Постанова № 72932566, 19.03.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/9567/17

Провадження № 22-ц/792/240/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Ярмолюка О.І.

секретар Медведчук Н.Д.

за участю апелянта ОСОБА_4, позивача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/9567/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 листопада 2017 року (суддя Продан Б.Г.) у справі за позовом ОСОБА_5, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету ОСОБА_7 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про усунення перешкода в користуванні житлом та вселення.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

встановив :

В травні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом зазначаючи, що він є співвласником 1/8 частини квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані та проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Позивач вказує, що відповідачка перешкоджає йому у користуванні та володінні квартирою, обмежуючи до неї доступ, не відчиняє двері та не надає ключі. Тому, ОСОБА_5 просив суд зобов'язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити позивача в цю квартиру.

В жовтні 2017 року до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення звернувся ОСОБА_7 В позовній заяві останній вказував, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні та володінні квартирою АДРЕСА_1. Так як ОСОБА_7 у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом є співвласником 1/8 вказаної квартири, тому просив суд зобов'язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкоди в користуванні та вселити його в спірну квартиру.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_5 та позов третьої особи ОСОБА_7 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в користуванні квартирою АДРЕСА_2. Вселено ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що в спірній квартирі, яку придбав її покійний чоловік, зареєстровані вона та її доньки: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2. Апелянтка вказує, що ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_7 в цій квартирі ніколи не були зареєстровані і ніколи в ній не проживали. Апелянтка посилається на те, що вона ніколи не перешкоджала ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в користуванні спірною квартирою, крім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази чинення нею перешкод у користуванні власністю вказаним особам, адже ОСОБА_4 визнавав наявність у нього ключі від спірної квартири. Апелянтка зазначає, що позивач та третя особа не мають наміру проживати у цій квартирі, оскільки кожен має власне житло і судом не було враховано, що вселення цих осіб в квартиру буде шкодити інтересам малолітнім дітям апелянтки. А, тому ОСОБА_4 просила суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, визначено характер спірних правовідносин та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка чинить їм перешкоди у користуванні та володінні квартирою, обмежуючи до неї доступ, а тому наявні підстави для вселення позивача та третьої особи до спірної квартири та усунення перешкод у користуванні нею.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано послався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначені норми матеріального права визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення порушень свого права від будь-яких осіб шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Крім того, за нормами міжнародного права, зокрема ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Отже, аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Так, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28 листопада 2011 року за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_3, загальною площею 34,2 кв.м., в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 5-7).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_7 належить 1/8 частини квартири АДРЕСА_3, загальною площею 34,2 кв.м. (а.с. 37).

Згідно довідки КП «Управляюча муніципальна компанія «Будівельник» ХМР від 26.10.2017 року №3855 за вищевказаною адресою проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с.51).

Комісією ЖКК «Будівельник» встановлено, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації зі своєю матір'ю ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 52).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 не перешкоджає ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в користуванні спірною квартирою є безпідставними, оскільки, як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідачка заперечувала можливість вселення і проживання позивача та третьої особи у спірній квартирі.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта про те, що суд за відсутності доказів про фактичне чинення нею позивачу та третій особі, як співвласникам, перешкод у користуванні квартирою, постановив рішення про задоволення позову. Адже відповідачка ОСОБА_4, не визнаючи позов, зазначала, що вселення позивача у спірну квартиру буде негативно впливати на інтереси неповнолітних дітей, які проживають у цій квартирі, посилавшись на лист Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 06.03.2018 року № 01-23/14 (а.с. 111). І заперечення апелянткою право позивача на проживання у спірній квартирі, підтверджує доводи ОСОБА_5 про чинення йому перешкод у вільному і реальному користуванні спільним майном.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач та третя особа не мають наміру проживати в спірній квартирі в даному випадку правового значення не мають та на правильність висновків суду не впливають.

А посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано інтересів дитини заслуговували б на увагу у випадку вирішення спору про поділ спірної квартири в натурі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 березня 2018 року.

Судді: (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) О.І. Талалай

(підпис) О.І.Ярмолюк

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

______________Головуючий у першій інстанції - Продан Б.Г. Справа № 22ц/792/240/18

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 43