Рішення № 72933074, 20.03.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018 Справа № 917/92/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., при секретарі судового засідання Мацко О. В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"

про розірвання договору

за участю представників: від позивача: ОСОБА_1, від відповідача: ОСОБА_2

встановив:

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" про розірвання договору на експлуатацію складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що договір діяв до 31.12.2017р., продовження його дії передбачено лише в разі неповідомлення стороною про його припинення. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про припинення дії договору, однак відповідач відхилив дані пропозиції. За постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №917/535/17 визнано укладеним у судовому порядку договір № 10-20/312Е/17 від 17.10.2017р., що регулює правовідносини по експлуатації складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2, вул. Великотирнівська, 20, вул. Європейська, 24/42, що є предметом договору № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що відсутні підстави для розірвання договору згідно зі ст.ст. 629, 651 ЦК України та умов договору. Відповідачем були надані послуги по спірному договору, про що складено акт виконаних робіт № 318Е/1017ХХ від 04.10.2017р. Оскільки позивачем вартість послуг оплачена не була, то відповідач не надавав згоду на розірвання договору. Посилання позивача на укладений у судовому порядку договір згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 917/535/17 також не можуть бути визнані належною підставою для розірвання спірного договору, оскільки правовідносини між сторонами по договору № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р. виникли раніше ніж було укладено договір за рішенням суду, крім того позивач має намір розірвати договір, укладений за судовим рішенням (а.с.39-43).

Позивач у відповіді на відзив заперечує мотиви відповідача, з огляду на те, що в даному спорі не ставиться питання неналежного виконання умов договору чи порушення строків оплати. Сам по собі факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін. Питання оплати по договору не є підставою для відмови у його розірванні (припиненні) чи підставою для його пролонгації. Спірним договором передбачено продовження його дії лише за умови не повідомлення іншої сторони про припинення його дії (а.с.54-56).

Відповідач заперечення на відповідь на відзив суду не надав.

За даним позовом ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 порушено провадження у справі № 917/92/18, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання, встановлено сторонами строки для подання заяв по суті справи.

Дана ухвала отримана відповідачем 05.02.2018р., що підтверджено поштовим повідомлення про вручення (а.с.34).

Відповідач в установлений судом строк надав суду відзив на позов (вхід. № 1645 від 15.02.2018р.); (а.с. 39-43).

За даними офіційного веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» відзив на позов (відправлення за реєстраційним номером 3600001880240) було отримане позивачем 12.02.2018р. Дана інформація є загальнодоступною.

Позивач в установлений судом строк надав суду відповідь на відзив (вхід. № 1971 від 22.02.2018р.); (а.с.54-56).

Відповідач в судовому засіданні від 01.03.2018р. повідомив суду, що заперечення на відповідь на відзив подавати не буде.

В судовому засіданні від 22.02.2018р. суд оголошував перерву в попередньому засіданні відповідно до ст.183 ГПК України на 01.03.2018р. (а.с.64, 65).

За ухвалою від 01.03.2018р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Про час і місце розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 02.03.2018р.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 20.03.2018р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (позивачем) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (відповідачем) укладений Договір на експлуатацію складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р. (далі - Договір); (а.с.9-10).

За умовами п.1 Договору позивач (замовник) оплачує, а відповідач (виконавець) надає послуги (виконує роботи) з експлуатації складових газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж виконавця, який є оператором газорозподільної системи (оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи замовника.

В п. 2 договору вказано, що під складовими газорозподільної системи розуміються внутрішньобудинкові газові мережі багатоквартирних будинків за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2; вул. Великотирнівська, 20; та вул. Європейська, 24/42 (далі - об’єкти).

В розділі VI Договору встановлено, що він є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2017р. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявляє про припинення його дії, цей договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.

Одностороння зміна чи розірвання цього договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 1 пункту 3 цього розділу. Розірвання цього договору у випадках, не передбачених пунктом 3 цього розділу, здійснюється в судовому порядку.

За пунктом 3 цього розділу цей Договір може бути достроково розірваний: 1) за взаємною згодою сторін; 2) у випадку припинення виконавця.

Листом від 23.10.2017 № 2333/02 позивач заявив відповідачу про намір розірвати спірний Договір та направив відповідачу додаткову угоду про розірвання (припинення дії) договору. Підставою для розірвання договору позивач вказав те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 917/535/17 вважається укладеним договір № 10-20/312Е/17 між КП "ЖЕО № 2" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на експлуатацію складових газорозподільної системи усіх багатоквартирних будинків, у тому числі будинків за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2, вул. Великотирновська, 20 та вул. Європейська, 24/42 (а.с.11-13).

Відповідач листом від 09.11.2017 № 14.2/2886 відхилив пропозицію розірвання договору, посилаючись на наявність простроченої заборгованості по ньому у позивача (а.с.14).

Листом від 20.11.2017 за № 2601/02 позивач повторно заявив відповідачу намір на розірвання Договору (припинення його дії) з підстав укладення за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 917/535/17 договору № 10-20/312Е/17 між цими ж сторонами на спірні об’єкти; та направив відповідачу додаткову угоду про розірвання (припинення дії) договору (а.с.15-17).

Листом від 07.12.2017 № 8.1/3254 відповідач відхилив пропозицію розірвання Договору, посилаючись на наявність простроченої заборгованості по ньому у позивача (а.с.18).

Позивач, посилаючись на те, що договір діяв до 31.12.2017р., договором передбачено припинення його дії лише за умови неповідомлення іншої сторони про припинення його дії, між сторонами був укладений інший договір на цей же об’єкт за рішенням суду, а відповідач безпідставно ухиляється від розірвання договору, позивач подав до суду даний позов, в якому прохає розірвати Договір на підставі ст.ст. 651, 654, 598 ЦК України, 188 ГК України.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем.

Згідно вимог пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем Власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов’язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Для внутрішньобудинкових газових мереж, які є ГРМ, взаємовідносини між їх власником (балансоутримувачем, управителем) і Оператором ГРМ здійснюються виключно на умовах договору на експлуатацію складових газорозподільної системи за формою, визначеною у додатку 3 до цього Кодексу.

Отже, обов’язковість укладання договору експлуатацію складових газорозподільної системи передбачено діючим законодавством.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку згоди сторін на розірвання договору не було.

Позивач зазначає, що договір діяв до 31.12.2017р.; договором передбачено продовження його дії лише за умови неповідомлення іншої сторони про припинення його дії. Проте ці твердження позивача не в повній мірі відповідають умовам договору.

В розділі VI Договору встановлено, що він є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2017р. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявляє про припинення його дії, цей договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.

Отже, в Договорі сторони встановили чіткі умови та строк відмови від продовження дії договору, а саме: направлення заяви про припинення його дії протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього договору, тобто у період з 01.12.2017р. по 31.12.2017р.

Проте, у вказаний період позивач відмови від продовження дії договору не направив, отже договір продовжив свою дію до 31.12.2018р.

Позивач звертався до відповідача з заявами від 23.10.2017р. та від 20.11.2017р. про розірвання договору, які були відхилені відповідачем. Тобто звернення позивача були поза межами визначеного у договорі періоду.

У період з 01.12.2017р. по 31.12.2017р. (як визначено умовами договору) позивач відмови від продовження дії договору відповідачу не направляв.

Таким чином, відповідач не скористався правом припинити дію договору у встановлений в договорі період.

Отже, твердження відповідача про те, що за умовами договору його дія є продовженою суд визнає обґрунтованим.

Разом з тим заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що за договором існує заборгованість в сумі 1860,01 грн., суд відхиляє оскільки сам по собі факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. В цій частині суд погоджується з правовою позицією позивача, викладеною у відповіді на відзив.

Посилання позивача на те, що він звертався до позивача з пропозицією достроково розірвати договір, не є підставою для автоматичного розірвання договору в судовому порядку, оскільки для цього необхідні визначені законодавством підстави.

Частиною другою ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13).

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

Жодних доказів невиконання відповідачем умов договору позивач суду не надав, і на їх наявність у позові не посилається.

Відхилення відповідачем пропозиції достроково розірвати договір не є порушенням зобов’язання за цим договором, та само по собі не є підставою для розірвання договору судом.

Також, підставою своїх вимог позивач у позові зазначає те, що правовідносини сторін щодо експлуатації складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2, вул. Великотирновська, 20 та вул. Європейська, 24/42 врегульовано іншим договором від 17.10.2017р., який укладений пізніше, ніж спірний договір, у судовому порядку, а тому відсутні підстави для продовження дії спірного договору.

При цьому позивач не надає правової кваліфікації цій обставині як підставі для розірвання договору.

У спірному договору сторони не обумовили таку підставу для його припинення як наступне укладання сторонами інших договорів.

Також суд вважає, що вказана обставина не є підставою для розірвання договору згідно закону.

Як свідчать подані докази, згідно із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 року у справі № 917/535/17 вважається укладеним договір між КП "ЖЕО № 2" та ПАТ "Полтавагаз" на експлуатацію складових газорозподільної системи (а.с.19-25). Умови, на яких укладено цей договір, викладено в резолютивній частині постанови суду.

На даний час вказана постанова у касаційному порядку не скасована та набрала законної сили.

Невід’ємним додатком до цього договору є додаток № 1 «Інформація про об’єкти газопостачання, надані КП "ЖЕО № 2" (замовником) для експлуатації ПАТ "Полтавагаз" (виконавцю)» (а.с.24).

Проте, ні в тексту постанови суду, ні в тексті договору, викладеного в резолютивній частині постанови суду, ні в додатку № 1 до нього не вказано, що дія цього договору розповсюджується на об’єкти за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2, вул. Великотирновська, 20 та вул. Європейська, 24/42 (які є предметом договору № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р.).

Таким чином, твердження позивача про те, що правовідносини сторін щодо експлуатації складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2, вул. Великотирновська, 20 та вул. Європейська, 24/42 пізніше було врегульовано іншим договором, укладеним за постановою суду від 17.10.2017 року у справі № 917/535/17, не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання договору, укладеного постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 року у справі № 917/535/17. В підтвердження чого відповідач надав копію позовної заяви від 29.01.2018р. (а.с.39-43, 48-49).

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті сторони повідомили про прийняття судом рішення у вказаній справі.

Як свідчить інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням господарського суду Полтавської області від 06.03.2018р. у справі № 917/94/18 було відмовлено у задоволенні вказаного позову (реєстраційний номер рішення в Реєстрі: 72703306). Дані обставини є загальновідомими.

Проте, оскільки на даний час вказане рішення не набрало законної сили, то встановлені в ньому факти не можуть бути враховані судом при розгляді спору у цій справі (№ 917/92/18).

Частиною першою ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною другою ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Аналогічну правову позицію про те, що підстав для розірвання договору немає, якщо заінтересована сторона не довела одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, викладено в постанові Верховного Суду України від 21 лютого 2011 р. у справі № 9/219-09.

Разом з тим, господарським судом обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання спірного договору, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, не встановлено.

Сам по собі факт укладення за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 року у справі № 917/535/17 іншого договору між тими ж сторонами не є підставою для розірвання спірного договору № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р., який був укладений раніше, судом не встановлено пов"язаність цих договорів, існування одного договору не виключає існування іншого, а прийнята Харківським апеляційним господарським судом постанова у справі № 917/535/17 не припиняє дію спірного договору № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р.

З огляду на викладене, відсутні підстави для розірвання спірного договору. Тому у позові слід відмовити повністю.

Позивач у позові зазначив про понесення ним судових витрат у даній справі у вигляді сплати 1762,00 грн. судового збору (а.с.8).

Відповідач заяви про відшкодування судових витрат та їх розрахунок суду не подавав.

За ст. 129 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 22.03.2018р.

Суддя Т. М. Безрук