтереси держави, оскільки прийняте в межах повноважень Великомостівської міської ради. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення №201 «Про надання в оренду невитребуваних пайових земель ПП «Ротен» на території Великомостівської міської ради». Щодо позовної вимоги про зобов’язання звільнити земельні ділянки, суд відмовляє у її задоволенні у зв’язку з відсутністю правових підстав для такого задоволення. Аргументи прокурора про те, що укладений на виконання оскаржуваного рішення №201 ««Про надання в оренду невитребуваних пайових земель ПП «Ротен» на території Великомостівської міської ради» договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства з підстав, наведених прокурором, суд не бере до уваги, оскільки відсутня позовна вимога про визнання такого договору недійсним чи його розірвання.

Щодо клопотання відповідача 2 ПП «Ротен» про закриття провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України, оскільки прокурор не зазначив у позовній заяві, в інтересах якої особи приватного чи публічного права він подав позовну заяву, а предметом позову є визнання недійсним акту (рішення) органу місцевого самоврядування, прийнятого на виконання його владних повноважень, то суд відмовляє у задоволенні такого клопотання в силу наведеного вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

На підставі п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати у справі залишаються за прокурором.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 219, 220, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

4. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2018р.

Суддя Козак І.Б.