Постанова № 7293221, 29.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-7123/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача Бобер А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть-ЗХД" до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евросеть-ЗХД" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова та просить суд, з наведених у позовній заяві підстав, скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 19.08.2009 р. №0004371521/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 253,31 грн. та рішення від 30.10.2009 р. №17709/25-005 про результати розгляду скарги.

20.11.2009 р. позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 19.08.2009 р. №0004371521/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 253,31 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надавши пояснення, аналогічні змісту позовної заяви та поданих до суду письмових пояснень.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

В судовому засіданні 17.12.2009 р. представником відповідача було подано заперечення на позов, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи заперечення тим, що доводи позивача безпідставні та не відповідають нормам чинного законодавства. Відповідач вважає, що ТзОВ "Евросеть-ЗХД" порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість. та відповідно занижено податкове зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету. Як зазначає відповідач, законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання права на податковий кредит.

Заслухавши думку представника позивача, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд виходив з наступного.

07.08.2009 р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності ТзОВ "Евросеть-ЗХД" з податку на додану вартість за червень 2009 року, за наслідками якої складено акт № 1663/15-2/34167782, де зазначено про виявлені порушення, а саме про включення до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 року податкових накладних минулих періодів. В акті перевірки зроблено висновок, що ТзОВ "Евросеть-ЗХД" порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 236,31 грн. та відповідно занижено податкове зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 236,31 грн.

На підставі вищенаведеного ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 р. № 0004371521/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 253,31 грн. (основний платіж 236,31 грн., штрафні (фінансові) санкції 17,00 грн.)

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, ТзОВ "Евросеть-ЗХД" було подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова скаргу від 03.09.2009 р. № 10-07 вих. № 175 на податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 р. № 0004371521/0. Проте ДПІ у Галицькому районі м. Львова рішенням від 30.10.2009 р. № 17709/25-005 про результати розгляду первинної скарги залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 р. № 0004371521/0., а скаргу ТзОВ "Евросеть-ЗХД" - без задоволення.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 р. № 0004371521/0 ДПІ у Галицькому районі м. Львова є неправомірним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки тільки з моменту отримання податкових накладних, тобто у червні 2009 року, у ТзОВ "Евросеть-ЗХД" виникло право на податковий кредит, відповідно в цьому ж місяці суми, підтверджені податковими накладними, були включені до складу податкового кредиту в податковій декларації, що відповідає чинному законодавству. Позивач зазначає, що п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", який, як стверджує відповідач, порушив позивач, взагалі не регулює питання щодо формування податкового кредиту, а тому не міг бути порушений позивачем.

Відповідно до пп.7.2.3. Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Псилання вдповідача на дану норму як підставу порушення позивачем законодавства щодо порядку формування податкового кредиту є безпідставним та неправомірним, оскільки дана норма це питання не регулює.

Відповідно до п.п. 7.5.1. пункту 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ТзОВ "Евросеть-ЗХД" отримало податкові накладні за минулі звітні періоди у червні 2009 року, що підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних, форма якого затверджена наказом ДПА України від 30.06.2005 №244 . Суд вважає даний Реєстр належним та допустимим доказом у справі. Так, згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Законом України "Про податок на додану вартість", зокрема, пп. 7.2.8 ст.7 передбачено ведення реєстру отриманих податкових накладних, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Обовязку щодо наявності будь-яких інших документальних підтверджень отримання податкових накладних, зокрема, як вимагалося представником Відповідача, конверта, в якому поступила податкова накладна, законодавством не встановлено.

З моменту виникнення права на податковий кредит, тобто в червні 2009 р. ТзОВ "Евросеть-ЗХД" включило до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними минулих періодів, що відповідає чинному законодавству України.

На думку відповідача, законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Тут слід зазначити, що відповідно до статті 19 конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; при цьому жоден Закон України не встановлює обовязку платника податку включати в податковій декларації до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковою накладною, в той самий звітний період, коли виникло податкове зобовязання.

Отже, даний аргумент відповідача є невмотивованим та безпідставним.

Як на підставу своїх заперечень відповідач посилається також на положення пункту два Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757, які зобовязують платників ПДВ декларувати суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобовязання.

Посилання на дане положення є недопустимим, оскільки Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року не має зворотної дії в часі (частина перша статті 58 Конституції України) і не може регулювати правовідносини, які виникли у червні 2009 року. Крім того, система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, тобто Розпорядження Кабінету Міністрів України правовідносини у цій сфері регулювати не може. Також дію пункту 2 вказаного Розпорядження Указом Президента України від 4 вересня 2009 року № 706/2009 було зупинено, а на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України N 1120-р від 09.09.2009 вказаний пункт втратив чинність.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від. 19.08.2009 р. № 004371521/0 на підставі п.п.17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ застосовано до ТзОВ "Евросеть-ЗХД" штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 17 гривень. Такий розмір штрафних санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вказаний закон визначає цю санкцію в твердій сумі: відповідно до п.п. п.п.17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платни ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Крім того, ТзОВ подало податкову декларацію по податку на додану вартість у строки визначені законодавством, про що свідчить повідомлення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про отримання звітності, тому застосування до ТзОВ "Евросеть-ЗХД" штрафної (фінансову) санкції у розмірі 17 гривень є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Однак відповідач у встановленому законом порядку не довів правомірність своєї оспорюваної поведінки.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов належить задоволити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.ст.89, 94 КАС України, такі належить покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 7-14, 23, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 19.08.2009 р. №0004371521/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 253,31 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть-ЗХД" 3,40 грн. державного мита.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлено 30.12.2009 р.