Постанова № 72932891, 23.03.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 735/1178/17 Провадження № 22-ц/795/309/2018 Головуючий у I інстанції - Грушко О. П. Доповідач - Вінгаль В. М.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

голови судового засідання: ВІНГАЛЬ В.М.,

суддів: КУЗЮРИ Л.В., ОНИЩЕНКО О.І.,

позивач: Комунальне підприємство «Коропське районне бюро технічної інвентаризації»,

відповідач: ОСОБА_2,

особа, яка подала скаргу: ОСОБА_2,

оскаржується рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 09 січня 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення,

прізвище судді: Грушко О.П.; місце і час ухвалення рішення: 12 год. 30 хв., смт. Короп;

дата складання повного тексту рішення: 10 січня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з останньої на їх користь 5143,41 грн. для покриття заборгованості за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого часу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 працювала бухгалтером КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації». Наказом №8 від 22.04.2016 року ОСОБА_2 була надана основна відпустка з 27.04.2016 року по 27.05.2016 року на 28 днів та виплачена заробітна плата за відпустку в сумі 2901,80 грн. Наказом №4 від 04.01.2017 року ОСОБА_2 була надана основна відпустка з 05.01.2017 року по 28.01.2017 року на 24 дні та виплачена заробітна плата за відпустку в сумі 1823,61 грн. та матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 3112,53 грн., а всього 4936,14 грн. Наказом №5 від 27.01.2017 року ОСОБА_2 була звільнена з роботи за власним бажанням. Позивач вказує, що щорічна відпустка за наказом №4 від 04.01.2017 року була надана відповідачу наперед, оскільки робочий рік, за яким вона використала відпуску, не розпочався. Крім того, відповідач не відпрацювала повністю робочий рік, за який використала щорічну основну та додаткову відпустку з 27.04.2016 року по 27.05.2016 року, у результаті чого їй було зайво виплачена заробітна плата в сумі 207,27 грн.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 09 січня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» (код 30894752) заборгованость за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого часу в сумі 5143,41 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» сплачений останнім судовий збір в сумі 1600,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, а висновки суду хибними та такими, що не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та стягнути з КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» на її користь суму витрат по сплаті судового збору,

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач надав копії наказів про відпустки, які не містять підпису про ознайомлення і не вказано, за який період було надано щорічну відпустку. При цьому, надані позивачем розрахунки заробітної плати не підтверджують надання ОСОБА_2 відпустки за невідпрацьований період, оскільки у відомостях не вказувався період надання відпустки.

На думку ОСОБА_2, в умовах колективного договору немає прив'язки до того, повністю чи ні працівник відпрацював робочий рік, за який надається така відпустка.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» вважає рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 09 січня 2018 року законним та обґрунтованим, а висновки суду вірними.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації», суд першої інстанції, керуючись ст.22 Закону України «Про відпустки», виходив з обгрунтованості заявлених вимог.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Судом у справі встановлено, що відповідно до наказу Коропського районного бюро технічної інвентаризації №35 від 01.11.2007 року ОСОБА_2 прийнято на основне місце роботи провідним бухгалтером з 01.11.2007 року.

Протягом 2007-2015 р.р. ОСОБА_2 отримувала щорічні відпустки, що підтверджується відповідними наказами по підприємству.

Наказом КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» №8 від 22.04.2016 року ОСОБА_2 з 27.04.2016 року по 27.05.2016 року надано основну щорічну відпустку на 24 календарні дні та додаткову відпустку на 4 календарні дні. Стати до роботи 28.05.2016 року.

Наказом КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» №4 від 04.01.2017 року ОСОБА_2 з 05.01.2017 року по 28.01.2017 року надано основну щорічну відпустку на 24 календарних дні з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення згідно п.8.2 колективного договору. Стати до роботи 30.01.2017 року.

Наказом КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації»№5 від 27.01.2017 року звільнено з посади бухгалтера ОСОБА_2 за власним бажанням з 27 січня 2017 року.

Статтею 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;

2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;

3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;

4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;

6) нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

8) направленням на навчання;

9) виходом на пенсію.

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Зважаючи на вищенаведені норми та оцінивши обставини справи в сукупності, суд першої інстанції, постановляючи рішення, правильно визначив наявність передбачених законом підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» заборгованості за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого часу в сумі 5143,41 грн. Заперечуючи проти наданих КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» розрахунків, ОСОБА_2 їх жодними доказами не спростувала, власних розрахунків не надала.

Суд першої інстанції роз'яснював право заявити клопотання про призначення судової експертизи для визначення заборгованості, але відповідач відмовилася.

Доводи ОСОБА_2 про те, що надані позивачем копії наказів про відпустки не містять її підпису про ознайомлення і в них не вказано, за який період було надано щорічну відпустку було грунтовно відхилено судом першої інстанції зважаючи на те, що факт надання відпустки відповідач не заперечувала, пояснювала, що з наказом №4 від 04.01.2017 року ознайомилася, але не поставила підпис про це, так як у наказі була відсутня відповідна графа. Апеляційний суд також враховує, що періоди, за які надавалися ОСОБА_2 щорічні основні відпустки були розраховані КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» виходячи із тривалості (періоду) наданих відповідачу відпусток, а тому відсутність у наказах про звільнення таких періодів не призвело до неправильного вирішення спору, а свідчить про неналежне складання та оформлення документів із кадрових питань.

Твердження ОСОБА_2 про те, що в умовах колективного договору немає прив'язки до того, повністю чи ні працівник відпрацював робочий рік, за який надається така відпустка, спростовується п.8.2 колективного договору, за яким матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працівникам, які відпрацювали повний календарний рік.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 382, 383, 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 09 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.

Головуючий:Судді: