Постанова № 72932130, 22.03.2018, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа№672/322/18

Провадження №2-а/672/20/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 р. м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу №672/322/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Хмельницькій області

про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.03.2018 р. звернувся до Городоцького районного суду Хмельницької області із адміністративним позовом до відповідача, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 20.02.2018 р.

Позивач пояснив суду, що інспектором СРПП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 було безпідставно накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за ніби-то порушення ПДР України, оскільки будь-які докази про це останнім надані не були. Також вказує, що працівник поліції всупереч вимогам закону не склав протокол про адміністративне правопорушення, тощо…

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, проте останній подав письмову заяву про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить визнати незаконною та скасувати постанову від 20.02.2018 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та закрити справу.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд за його відсутності не подавав.

Враховуючи заяву представника позивача, неявку належним чином повідомленого представника відповідача, суд вважає за можливе у відповідності до ч.9 ст. 205 КАС України, провести розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі тих доказів, що є в матеріалах справи.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом об’єктивно встановлено, що 20.02.2017 р. інспектором СРПП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 було складено постанову серії БР №116271 у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 Згідно даної постанови на позивача накладеного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за те, що останній 20.02.2018 р. близько 12.00 год. на 205 км. + 850 м. автодороги Житомир-Чернівці, керуючи транспортним засобом марки Шкода Фабія д/н НОМЕР_1 здійснив обгін транспортного засобу ДАФ д/н НОМЕР_2, ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті с. Правдів, Ярмолинецького району, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

При оцінці правомірності дій інспектора поліції, суд враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ч.2,3 ст.79 КАС України визначено, що: Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, судом взяті до уваги всі подані сторонами докази, підстав для прийняття додаткових доказів у понад визначені законом строки немає і відповідних клопотань з доводами про поважність причин пропуску подання суду доказів – не надходило.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1 розділу 8 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до п. 14.6 (в) ПДР України: обгін заборонено ближче ніж за 50 м. перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м. – поза населеним пунктом.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил обгону тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

ОСОБА_1 в поданому позові вказує, що він дійсно здійснив обгін, однак вказує, що при цьому працівник поліції не робив жодних замірів відстані від місця здійснення обгону до пішохідного переходу, що на його думку є порушенням його прав.

Однак, в даному випадку, суд вважає за передчасне вирішення питання про наявність чи відсутність в діях особу складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП з огляду на таке.

Судом встановлено, що не відповідає вимогам законодавства сам зміст постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В даному випадку диспозиція статті ч.2 ст. 122 КУпАП є бланкетною (тобто така, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність), а отже у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено не тільки відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт), але й має бути викладено їх зміст.

В осопрюваній постанові відсутнє посилання на порушення вимог конкретних пунктів ПДР України, не зазначено їх суть, що суттєво впливає на кваліфікацію даного правопорушення.

Не зазначення у протоколі змісту норми відповідного закону чи підзаконного акту, у порушенні вимог якої обвинувачується особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, позбавляє її можливості ефективного захисту від пред"явленого обвинувачення, тобто є порушенням права на захист.

Згідно ч.3 ст. 62 Конституції України: Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП, якою визначено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має серед іншого містити і відомості щодо місця вчинення адміністративного правопорушення та дані про технічний засіб, яким було здійснено фото або відеозапис (тобто законодавцем презюмується що такі види доказів мають бути).

Проте, в оспорюваній постанові такі відомості також відсутні, азазначене місце вчинення правопорушення як с. Правдів, Ярмолинецького району не відповідає дійсності, оскільки такий населений пункт на території Ярмолинецького району Хмельницької області відсутній, що підтверджується відповідною роздруківкою з відкритих джерел (Вікіпедії) (а.с.8-10).

Проте суд не погоджується з доводами позивача про незаконність дій інспектора поліції в частині щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення і обов’язку останнього складати протокол про адміністративне правопорушення.

Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №5-рп/2015 з приводу неправомірності дій відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення є помилковим, оскільки зазначене рішення прийнято до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 № 596-VII, яким розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Ч.3 ст.286 КАС України визначено, що: За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1)залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2)скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3)скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, виходячи із вищевказаного, в даній ситуації, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 не відповідає вимогам законодавства за своїм змістом, що позбавляє суд можливості приймати рішення по суті спору в тій частині є чи немає у діях особи складу відповідного адміністративного правопорушення, зокрема, через не зазначення відповідного пункту (пунктів) ПДР України, які особа нібито порушила, не встановлення належного місця вчинення правопорушення.

У зв’язку із цим суд приходить до висновку про необхідність скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.

Керуючись ст.ст. 244-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову від 20.02.2018 р. серії БР №116271 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. і надіслати справу на новий розгляд до Ярмолинецького ВП ГУНП у Хмельницькій області.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через місцевий суд, який ухвалив рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, інд.32040 вул. Молодіжна 79 с. Борщівка, Городоцького району, Хмельнцької області.

Відповідач: Головне управління національної поліції у Хмельницькій області, 29000 вул. Зарічанська 7, ЄДРПОУ 40108824.

Суддя: