Постанова № 72932327, 20.03.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/12887/16-ц

Провадження № 22-ц/792/13/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Костенка А.М. (суддя-доповідач), П‘єнти І.В., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Задвірний В.І.

з участю представника позивача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/12887/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 травня 2017 року у складі судді Логінової С.М. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Хмельницької міської ради, ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення певних дій.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

В червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в послідуючому уточнив, та в якому просив визнати незаконною відмову Хмельницької міської ради розглядати його заяви про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою без погодження ОСОБА_6 меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати Хмельницьку міську раду розглянути його заяви про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1, про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визнати безпідставною та незаконною відмову ОСОБА_6 у погодженні меж зазначеної земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_1, своє право власності він набув на підставі рішення суду та зареєстрував у встановленому законом порядку. Згідно рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Комунар» с. Ружичанка, Хмельницького району № 8 від 24 серпня 1969 року, у зв'язку з утворенням нового погосподарського номера попередньому власнику цього домоволодіння ОСОБА_7 надано в користування земельну ділянку площею 0,15га. В грудні 2015 року він звернувся до Хмельницької міської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж його земельної ділянки і виділення її в натурі, але власник сусіднього домоволодіння ОСОБА_6 відмовляється погоджувати межі їх суміжних землеволодінь. Оскільки комісія по земельних спорах, без погодження меж між двома суміжними ділянками не може надати дозвіл на виготовлення проектної документації, тому він змушений звертатися до суду для усунення перешкод для здійснення свого законного права на приватизацію земельної ділянки.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 травня 2017 року в

_________________

Головуюча у першій інстанції - Логінова С.М. Провадження № 22-ц/792/13/18

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 47

задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_4 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не було прийнято до уваги, положення ст. ст. 118, 120 Земельного кодексу України, вимоги Закону України «Про землеустрій» та ст. 19 Конституції України, вважає безпідставним висновок суду щодо обов'язковості погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем при наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_10, зловживаючи своїм правом з мотивів особистої неприязні, безпідставно відмовляють у погодженні меж його земельної ділянки. Комісія по земельних спорах також в зв'язку з такими обставинами не може прийняти відповідне рішення, а тільки пропонує вирішити спір в судовому порядку. На думку апелянта, судом не прийнято до уваги, що в нього виникло законне право на користування земельною ділянкою, враховуючи право власності на житловий будинок та площі земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Враховуючи доводи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_4 просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України нова редакція, якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження по яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником домоволодіння АДРЕСА_1. Це право позивач набув на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2003 року. Право власності ОСОБА_4 на житловий будинок зареєстровано 19 липня 2005 року.

Рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «Комунар» с. Ружична, Хмельницького району, Хмельницької області № 8 від 24 серпня 1969 року у зв'язку з утворенням нового погосподарського номера попередньому власнику цього домоволодіння ОСОБА_7 надано в користування земельну ділянку площею 0,15 га.

Домоволодіння по АДРЕСА_2, належало на праві власності ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 26 квітня 1983 року Хмельницьким міським відділом комунального господарства.

Рішенням правління колгоспу «Комунар» № 4 від 29 березня 1983 року за ОСОБА_6 закріплено земельну ділянку площею 0,07 га, а рішенням зборів уповноважених колгоспників цього колгоспу № 5 від 19 листопада 1988 року ОСОБА_6 додано земельну ділянку площею 0,28 га по АДРЕСА_2, під город.

Рішенням Ради від 30 січня 2008 року № 8 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв.м., призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 1696 кв.м., призначену для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_2.

На підставі цього рішення 18 червня 2008 року ОСОБА_6 одержав державні акти серії НОМЕР_1, 040154 на право власності на вказані земельні ділянки.

За договорами дарування від 20 серпня 2008 року, посвідченими Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою (№№ 3-3462, 3-3465), ОСОБА_6 подарував сину ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 та спірні земельні ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 24 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2013 року, визнано недійсними рішення Хмельницької міської ради від 30 січня 2008 року № 8 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1000 кв.м., розташованої по по АДРЕСА_2, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), рішення Хмельницької міської ради від 30 січня 2008 року № 8 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1696 кв.м., розташованої по АДРЕСА_2, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, Державний акт серії НОМЕР_2 від 18 червня 2008 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1000 кв.м., розташовану по АДРЕСА_2, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), Державний акт серії НОМЕР_3 від 18 червня 2008 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1696 кв.м., розташовану по АДРЕСА_2, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, договір дарування від 20 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та посвідчений Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою (№ 3-3462), в частині дарування земельної ділянки площею 1000 кв.м., розташованої по АДРЕСА_2, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), договір дарування земельної ділянки площею 1696 кв.м., розташованої по АДРЕСА_2, та призначеної для ведення особистого селянського господарства, який укладений 20 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та посвідчений Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою (№ 3-3465).

Цим же рішенням встановлено, що земельні ділянки, якими користувалися ОСОБА_4 та ОСОБА_6, є сусідніми та між вказаними ділянками не існувало твердих меж.

24 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся з заявою до начальника управління земельних ресурсів та земельної реформи з клопотанням про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,1 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,12 га по АДРЕСА_1

13 січня 2016 року, ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького міського голови з клопотанням про передачу йому у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

19 січня 2016 року та 24 лютого 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького міського голови з заявами про вирішення його спору з суміжним землекористувачем ОСОБА_6, який не погоджує межі його земельної ділянки як суміжний землекористувач.

Вказані заяви ОСОБА_4 були розглянути на засіданні постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин Хмельницької міської ради 12 лютого та 22 березня 2016 року.

Рішенням шостої сесії Хмельницької міської ради № 46 від 18 травня 2016 року вирішено підтримати пропозиції комісії по земельним спорам, рекомендувати ОСОБА_4 узгодити межі земельної ділянки по АДРЕСА_1) з ОСОБА_5 або вирішити спір в судовому порядку.

Отже, на даний час між сторонами виник спір щодо погодження меж суміжних земельних ділянок, який на час слухання справи у встановленому законом порядку не вирішений.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року після відкриття апеляційного провадження ОСОБА_6 помер.

Спадщину після його смерті прийняв ОСОБА_5, який залучений до участі в справі як правонаступник померлого ОСОБА_6

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною 1 ст. 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Як вбачається з положень ст. 158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 118 Земельного кодексу визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Статтею 106 та 107 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Вказані положення зазначені і в Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів, від 18.05.2010 № 376, а саме пп. 1.2, 2.1 за яким встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Нормами ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати незаконною відмову Хмельницької міської ради розглядати його заяви про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою без погодження ОСОБА_6 меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зобов'язати Хмельницьку міську раду розглянути його заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач безпосередньо до органу місцевого самоврядування - Хмельницької міської ради з такими заявами не звертався.

ОСОБА_4 24 грудня 2015 року звернувся з заявою про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,1 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,12 га по АДРЕСА_1 до начальника управління земельних ресурсів та земельної реформи, а не до Хмельницької міської ради.

Начальника управління земельних ресурсів та земельної реформи як посадова особа не повноважний приймати такі рішення, оскільки згідно ст. 122 Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування» такі питання вирішує виключно Хмельницька міська рада або в разі делегування відповідних повноважень виконавчий комітет даної ради.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що позивач звертався до Хмельницької міської ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відсутні також докази звернення позивача до міської ради про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а його заява від 13 січня 2016 року до Хмельницького міського голови про передачу йому у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства не може розцінюватись як заява про надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки до даної заяви вже було надано матеріали із надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в даному конкретному випадку розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, оскільки позивач хоче отримати у власність земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано за позивачем.

Також слід звернути увагу, що між суміжними землекористувачами існує спір щодо погодження меж суміжних земельних ділянок, межа між земельними ділянками сторін у встановленому законом порядку не встановлено, а без вирішення даного спору в спосіб, визначений ст. ст. 106, 107, 158, ст. 55 Закону України «Про землеустрій», і вирішення якого входить виключно до компетенції Хмельницької міської ради, а не суду, оскільки першочерговим є вирішення питання щодо встановлення та погодження меж в натурі (на місцевості), не можуть бути задоволенні позовні вимоги щодо визнання безпідставною відмови ОСОБА_6 в погодженні меж суміжних земельних ділянок та розгляд заяв позивача про передачу йому у власність земельних ділянок чи надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою органом місцевого самоврядування без погодження з суміжним землекористувачем, яким на даний час є ОСОБА_5

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову за його безпідставністю.

Доводи апеляційної скарги, що судом не було прийнято до уваги положення ст. ст. 118, 120 Земельного кодексу України, вимоги Закону України «Про землеустрій» та ст. 19 Конституції України, той факт, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зловживаючи своїм правом з мотивів особистої неприязні, безпідставно відмовляють апелянту у погодженні меж його земельної ділянки, в нього виникло законне право на користування право власності на житловий будинок та земельну ділянку, яка необхідна для його обслуговування, а небажання відповідача погоджувати межі не можу бути перешкодою для реалізації його прав слід відхилити.

Такі доводи апелянта не спростовують, встановлених судом, обставин справи та висновків суду.

Земельним законодавством передбачений порядок та спосіб погодження і встановлення меж при відсутності згоди суміжного землекористувача рішенням органу місцевого самоврядування, а в разі незгоди з таким рішенням однієї з сторін, за рішенням суду. Як вказано вище за наявності не вирішеного питання про встановлення меж суміжних земельних ділянок сторін, позивач не може реалізувати своє право на отримання земельної ділянки у власність.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі не навів обґрунтованих доказів, що він звертався саме з такими заявами до органу місцевого самоврядування, які просить зобов'язати розглянути відповідача.

За таких обставин, рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 березня 2018 року.

Судді (підпис) А.М. Костенко

(підпис) О.І. Ярмолюк

(підпис) І.В. П’єнта

Згідно з оригіналом А.М. Костенко