Рішення № 7293294, 17.12.2009, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 2 – 585/2009 р.

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

17 грудня 2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді БОЙКО Л.Л. при секретарі ЦЕГЕЛЬНИК Н.В.

за участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача незаконними, стягнення моральної та матеріальної шкоди. На підтвердження позовних вимог в заяві вказав, що 22 січня 2008 року уклав з відповідачем договір про надання послуг з водопостачання, за умовами якого відповідач зобов’язався надавати йому послуги з водопостачання його житла, а він в свою чергу вчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами. Протягом 2008 року між ними (сторонами по справі) виникав спір про місце встановлення лічильника води та укладення договору по водопостачанню на 2009 рік, у зв’язку з чим відповідач припиняв йому водопостачання. 17.12.2008 року йому (позивачу) було відмовлено у реєстрації та опломбуванні лічильника води на підставі Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства ЖКГ від 27.06.2008 року. Дану відмову він вважає необґрунтованою, так як дані Правила не застосовуються до фізичних осіб. В грудні 2008 року він ознайомився із змістом договору по водопостачанню на 2009 рік та був не згоден із деякими умовами договору і намагався узгодити деякі спірні питання, однак відповідач на ці умови не погодився. В грудні 2008 року відповідач намагався відключити його від водопостачання. 07 лютого 2009 року, без попередження відповідач все ж таки припинив йому водопостачання. Внаслідок припинення водопостачання він був вимушений купувати питну та технічну воду в зв’язку з чим ним понесені витрати по придбанні води на загальну суму 3000 гривень. Крім того, в результаті вказаних (на думку позивача) неправомірних дій йому були спричиненні моральні переживання, які ним оцінив в моральну шкоду в розмірі 20000 гривень. На підставі викладеного позивач просив визнати дії відповідача по припиненню водопостачання незаконними, зобов’язати за власний рахунок відповідача поновити водопостачання його домоволодіння та стягнути витрати по придбанню питної та технічної води в розмірі 3000 гривень та 20000 гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні 24.11.2009 року позивач позовні вимоги підтримав повністю і просив розгляд справи закінчувати у його відсутність.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що з 1 січня 2008 року водопостачанням жителів села Інгулка займається ПП «ОСОБА_2», позивача було відключено від водопостачання у зв»язку з тим, що було виявлено витік води і причиною (як було встановлено) стало суттєво пошкоджене корозією водопровідне введення до будинку позивача. Наслідки аварії були ліквідовані за рахунок ПП «Шевченко», а потім запропоновано позивачу відшкодувати вартість проведених робіт, побудувати колодязь та встановити лічильник. Однак по цим питанням вони не знайшли спільної мови і протягом двох років продовжують виясняти відносини. Ніяких затрат на придбання води позивач не поніс, так як ними постачається вода не питна, моральна шкода позивачем не доведена – тобто він не надав жодного доказу. З врахуванням викладеного представник позивача просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Представник третьої особи також вважає позовні вимоги необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи (копію повідомлення Інгульської сільської ради від 15.01.208 року; копію виписки з протоколу сходки по ініціативі жителів с. Інгулка від 11.03.208 року; копію заяви ОСОБА_1 від 17.12.2008 року, згідно якої ОСОБА_1 було відмовлено в установці лічильника води ПП ОСОБА_2; копію договору №336 про надання населенню послуг з водопостачання від 22.01.2008 року; заперечення відповідача від 28.08.2009 року; копію акту від 05.02.2008 року; копію довідки СТОВ «Інгульське» від 26.08.2009 року; акт від 07.02.2009 року про відключення водопостачання будинку ОСОБА_1; копію попередження від 29.12.2008 року, адресованого ОСОБА_1 про відключення водопостачання; копію акту приймання-передачі водогону; копію протоколу засідання конкурсної комісії на право заключення договору оренди на експлуатацію водогону, розташованого в с. Інгулка від 25.12.2007 року; копію рішення Інгульської сільської ради від 24.12.2008 року №8; договір оренди №3, укладений 01.01.2008 року між Інгульською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2) суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що 22 січня 2008 року між сторонами було укладено договір про надання послуг з водопостачання, за умовами якого відповідач зобов’язався надавати позивачу послуги з водопостачання його житла, а позивач в свою чергу вчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами. Протягом 2008 року між сторонами виникав спір про місце встановлення лічильника води у зв’язку з чим відповідач припиняв позивачу водопостачання. 17.12.2008 року позивачу було відмовлено у реєстрації та опломбуванні лічильника води на підставі Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства ЖКГ від 27.06.2008 року. Дану відмову позивач вважає необґрунтованою так як дані Правила не застосовуються до фізичних осіб. Спір між сторонами також виникав щодо укладення договору водопостачання на 2009 рік. В грудні 2008 року позивач ознайомився із змістом договору на 2009 рік та був не згоден із деяким умовами договору та намагався узгодити деякі спірні питання, однак відповідач на ці умови не погодився, в зв’язку з чим відповідач намагався відключити позивача від водопостачання. 07 лютого 2009 року, без попередження відповідач припинив водопостачання позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Між сторонами в результаті укладення договору 22 січня 2008 року щодо вопостачання виникли договірні зобовязання та умови викладенні в договорі є обов»язковими для виконання обома сторонами.

З тексту п. 34-36 договору №336 від 22.01.2008 року про надання послуг з воддопостачання, укладеного між сторонами слід, що договір діє протягом 1 року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії догоовру жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення, він продовжується на наступний рік. Договір може бути розірваний достоково у разі зміни споживача або переходу права власності на квартиру (приватний будинок) до іншої особи, якій надаються послуги з водопостачання.

За таких обставин, договір діяв до 22.01.2009 року. В ході розгляду справи факт виявлення наміру внести до вказаного договору зміни або доповнення кимось із сторін, не знайшло свого підтведження.

Вищевказані пункти договору свідчать про неможливість припиненя дії даного договору в односторнньому порядку, лише передбачають можливість внесення змін або доповнень. Однак запропонований відповідачем договір по водопостачанню на 2009 рік розцінюється (в тому числі і самим відповідачем) як новий договір (з новими умованим договору), що є неприпустими та є свідченням порушення договірних зобов»язань, виходя чи із змісту умов договору водопостачання за 2008 рік.

Посилання відповідача на те, що необхідність укладення нового договору зумовлена прийняттям Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства ЖКГ від 27.06.2008 року є необґрунтованими, оскільки дані Правила є обов’язковими для суб’єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з постачання питної води, однак такі послуги відповідач не надає, а лише послуги по наданню не питної води (що не заперечується самим відповідачем).

За таких обставин позовні вимоги позивача щодо визнання дій відповідача незаконними та відновлення водопостачання підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги ж позивача щодо стягнення на його користь з відповідача витрат на придбання питної та технічної води є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та стороною позивача не доказані.

Також є необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди.

Так, згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Задоволення такої вимоги можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової ) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовялється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках передбачених законом. Таким чином, відшкодуванню підлягає лише моральна шкода, завдана небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією, у випадках передбачених законодавством. У даному ж випадку позивач не надав доказів та не довів, що відключенням його будинку від водопостачання, відповідач створив небезпечні для його життя і здоров»я умови, а посилання на фізичні та душевні страждання є безпідставними і не доведеними.

Згідно підпункту «д» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру встапновлюється в розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Крім того, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

За таких обставин розмір державного мита по справі становить 8 грн. 50 коп., який підлягає стягненню з відповідача, а сплачена при подачі заяви сума судового збору в розмірі 30 грн. підлягає поверненню позивачу.

Крім того, в силу статті 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 252 гривні, що підтверджено платіжним дорученням.

На підставі ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1195 ЦК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати дії приватного підприємця ОСОБА_2 по відключенню від водопостачання домоволодіння ОСОБА_1, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 - незаконними.

Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_2, за власний рахунок, відновити водопостачання домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь держави (банк УДК у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 23626089, р/р 31117106700026 Держбюджет Баштанського району) судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 252 гривень.

Повернути ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору (за квитанцією №8 від 28.07.2009 року) в розмірі 30 гривень.

В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий по справі суддя