Ухвала суду № 72931366, 23.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

23.03.2018 Справа №607/12138/17

Тернопільський міськрайонний суд в складі колегії суддів Багрія Т.Я., Сливки Л.М., Ломакіна В.Є., з участю секретаря судового засідання Стус К.І., прокурора Оскоріпа В.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, в режимі відеоконференції ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно:

1.Демидася ОСОБА_8 про обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України,

ОСОБА_9 про обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України,

3.Сторожука ОСОБА_10 про обвинувачення за ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України,

4.Слепка ОСОБА_11 про обвинувачення за ч.3 ст.307, ч.2 ст.314, ч.1 ст.315, ч.2 ст.317 КК України, -

встановив:

Прокурор заявив письмові клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та продовження дії строків покладених обов’язків на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кожному до 60 діб. У клопотаннях про продовження строків тримання під вартою вказано, що є необхідність у їх продовженні, оскільки більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених. Ризики, що стали підставою для застосування таких запобіжних заходів не зменшилися на даний час і продовжують існувати. Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_3 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших співучасників вчинення злочину у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення. Підставою застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк від 9 до 12 років. Відповідно альтернативної міри покарання немає. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від суду, як на території України так і поза її межами. Обвинувачення стосовно ОСОБА_3, серед іншого, ґрунтується на показаннях свідків, які на даний час безпосередньо в суді не допитані. ОСОБА_3 у зв’язку із виконанням вимог ст.290 КПК України ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, володіє інформацією про осіб які є свідками, їх місця проживання, навчання чи роботи, підтримує з частиною із них відносини, знає суть показань, які вони надали органу досудового розслідування. Тому, існує ризик того, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, може безпосередньо або через третіх осіб незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Також, ОСОБА_3 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь. Крім того, ОСОБА_3 не одружений, не навчається, не працює, немає постійного законного заробітку, на утриманні особи не перебувають, що свідчить про слабку міцність соціальних зв’язків обвинуваченого в місці його проживання. Вказані обставини в цілому свідчать про наявність вищезазначених ризиків, необхідності у продовженні строку тримання ОСОБА_3 під вартою та відповідно не можливості обрання до нього більш м’якого запобіжного заходу. Відомостей, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_3 під вартою, на даний час не здобуто.

Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших співучасників вчинення злочину у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення. Підставою застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі на строк до 12 років. Альтернативної міри покарання немає. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від суду, як на території України так і поза її межами. Обвинувачення стосовно ОСОБА_4, серед іншого, ґрунтується на показаннях свідків, які на даний час безпосередньо в суді не допитані. ОСОБА_4, у зв’язку із виконанням вимог ст.290 КПК України ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, володіє інформацією про осіб які є свідками, їх місця проживання, навчання чи роботи, підтримує з частиною із них відносини, знає суть показань, які вони надали органу досудового розслідування. А тому існує ризик того, що ОСОБА_4, перебуваючи на волі може безпосередньо або через третіх осіб незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Також, ОСОБА_4 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь. ОСОБА_4 не навчається, не працює, немає постійного законного заробітку, на утриманні особи не перебувають, що свідчить про слабку міцність соціальних зв’язків обвинуваченого в місці його проживання. Вказані обставини в цілому свідчать про наявність вищезазначених ризиків, необхідності у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_4та відповідно не можливості обрання більш м’якого запобіжного заходу. Відомостей, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою немає.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченими та виконання ними своїх процесуальних обов’язків, запобігання можливому їх переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків або перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином, вчиненню інших злочинів, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, швидкого, повного та неупередженого судового розгляду щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура необхідно продовжити дію строків тримання під вартою обвинувачених.

У клопотаннях про продовження дії строку покладених на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов’язків вказано, що з метою забезпечення належної поведінки обвинувачених, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином, вчинення нового злочину, створення необхідних умов для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, швидкого, повного та неупередженого розгляду кримінального провадження, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений та жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу, а також щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура необхідно продовжити дію строків покладення на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов’яків.

Захисник ОСОБА_5 пояснив, що заперечує клопотання прокурора. Вони повторюються кожного разу з наведенням однакових ризиків, які є надуманими. Матеріальний стан ОСОБА_4 та його близьких родичів не дозволяє внести визначену йому заставу. Такий розмір застави для нього і його матері є непомірним. Обвинувачений ОСОБА_4 проживає за 300 км. від м.Тернополя, тому він не зможе впливати на свідків. Просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що заперечує клопотання прокурора і підтримує заперечення і клопотання захисника.

Захисник ОСОБА_6 заперечив клопотання прокурора, як безпідставне. Просить змінити запобіжний захід ОСОБА_3 на більш м’який у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що заперечує клопотання прокурора і підтримує заперечення та клопотання захисника. Він ніколи не бачив свідків сторони обвинувачення і не зможе вплинути на них.

Захисник ОСОБА_7 заперечив клопотання прокурора, як надумані. Родичі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позичили гроші для того щоб внести за них заставу. Вже тривалий час вони сплачують проценти. Просить змінити їм заставу на особисте зобов’язання або домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що заперечує клопотання прокурора і підтримує заперечення і клопотання захисника. Він буде відповідально виконувати свої обовязки.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що заперечує клопотання прокурора, які систематично повтор’юються. Він підтримує заперечення і клопотання захисника.

У судовому засіданні прокурор Оскоріп В.В. підтримав заявлені клопотання, посилаючись на вказані у них мотиви. Він заперечив клопотання захисників, пояснивши, що жоден з більш м’ягких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченими їх обов’язків.

Відповідно до статтей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості; обов’язковість судового рішення.

Згідно з ст.194 КПК України обов’язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_3 інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення. Кваліфікуючими ознаками його дій є вчинення злочину у складі організованої злочинної групи та повторність. Отже, існує ризик вчинення ним нових злочинів. Також, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке суд вправі призначити йому, якщо прокурор доведе його винуватість, перебуваючи на волі ОСОБА_3 може впливати на свідків, яких не допитано з метою нівелювати докази. Також, він може ухилитися від суду.

Захисником ОСОБА_6 не надано суду доказів, які б характеризували ОСОБА_3 з позитивної сторони та зменшували існуючі ризики, а також підтверджували непомірність визначеної йому застави. Сукупність декількох ризиків унеможливлює застосування до ОСОБА_3 менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки він не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків. Крім цього, альтернативою перебуванню під вартою для ОСОБА_3 є раніше визначена йому застава. Тому, в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м’який – домашній арешт необхідно відмовити. Враховуючи особу ОСОБА_3 і наведені вище ризики йому необхідно продовжити дію строку тримання під вартою, раніше визначеної застави і покладених на нього обов’язків на два місяці, оскільки судовий розгляд лише розпочато.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення декількох кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.314, ч.1 ст.315, ч.2 ст.317 КК України, один з яких є кримінальним правопрушенням середньої тяжкості, два тяжкими і один особливо тяжким злочинами за які законом передбачено, серед інших покарань, позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Кваліфікуючими ознаками його дій є вчинення злочину у складі організованої злочинної групи та повторність, тобто існує ризик вчинення ним нових злочинів. ОСОБА_4, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке суд вправі призначити йому, якщо прокурор доведе його винуватість, перебуваючи на волі може впливати на свідків, яких не допитано з метою нівелювати докази або ухилитися від суду.

Захисник ОСОБА_5 надав суду довідку №158 від 06.03.2018 року про заробітну плату ОСОБА_12, як доказ того, що вона не може самостійно внести заставу за ОСОБА_4 Проте, ця довідка не є належним доказом непомірності визначеної судом застави, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 є повнолітньою особою з персональними правами та обов’язками і його мати ОСОБА_12 не зобов’язана вносити заставу. Вона вправі її внести лише з власним бажанням. Отже, захисник ОСОБА_5 не надав суду належних доказів тяжкого матеріального стану ОСОБА_4, в тому числі про відсутність чи наявність у нього доходів, рухомого чи нерухомого майна, які б підтверджували, що раніше визначена для нього застава є непомірною. Сукупність декількох ризиків унеможливлює застосування до ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки він не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків. Альтернативою перебуванню під вартою для ОСОБА_4 є раніше визначена йому застава. Тому, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на більш м’який у виді домашнього арешту необхідно відмовити. Враховуючи особу ОСОБА_4 та наведені вище ризики йому необхідно продовжити дію строку тримання під вартою, раніше визначеної застави і покладених на нього обов’язків на два місяці, оскільки судовий розгляд лише розпочато.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення. Кваліфікуючими ознаками його дій є вчинення злочину у складі організованої групи та повторність. З наданої суду інформації вбачається, що ОСОБА_1 раніше переховувався від суду і лише після затримання та екстрадиції в Україну був засуджений за вчинення умисних злочинів. На даний час він обвинувачується у вчиненні нового кримінального правопорушення вчиненого під час випробування та іспитового строку за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 23 лютого 2016 року. Отже, є підстави вважати, що ОСОБА_1 може продовжити вчиняти нові злочини. Крім цього, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке суд вправі призначити йому, якщо прокурор доведе його винуватість, перебуваючи на волі ОСОБА_1 може впливати на свідків, яких не допитано з метою нівелювати докази. Також, він може ухилитися від суду.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_2 інкримінується вчинення трьох кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України, один з яких є тяжким і два особливо тяжкими злочинами, за які законом передбачено, серед інших покарань, позбавлення волі на строк від 9 до 15 років з конфіскацією майна. Кваліфікуючими ознаками його дій є вчинення злочину у складі організованої злочинної групи, будучи організатором та повторність, тобто існує ризик вчинення ним нових злочинів. Крім цього, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке суд вправі призначити йому, якщо прокурор доведе його винуватість, перебуваючи на волі ОСОБА_2 може впливати на свідків, яких не допитано з метою нівелювати докази або ухилитися від суду. Враховуючи наведене доцільно продовжити дію строків обо’вязків покладених ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 року на ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.331 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_4 продовжити до 22 травня 2018 року дію строку тримання під вартою та внесення застави в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Тернопільській області.

У випадку внесення застави і звільнення ОСОБА_4 з-під варти покладені на нього ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року обов’язки: прибувати до Тернопільського міськрайонного суду за першою вимогою; не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу суду; повідомляти суду про зміну місця проживання продовжуватимуть діяти до 22 травня 2018 року.

В задоволенні клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_3 продовжити до 22 травня 2018 року дію строку тримання під вартою та внесення застави в розмірі 250 000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Тернопільській області.

У випадку внесення застави і звільнення ОСОБА_3 з-під варти покладені на нього ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року обов’язки: прибувати до Тернопільського міськрайонного суду за першою вимогою; не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу суду; повідомляти суду про зміну місця проживання продовжуватимуть діяти до 22 травня 2018 року.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжних заходів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на особисте зобов’язання або домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_1 продовжити строк дії обов’язків покладених на нього ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року до 22 травня 2018 року;

ОСОБА_2 продовжити строк дії обов’язків покладених на нього ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року до 22 травня 2018 року.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та надіслати до Чортківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області(№26) для вручення ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Судді Т.Я.Багрій

ОСОБА_13

ОСОБА_14