Рішення № 72933170, 13.03.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Справа № 915/1339/17

м. Миколаїв

За позовом: 1-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36034, м. Полтава, вул. Половка, 103; ідентифікаційний код 38276829)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1; ідентифікаційний код 14291113)

про: стягнення 37939,62 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю № 23 (вих. № 41-588/46) від 28.12.2017,

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю № 580 від 30.12.2015.

Суть спору:

У порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991):

11 грудня 2017 року 1-ий державного пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 41-552/46 від 08.12.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” в особі філії “Артемівська” заборгованість у розмірі 37939,61 грн., з яких: основний борг – 22855,23 грн., пеня – 4055,42 грн., штраф – 1599,89 грн., інфляційні втрати – 8069,19 грн., 3% річних – 1359,88 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов пунктів 2.1, 4.12, 5.1, 5.3, 6.2 договору № 51/48 від 06.02.2013; актів приймання-передачі послуг (в період з січня 2014 року по серпень 2017 року) та рахунків-фактур (№ 447 від 11.08.2014, № 461 від 01.09.2014, № 527 від 01.10.2014, № 607 від 03.11.2014, № 22 від 01.12.2014, № 116 від 31.12.2014, № 354 від 01.07.2015, № 434 від 03.08.2015, № 564 від 31.08.2015, № 594 від 30.09.2015, № 672 від 31.10.2015, № 761 від 30.11.2015, № 43 від 04.01.2016, № 116 від 01.02.2016, № 190 від 29.02.2016, № 292 від 31.03.2016, № 374 від 30.04.2016, № 481 від 31.05.2016, № 501 від 30.06.2016, № 692 від 01.08.2016, № 771 від 31.08.2016, № 842 від 30.09.2016, № 911 від 31.10.2016, № 1029 від 30.11.2016, № 22 від 03.01.2017, № 32 від 31.01.2017, № 127 від 28.02.2017, № 243 від 31.03.2017, № 416 від 28.04.2017, № 506 від 31.05.2017, № 654 від 30.06.2017, № 785 від 31.07.2017, № 917 від 31.08.2017); претензій № 41-44/46 від 21.04.2015, № 41-605/46 від 23.12.2015, № 45-264/46 від 30.06.2017; відповідей на претензії за вих. № 130 від 15.05.2015, № 10012/3-17/46 від 27.07.2017 та ін.; норм статей 901, 903, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що в порушення умов договору, починаючи з січня-лютого 2014 року відповідачем не здійснюється оплата за аварійно-рятувальне обслуговування. Позивачем виконувались всі зобов'язання за договором, здійснювалося постійне аварійно-рятувальне обслуговування Аварійно-рятувальною службою об'єкта відповідача, що підтверджується відповідними актами та повідомленням про вручення рахунків і актів за період, за який відсутні підписані акти.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2017 порушено провадження у справі № 915/1339/17 з призначенням її розгляду на 16 січня 2018 року, викладено вимоги до відповідача щодо надання відзиву.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Відповідач 12 січня 2018 року звернувся до суду з заявою № 486/3-18/27 від 12.01.2018 про застосування до вимог позивача щодо плати за виконані аварійно-рятувальні роботи в період з січня 2014 року по листопад 2014 року, крім того, щодо стягнення неустойки за період з січня 2014 року по серпень 2017 року, – позовну давність, посилаючись на статтю 42 Господарського процесуального кодексу України, статті 258 (ч. 2), 267 Цивільного кодексу України.

У відзиві № 396/3-18/27 від 11.01.2018 відповідач просить суд відмовити позивачу у позові повністю.

Мотивація заперечень наступна: на сьогоднішній день обов'язок по сплаті оплати за аварійно-рятувальні роботи у ТОВ СП “НІБУЛОН” ще не настав, оскільки ані рахунки, ані акти приймання-передачі послуг за період з січня 2014 року по серпень 2017 року на адресу ТОВ СП “НІБУЛОН” (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1) не надходили. В наданих позивачем повідомленнях про вручення поштового відправлення зазначені інші адреси, ніж та, що вказана в розділі 8 договору «Юридичні адреси і реквізити сторін», а отже вони не можуть бути належними доказами та братися судом до уваги під час розгляду зазначеної справи

Крім цього, відповідач стверджує, що з позивачем у нього відсутні договірні відносини.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13.03.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд –

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2013 року між Державною аварійно-рятувальною службою – 2 державна пожежно-рятувальна частина Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон» в особі директора філії «Артемівська» було укладено договір № 51/48 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, предметом якого виступила організація та здійснення постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування «Аварійно-рятувальною службою» «Об'єкта» за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Артемівка, вул. Першотравнева, 9, що включає в себе: забезпечення готовності їх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням; виконання аварійно-рятувальних робіт; виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (п. 2.1).

Договір укладено з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на «Об'єкті» надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (п. 2.2).

В розділі 5 договору сторони дійшли згоди про вартість обслуговування і порядок розрахунку.

Так, вартість функціонування структурних підрозділів «Аварійно-рятувальної служби» у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативна одиниця складає 5910,87 грн. на рік, без ПДВ. Ця вартість встановлена сторонами на основі калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору, виконана згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами. Оплата за виконані аварійно-рятувальні роботи здійснюється щомісячно, не пізніше п'яти днів з моменту отримання рахунку, за фактично виконані послуги на підставі акту приймання-передачі послуги (п. 5.1).

Акти приймання-передачі послуги та рахунок надаються «Аварійно-рятувальною службою» до 5-го за звітним місяцем числа рекомендованою кореспонденцією на адресу замовника, вказану в договорі чи вручаються замовнику (п. 5.2).

Замовник зобов'язаний в 3-х денний термін розглянути та підписати акти приймання-передачі послуги і повернути «Аварійно-рятувальній службі» рекомендованим листом. У разі неповернення актів приймання-передачі послуги при відсутності письмових претензій з обґрунтуваннями та підтверджуючими документами, акти вважаються підписаними у день, наступний за закінченням встановленого терміну з урахуванням часу поштового пробігу відправлення (п. 5.3).

Зміни і доповнення до договору вносяться лише письмово за згодою сторін (п. 7.4).

За умовами пункту 7.1 договір набирає чинності з моменту підписання.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

У подальшому сторонами оформлюватися та підписувалися додаткові угоди до вищевказаного договору:

- № 1/59/66 від 02.07.2013, якою учасники зафіксували перейменування сторони по договору – 2 державної пожежно-рятувальної частини Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області на 2 державну пожежно-рятувальну частину Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та внесли зміни до розділу 8 договору «Юридичні адреси і реквізити сторін»;

- № 2/172юр/171 від 01.08.2013, якою сторони змінили вартість послуг, що стала складати 7093,04 грн. на рік, у т.ч. ПДВ.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті наданих аварійно-рятувальних послуг.

Підставою виступили умови договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, акти приймання-передачі послуг за договором, рахунки-фактури та норми статей 901, 903, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав:

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про послуги.

Так, згідно з приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що позивачем складені наступні акти приймання-передачі послуги за договором № 51/48 від 06.02.2013: від 31.01.2014 – за січень 2014 року; від 28.02.2014 – за лютий 2014 року; від 31.03.2014 – за березень 2014 року; від 30.04.2014 – за квітень 2014 року; від 31.05.2014 – за травень 2014 року; від 30.06.2014 – за червень 2014 року; від 31.07.2014 – за липень 2014 року; від 31.08.2014 – за серпень 2014 року; від 30.09.2014 – за вересень 2014 року; від 31.10.2014 – за жовтень 2014 року; від 30.11.2014 – за листопад 2014 року; від 31.12.2014 – за грудень 2014 року; від 31.01.2015 – за січень 2015 року; від 28.02.2015 – за лютий 2015 року; від 31.03.2015 – за березень 2015 року; від 30.04.2015 – за квітень 2015 року; від 31.05.2015 – за травень 2015 року; від 30.06.2015 – за червень 2015 року; від 31.07.2015 – за липень 2015 року; від 31.08.2015 – за серпень 2015 року; від 30.09.2015 – за вересень 2015 року; від 31.10.2015 – за жовтень 2015 року; від 30.11.2015 – за листопад 2015 року; від 31.12.2015 – за грудень 2015 року; від 31.01.2016 – за січень 2016 року; від 29.02.2016 – за лютий 2016 року; від 31.03.2016 – за березень 2016 року; від 30.04.2016 – за квітень 2016 року; від 31.05.2016 – за травень 2016 року; від 30.06.2016 – за червень 2016 року; від 31.07.2016 – за липень 2016 року; від 31.08.2016 – за серпень 2016 року; від 30.09.2016 – за вересень 2016 року; від 31.10.2016 – за жовтень 2016 року; від 30.11.2016 – за листопад 2016 року; від 31.12.2016 – за грудень 2016 року; від 31.01.2017 – за січень 2017 року; від 28.02.2017 – за лютий 2017 року; від 31.03.2017 – за березень 2017 року; від 30.04.2017 – за квітень 2017 року; від 31.05.2017 – за травень 2017 року; від 30.06.2017 – за червень 2017 року; від 31.07.2017 – за липень 2017 року; від 31.08.2017 – за серпень 2017 року.

Крім того, позивачем складені наступні рахунки-фактури: № 447 від 11.08.2014 (за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2014 року), № 461 від 01.09.2014 (за серпень 2014 року), № 527 від 01.10.2014 (за вересень 2014 року), № 607 від 03.11.2014 (за жовтень 2014 року), № 22 від 01.12.2014 (за листопад 2014 року), № 116 від 31.12.2014 (за грудень 2014 року), № 354 від 01.07.2015 (за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2015 року), № 434 від 03.08.2015 (за липень 2015 року), № 564 від 31.08.2015 (за серпень 2015 року), № 594 від 30.09.2015 (за вересень 2015 року), № 672 від 31.10.2015 (за жовтень 2015 року), № 761 від 30.11.2015 (за листопад 2015 року), № 43 від 04.01.2016 (за грудень 2015 року), № 116 від 01.02.2016 (за січень 2016 року), № 190 від 29.02.2016 (за лютий 2016 року), № 292 від 31.03.2016 (за березень 2016 року), № 374 від 30.04.2016 (за квітень 2016 року), № 481 від 31.05.2016 (за травень 2016 року), № 501 від 30.06.2016 (за червень 2016 року), № 692 від 01.08.2016 (за липень 2016 року), № 771 від 31.08.2016 (за серпень 2016 року), № 842 від 30.09.2016 (за вересень 2016 року), № 911 від 31.10.2016 (за жовтень 2016 року), № 1029 від 30.11.2016 (за листопад 2016 року), № 22 від 03.01.2017 (за грудень 2016 року), № 32 від 31.01.2017 (за січень 2017 року), № 127 від 28.02.2017 (за лютий 2017 року), № 243 від 31.03.2017 (за березень 2017 року), № 416 від 28.04.2017 (за квітень 2017 року), № 506 від 31.05.2017 (за травень 2017 року), № 654 від 30.06.2017 (за червень 2017 року), № 785 від 31.07.2017 (за липень 2017 року), № 917 від 31.08.2017 (за серпень 2017 року).

Також позивачем у якості доказів надіслання на адресу відповідача вищевказаних рахунків фактур надано рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а. с. 114-147).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Свобода договору відноситься до однієї із загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 Цивільного кодексу України, до яких також відносяться: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За змістом статей 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, волевиявлення учасника якого має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, оскільки відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 639 (ч. ч. 1, 2) ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності до змісту ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

При цьому, як свідчать матеріали справи, додаткові угоди, які стосуються зміни назви позивача, № 3/33юр/26 від 10.01.2014 (з 2 державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на 1 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області) та № 4/89юр/101 від 18.12.2014 (з 1 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області) підписані лише позивачем.

На претензії позивача № 41-605/46 від 23.12.2015 (а. с. 29-30) та № 41-264/46 від 30.06.2017 (а. с. 32-33) у відповідях (а. с. 31, 35) відповідач зазначав, що ТОВ СП «Нібулон» 06.02.2013 не укладало з 1 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС у Полтавській області договір на постійне та обов’язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об’єктів та окремих категорій № 51/48.

Тобто, всупереч ст. ст. 525, 654 ЦК України та п. 7.4 договору № 51/48 від 06.02.2013, відповідні зміни в зазначений договір щодо перейменування сторони договору «Аварійно-рятувальної служби» внесені не були. Фактично, з 02.07.2013 на час розгляду судом даної справи договір № 51/48 від 06.02.2013 діє між 2 державною пожежно-рятувальною частиною Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та ТОВ СП «Нібулон».

Крім того, як в усіх актах приймання-передачі послуги за договором № 51/48 від 06.02.2013, так і в рахунках-фактурах № 447 від 11.08.2014, № 461 від 01.09.2014, № 527 від 01.10.2014, № 607 від 03.11.2014, № 22 від 01.12.2014, № 116 від 31.12.2014, № 354 від 01.07.2015, № 434 від 03.08.2015, № 564 від 31.08.2015, № 594 від 30.09.2015, № 672 від 31.10.2015, № 761 від 30.11.2015 замовником та, відповідно, – платником зазначено ТОВ СП «Нібулон» з наступними реквізитами: 54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1.

В рахунках-фактурах № 43 від 04.01.2016, № 116 від 01.02.2016, № 190 від 29.02.2016, № 292 від 31.03.2016, № 374 від 30.04.2016, № 481 від 31.05.2016, № 501 від 30.06.2016, № 692 від 01.08.2016, № 771 від 31.08.2016, № 842 від 30.09.2016, № 911 від 31.10.2016, № 1029 від 30.11.2016, № 22 від 03.01.2017, № 32 від 31.01.2017, № 127 від 28.02.2017, № 243 від 31.03.2017, № 416 від 28.04.2017, № 506 від 31.05.2017, № 654 від 30.06.2017, № 785 від 31.07.2017, № 917 від 31.08.2017, по-перше, платником зазначено Артемівську філію ТОВ СП «Нібулон» з наступними реквізитами: Чутівський р-н, смт. Артемівка, вул. Першотравнева, 9а, яка не є взагалі стороною договору № 51/48 від 06.02.2013, що не відповідає умов вказаного правочину; по-друге, назва філії «Артемівська» була змінена на філію «Скороходівська» зі зміною адреси її місцезнаходження ще 29.07.2016, про що 01.08.2016 внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В усі же наданих позивачем рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (а. с. 114-147) адресатом вказано Філію «Артемівська» ТОВ СП «Нібулон» із зазначенням поштової адреси: 38813, Полтавська область, смт. Артемівка, вул. Першотравнева, 9а.

На претензію позивача № 41-144/46 від 21.04.2015 (а. с. 26-27) директор філії «Артемівська» у відповіді за вих. № 130 від 15.05.2015 (а. с. 28) зазначив, що філія «Артемівська» ТОВ СП «Нібулон» не має повноважень щодо розгляду претензій до ТОВ СП «Нібулон», оскільки філія є відособленим структурним підрозділом та не є самостійною юридичною особою, і не має статусу суб’єкта господарювання.

Водночас, акти за період з січня 2014 року по листопад 2014 року (від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2014, від 31.08.2014, від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014) складені 1-им державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, назва якого мала би бути змінена лише після 18 грудня 2014 року (дати додаткової угоди № 4/89юр/101).

Аналіз вищевказаних фактів, ще й за відсутності доказів надіслання актів приймання-передачі послуг за договором № 51/48 від 06.02.2013, наявність яких зафіксовано в п. 5.2 договору, дозволяють суду дійти обґрунтованого висновку, що такі акти у визначені договором строки «Аварійно-рятувальною службою» не складались та на адресу замовника не надавались.

Отже, позивачем не доведено викладених у позові обставин щодо, по-перше, порушення саме відповідачем (юридичною особою) взятих на себе договірних зобов’язань, та по-друге, наявності у 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, як сторони договору № 51/48 від 06.02.2013, права на пред’явлення позову про стягнення заборгованості за період з грудня 2014 року по серпень 2017 року.

Крім того, як слушно зазначає відповідач у відзиві, та в зв’язку з вищевикладеними фактами і обставинами, строк оплати за аварійно-рятувальні послуги у ТОВ СП «Нібулон» не настав у зв’язку з неотриманням товариством відповідних актів та рахунків.

Таким чином, розглянувши даний спір, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, застосувавши норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно за відсутністю належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, судом не встановлено порушення суб’єктивного права позивача, в зв’язку з чим строк позовної давності по спірним відносинам не настав.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 23 березня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова