Рішення № 72933203, 19.03.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2018 р.Справа № 924/9/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попик О.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Публічного акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод", м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 4 538,18 грн. шкоди, заподіяної навколишньому середовищу

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 02.01.2018 р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

02.01.2018р. на адресу суду надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 4 538,18 грн. шкоди, заподіяної навколишньому середовищу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Мусі М.Є.

02.01.2018р. ухвалою господарського суду на підставі ст. ст. 174, 234 ГПК України позовну заяву Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 4 538,18 грн. шкоди, заподіяної навколишньому середовищу залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків до 15.01.18р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.01.2018р. відкрито провадження у справі № 924/9/18 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.01.2018р. постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4538,18 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. В обґрунтування позовних вимог вказує, що проведеною ОСОБА_2 екологічною інспекцією у Хмельницькій області перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що відповідач здійснював самовільне використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування, чим порушив вимоги ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України. За ст. 49 вказаного кодексу спецводокористування відбувається за наявності дозволу. Відповідальність за спецводокористування без дозволу передбачена ст.ст. 110, 111 Кодексу, які також встановлюють обов’язок відшкодування шкоди за відповідні порушення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. У відзиві на позов від 25.01.2018р. проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому, зазначає, що 06.10.2016р. Позивачем складено протокол № 00228 про адміністративне правопорушення на ОСОБА_3 як на керівника Відповідача, з якого вбачається, що внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі шкода не заподіяна, суть заподіяної шкоди - не визначено, на місці правопорушення проби не відбиралися. З пояснень самого керівника Відповідача, зазначених ним у вказаному протоколі, слідує, що документи в дозвільний центр на отримання нового дозволу були надані вчасно. 07 жовтня 2016 року Позивач закрив адміністративну справу відносно керівника Відповідача, доказом чого є сама Постанова про закриття адміністративного провадження від 07 жовтня 2016 року за № 253/02, дата набрання чинності якої 17 жовтня 2016 року . За результатами планової перевірки будь який обов’язковий до виконання у встановлені терміни припис про усунення Відповідачем виявлених Позивачем в ході проведеної перевірки порушень природоохоронного законодавства останнім Відповідачу не видавався. Також будь-яким іншим документом Позивач не зобов’язував Відповідача оформити відповідний дозвіл на спеціальне водокористування.

Стверджує, що позов та додані до нього матеріали також не містять інформації щодо будь-яких приписів та/або письмових зобов’язань Позивача адресованих Відповідачу по суті встановлених Позивачем порушень.

Звертає увагу суду на те, що перевіркою в акті Позивач встановив, що спеціальне водокористування Відповідачем здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації 22 квітня 2015 року за № 611, який чинний до 22 квітня 2018 року. Попередній дозвіл на спеціальне водокористування, як встановлено Позивачем в акті, був наданий Відповідачу ОСОБА_2 управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області 18 квітня 2012 року за № 003103, який чинний до 28 жовтня 2014 року. Період з 29 жовтня 2014 року до 21 квітня 2015 року Позивач визнав періодом самовільного водокористування Відповідачем та в той же час, не зважаючи на це, Позивач зазначив про належний облік води за допомогою лічильника, що фіксується у журналі первинного обліку водоспоживання. 06 жовтня 2016 року в останній день проведеної перевірки та в момент складення Позивачем ОСОБА_4 № 00228 про адміністративне правопорушення на керівника Відповідача, Позивач був належним чином проінформований керівником Відповідача в поясненнях до змісту протоколу про своєчасне подання документів в дозвільний центр на отримання нового дозволу. Вказує, що обставини своєчасного подання документів в дозвільний центр на отримання нового дозволу підтверджуються описом документів, що надано державному адміністратору для проведення реєстрації у реєстрі документів дозвільного характеру від 21 серпня 2014 року, номер справи 3 660 000840 52. Однак, департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації власним листом від 19 вересня 2014 року ЛД № 006545 повідомив Відповідача про те, що розгляд поданих документів на отримання дозволу на спеціальне водокористування буде здійснено після отримання висновку Державної служби геології та надр України. Під час проведення перевірки Позивачем та на момент її закінчення, дозволу на спеціальне водокористування Відповідач так і не отримав в силу викладених обставин. Повторних позапланових перевірок в частині виконання раніше наданих приписів Позивач щодо Відповідача не здійснював, рішень дозвільного органу про анулювання документу дозвільного характеру щодо відповідача в спірний період не приймалось.

Також відповідач стверджує, що загальний розмір збитків, завданих Відповідачем державі внаслідок самовільного водокористування за розрахунками Позивача становить 4 538,18 грн., однак розрахунок здійснений Позивачем виходячи з об’єму води, що використана самовільного без відповідного дозволу, який актом перевірки не встановлено, як і не встановлено такого об’єму води, що використана самовільного без відповідного дозволу. Стверджує, що жодних претензій Позивача з приводу відшкодування завданої шкоди в т.ч. і лист Позивача від 24 листопада 2016 року за № 5099/06 Відповідач не отримував.

Відповідач звертає увагу суду на те, що розрахунок розміру збитків, Позивач здійснив на підставі ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка не може поширюватися на спірні правовідносини. Так, пунктом 1.2. Методики встановлено, що ця методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів; забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування. Тому обов'язковими передумовами для застосування цієї ОСОБА_5 визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільноговикористання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів в їх сукупності. Однак, наголошує Відповідач, ні актом перевірки, ні ОСОБА_4 від 06 жовтня 2016 року за № 00228 про адміністративне правопорушення, ані Постановою про закриття адміністративного провадження від 07 жовтня 2016 року за № 253/02 не встановлено факту забруднення Відповідачем водного об’єкта або підземних вод внаслідок самовільного водокористування, що виключає можливість розрахунку збитків за формулою, визначеною пунктом 9.1. Методики, як і виключає можливість розрахунку збитків за цією формулою і фактичний об’єм води у розмірі 1609 м.куб. згідно листа Позивача від 17 жовтня 2016р. за № 542 за період з 29 жовтня 2014 року до 21 квітня 2015 року. Зазначений Позивачем розмір є в рази меншим в порівнянні з річним об’ємом водовикористання у розмірі 53,25 тис.м.куб/рік згідно Дозволу на спеціальне водокористування, а отже - факт перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, як на необхідна передумова по пункту 9.1. Методики - відсутній.

Робить висновок про те, що позивачем не надано належних доказів фактичного споживання Відповідачем води в іншому обсязі, а ніж це визначено у листі Позивача від 17 жовтня 2016 року за № 542, тому позов є необґрунтованим.

Також на адресу суду 30.01.2018р. надійшло клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, у якому зазначено, що актом № 165/02 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Позивач встановив, що в період з 29 жовтня 2014 року до 21 квітня 2015 року Відповідач здійснював самовільне водокористування з однієї артезіанської свердловини, чим порушено ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. В той же час, на сторінці № 2 вказаного Акту перевірки № 165/02 Позивачем зазначено дані щодо останніх проведених перевірок та достеменно встановлено, що попередній раз планову перевірку проведено 24 липня 2014 року, а позапланово об’єкт не перевірявся. Перевіркою в акті Позивач також встановив, що попередній дозвіл на спеціальне водокористування, був наданий Відповідачу ОСОБА_2 управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області 18 квітня 2012 року за № 003103, який чинний до 28 жовтня 2014 року. 24 липня 2014 року, тобто за три календарні місці до закінчення чинності дозволу за № 003103, Позивач був належним чином поінформований про настання самовільного водокористування після 28 жовтня 2014 року, а відтак – невідворотність порушення природоохоронного законодавства. Починаючи з наступного дня після 28 жовтня 2014 року, тобто з 29 жовтня 2014 року (саме ця дата є датою початку перебігу строку позовної давності) згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, Відповідач не звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Вважає, що сам факт проведення перевірки з 29 вересня 2016 року по 06 жовтня 2016 року і складення за її результатами Акту № 165/02 не може бути тією подією, з настанням якої пов'язано початок перебігу строку позовної давності, оскільки інформація про порушення у Позивача була раніше.

29.01.2018р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, у якому зазначено, що предметом спору є стягнення розміру боргу, встановленого за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Тому, на думку відповідача, правовідносини, що склались між сторонами є публічно-правовими. Відповідач реалізував свої повноваження як орган державної влади та здійснив власні владні управлінські функції. Приходить до висновку про те, що спір у справі є публічно-правовим, оскільки однією із сторін спору є суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції, що унеможливлює його розгляд в порядку господарського судочинства.

У відповіді на відзив від 19.02.2018р. позивач зазначає, що на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. ОСОБА_2 екологічна інспекція у Хмельницькій області вказує на цілковиту доведеність факту наявності в діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка ПАТ «Красилівський машинобудівний завод» полягає у самовільному водокористуванні (без оформлення спеціального дозволу), що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до ОСОБА_5; а також причинний зв'язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Також позивач зазначає, що відповідач прийшов до помилкового висновку в частині посилання на постанову Вищого господарського суду України від 10.01.2012 року по справі №5013/337/11, оскільки у даній справі розглядалось питання щодо порушення вимог природоохоронного законодавства в ході здійснення правовідносин, які мали місце в період з 26.12.2009 року по 26.04.2010 року, коли пункт 1.2. Методики мав інший зміст. Натомість на час виникнення порушення вимог природоохоронного законодавства з боку ПАТ «Красилівський машинобудівний завод» пункт 1.2. Методики викладено у новій редакції згідно Наказу Міністерства екології та природних ресурсів № 220 від 30.06.2011; «ОСОБА_5 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико - хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)); забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування».

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 165/02 держінспекцією проведено перевірку відповідача на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Перевіркою встановлено, що відповідач здійснює спеціальне водокористування за відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування, чим порушив ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України. Вказаний акт підписаний в.о. голови правління відповідача ОСОБА_3

Відповідно до листа відповідача від 17.10.2016р. відповідачем в період з 29.10.2014р. по 21.04.2015р. використано з артезіанської свердловини 1609 м куб. води.

Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування ПАТ "Красилівський машинобудівний завод", проведеного позивачем на підставі ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783, розмір збитків становить 4538,18 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом №5099/06 від 24.11.2016р., в якому повідомляв про необхідність відшкодування шкоди в добровільному порядку у місячний термін в сумі 4538,18 грн. Однак, відповідач відповіді не надав, заподіяну шкоду у вказаний термін не відшкодував.

06.10.2016р. ОСОБА_2 екологічною інспекцією у Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення № 00228, в якому вказано, що ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" в особі в.о. голови правління ОСОБА_3 здійснив самовільне використання в період з 29.10.2014р. по 21.04.2015р., що є порушенням ст.44 Водного кодексу України. Відповідачем протокол підписано та зазначено, що документи в дозвільний центр на отримання нового дозволу були надані вчасно.

Відповідно до постанови про закриття адміністративного провадження № 253/02 від 07.10.2016р. встановлено, що гр. ОСОБА_3, який працює на посаді в.о. голови правління ПАТ "Красилівський машинобудівний завод", вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим, що при проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що відповідач здійснював самовільне використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування в період з 29.10.2014р. по 21.04.2015р. При цьому, постановою про закриття адміністративного провадження № 253/02 від 07.10.2016р. відповідно до ст.. 38 КУпАП закрито адміністративну справу у зв’язку з закінченням терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оскільки відповідач в добровільному порядку шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу не сплатив, позивач звернувся із позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 35 вказаного Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Відповідно до п.п. 1, 4 Положення про ОСОБА_2 екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 (в редакції, чинній на час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства), ОСОБА_2 екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо, зокрема, наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Згідно п. 6 вищевказаного положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Пунктами 1, 3 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011р. № 429 (в редакції, чинній на час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства), визначено, що реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території здійснюється її територіальними органами - ОСОБА_2 екологічною інспекцією в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

За ст. 48 Водного кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (ст. 49 Водного кодексу).

Вказані норми, разом з встановленим фактом порушення спецводовикористання без дозволу свідчать про допущення порушення водного законодавства відповідачем.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (ст. 111 Водного кодексу).

Суд встановив, що відповідач в порушення статей 44, 48 Водного Кодексу України здійснював самовільне водокористування за відсутності спеціального дозволу, про що працівниками Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 165/02 від 06.04.2016р. При цьому, акт підписано представником відповідача без зауважень.

Встановлений судом факт порушення водного законодавства з боку відповідача, в силу вказаної ст. 111 Водного кодексу породжує обов’язок відповідача щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок такого порушення. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими. Розмір збитків підтверджується розрахунком.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. за № 767/16783 (далі - ОСОБА_5) передбачений порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в тому числі і у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Згідно п. 1.4 методики, остання застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 1.7. методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно п. 9.1 ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: Зсам = 5 Ч W Ч Тар (грн.), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар’єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності) (п. 9.2 вищевказаної ОСОБА_5).

Відповідно до ст. 255.5.2. Податкового кодексу України, ставка рентної плати за спеціальне водокористування підземних вод для Красилівського району Хмельницької області станом на день виявлення порушення встановлена у розмірі 56,41 грн./100 м.куб.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі в результаті самовільного використання відповідачем водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, зроблено позивачем у відповідності до п. 9.1 ОСОБА_5. При цьому фактичний об'єм води, що використаний відповідачем самовільно без дозвільних документів визначений позивачем на основі даних довідки-листа відповідача № 542 від 17.10.2016р. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди (п. 1.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744).

Зібраними у справі доказами: актом № 165/02 від 06.10.2016р. перевірки дотримання ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, протоколом № 00228 від 06.10.2016р. про адміністративне правопорушення, постановою про закриття адміністративного провадження № 253/02 від 07.10.2016р. , якою встановлено, що гр. ОСОБА_3, який працює на посаді в.о. голови правління ПАТ "Красилівський машинобудівний завод", вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим, що при проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що відповідач здійснював самовільне використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування в період з 29.10.2014р. по 21.04.2015р. в повній мірі підтверджується факт скоєння відповідачем правопорушення, а саме – самовільне водокористування водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу.

Зважаючи на викладене, у діях відповідача наявний склад всіх чотирьох умов, необхідних для відшкодування спричиненої державі шкоди внаслідок порушення водного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 4538,18 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування за відсутності спеціального дозволу, обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

При цьому твердження відповідача про те, що обов'язковими передумовами для застосування ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем судом оцінюються критично, оскільки на час виникнення порушення вимог природоохоронного законодавства з боку ПАТ «Красилівський машинобудівний завод» пункт 1.2. Методики викладено у новій редакції згідно Наказу Міністерства екології та природних ресурсів № 220 від 30.06.2011: «ОСОБА_5 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико- хімічних показників із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)); забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування».

Доводи відповідача про відсутність його вини у порушенні вимог природоохоронного законодавства, оскільки ним своєчасно подано документи в дозвільний центр для отримання нового дозволу судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано у матеріали справи доказів щодо оскарження протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відмови у наданні такого дозволу та відповідного рішення в адміністративній справі як того вимагає ст. 75 ГПК України. Акт і протокол про адміністративне правопорушення складені у відповідності до вимог діючого законодавства, також не оскаржувались та не визнані незаконними в установленому законом порядку. В зв’язку з цим вказані документи приймаються судом у якості належних доказів, які підтверджують факт порушення.

Судом звертається увага суду на те, що постанова про закриття адміністративного провадження від 07 жовтня 2016 року за № 253/02 також не може бути доказом відсутності вини ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" у порушенні вимог природоохоронного законодавства, оскільки означеною постановою встановлено, що гр. ОСОБА_3, який працює на посаді в.о. голови правління ПАТ "Красилівський машинобудівний завод", вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим, що при проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства здійснював самовільне використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування в період з 29.10.2014р. по 21.04.2015р. Тобто, постановою про закриття адміністративного провадження від 07.10.2016 року за № 253/02 у справі про адміністративне правопорушення, встановлено, що мали місце дії - самовільне використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування та вчинені вони ПАТ "Красилівський машинобудівний завод".

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що за результатами планової перевірки будь який обов’язковий до виконання у встановлені терміни припис про усунення Відповідачем порушень природоохоронного законодавства не видавався, а будь-яким іншим документом Позивач не зобов’язував Відповідача оформити відповідний дозвіл на спеціальне водокористування. Так, ст. 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Доводи ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" про те, що розрахунок здійснений Позивачем виходячи з об’єму води, що використана самовільного без відповідного дозволу актом перевірки не встановлено, як і не встановлено такого об’єму води, що використана самовільного без відповідного дозволу спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, листом - довідкою відповідача від 17.10.2016р. про використання з артезіанської свердловини 1609 м куб. води в період з 29.10.2014р. по 21.04.2015р.

Щодо заперечень відповідача про не отримання ним претензій Позивача з приводу відшкодування завданої шкоди в т.ч. і листа Позивача від 24 листопада 2016 року за № 5099/06 судом враховується наявний у матеріалах справи лист №5099/06 від 24.11.2016р. (в якому позивач повідомляв про необхідність відшкодування шкоди в добровільному порядку у місячний термін в сумі 4538,18 грн.) та докази його надіслання. Окрім цього, відповідач під підпис ознайомлений із складеним позивачем актом № 165/02 від 06.10.2016р. перевірки дотримання ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, протоколом № 00228 від 06.10.2016р. про адміністративне правопорушення.

Також на адресу суду 30.01.2018р. надійшло клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, у якому зазначено, що починаючи з наступного дня після 28 жовтня 2014 року, тобто з 29 жовтня 2014 року (саме ця дата є датою початку перебігу строку позовної давності) згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, Відповідач не звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вивчивши пояснення та міркування сторін з приводу застосування до спірних правовідносин положень законодавства України про застосування строків позовної давності суд дійшов наступних обґрунтувань та висновків.

Відповідно до абз.1,2 п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позивач зазначає, що відповідач в період з 29.10.2014р. по 21.04.2015р здійснював самовільне використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Постановою Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2015 № 6-152цс14 встановлено, що норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало відомо (могло стати відомо) про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач набуває та здійснює свої права та обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері природоохоронного законодавства.

ОСОБА_2 екологічна інспекція у Хмельницькій області, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентною (обізнаною) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Отже, ОСОБА_2 екологічна інспекція у Хмельницькій області, як позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо після складання акту № 165/02 від 06.10.2016р. перевірки дотримання ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" вимог природоохоронного законодавства, протоколу № 00228 від 06.10.2016р. про адміністративне правопорушення, постанови про закриття адміністративного провадження № 253/02 від 07.10.2016р., оскільки для Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області були створені усі умови для перевірки законності та правомірності прийняття таких рішень.

Таким чином, обізнаність позивача про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства починає рахуватися саме з дати складання акту № 165/02 від 06.10.2016р., протоколу № 00228 від 06.10.2016р. про адміністративне правопорушення, постанови про закриття адміністративного провадження № 253/02 від 07.10.2016р., тобто з 07.10.2016р.

Оскільки позивач звернувся до господарського суду до спливу позовної давності, про застосування якої відповідачем заявлено до прийняття рішення господарським судом, ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" не доведено, а матеріалами справи не підтверджено пропуск строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Окрім цього, 29.01.2018р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір у справі є публічно-правовим, що унеможливлює його розгляд в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

За приписами ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За правилами господарського судочинства мають розглядатися справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

Таким чином, дана справа за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м.Хмельницький до Публічного акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 4 538,18 грн. шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, підвідомча господарському суду. Зважаючи на викладене, належить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про ОСОБА_2 бюджет України на 2017 рік” джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2017 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами, при цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (п. 7 ч. 3 ст. 29).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до п. п. 2.2 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013р. № 43 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013р. за № 291/22823, у процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства: відкривають бюджетні рахунки для зарахування надходжень у національній валюті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю. За результатами розподілу платежів між державним та місцевими бюджетами органи Казначейства формують Відомість розподілу платежів до бюджетів (п. 8.1 Порядку).

Таким чином, суд стягує кошти на рахунок вказаний позивачем у позові, а в подальшому органи Казначейства здійснюють розподіл платежів між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, та перераховують розподілені кошти за належністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 4, 20, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 251, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 4 538,18 грн. шкоди, заподіяної навколишньому середовищу задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" (31100, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Центральна, буд. 16, код ЄДРПОУ 14310394) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (м. Хмельницький вул. Івана Франка, будинок 2/2, ідентифікаційний код 38045514), шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, в розмірі 4538,18 грн. (чотири тисячі п’ятсот тридцять вісім гривень 18коп.), на користь держави в дохід Державного бюджету України, місцевих бюджетів Хмельницької обласної ради та Красилівської міської ради, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між ОСОБА_2 та місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій за наступними реквізитами розрахунковий рахунок: 33113331700280, код класифікації 24062100, код одержувача 37972056, МФО 815013, банк одержувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області.

Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" (31100, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Центральна, буд. 16, код ЄДРПОУ 14310394) на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 2/2, ідентифікаційний код 38045514) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.03.2018р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим. (надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення): 1 - до справи; 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Івана Франка, буд. 2/2); 3 - відповідачу (31100, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Центральна, буд. 16).