Постанова № 72929370, 20.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м.Суми

Справа №591/3433/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/51/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

представника позивача ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - Бурдюг Т.В. та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2017 року в складі судді Кривцової Г.В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 03 листопада 2017 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який мотивував тим, що 06 жовтня 2006 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 10000 доларів США на придбання у власність двокімнатної квартири, зі сплатою 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 06 жовтня 2025 року. На забезпечення виконання зобов'язання цього ж дня сторони уклали іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 13 січня 2015 року становила 166466,61 грн. і яку за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 листопада 2016 року, що набрало законної сили, було стягнуто з відповідачки на користь позивача.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідачка не погасила заборгованість за кредитним договором, тому позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на належний ОСОБА_3 предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом його продажу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від свого імені будь - якій особі - покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Банку прав продавця.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просила суд визнати недійсним договір іпотеки від 06 жовтня 2005 року. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що додатковими угодами до кредитного договору від 12 лютого та 24 листопада 2008 року була змінена процентна ставка за кредитним договором до 14 % та до 16,5 % річних, відповідно, що суперечить вимогам п. 1.2 спірного договору та ст. 19 Закону України «Про іпотеку», оскільки, при цьому, змін до договору іпотеки внесено не було та нотаріально їх не посвідчено.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2017 року позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором № 251 від 06 жовтня 2005 року в сумі 166 466,61 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 5 416,30 доларів США, заборгованість за відсотками - 826,30 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 7633,15 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру загальною площею 46,5 кв.м, житловою площею 27,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності, шляхом його продажу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» від свого імені будь-якій особі покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі-продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) для продажу вищезазначеного предмета іпотеки у Державній реєстраційній службі України та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, органах нотаріату або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі - продажу предмету іпотеки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмету іпотеки, а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу; надати приватному нотаріусу право відкрити розділ на предмет іпотеки - нерухоме майно - двокімнатну квартиру загальною площею 46,5 кв.м, житловою площею 27,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зареєструвати право власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру загальною площею 46,5 кв.м, житловою площею 27,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за набувачем (покупцем); отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім'ї іпотекодавця, копії будинкових книг, технічну документацію.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання іпотечного договору недійсним відмовлено.

Вказане рішення суду в частині задоволення первісних позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відповідач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог Банку. При цьому, відповідач вказує, що місцевий суд, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, всупереч вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку» не вказав початкової ціни предмета іпотеки в грошовому виразі для його подальшої реалізації, порушивши право іпотекодавця на отримання відшкодування, передбаченого ч. 3 ст. 37 вказаного Закону. Також ОСОБА_3 зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося в рахунок виконання зобов'язань, які не забезпечені іпотекою, оскільки до кредитного договору вносилися зміни про збільшення процентної ставки до 16,5 % річних, проте, вказані зміни до договору іпотеки у встановленому порядку внесені не були. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі вважає, що Банк не надав суду належних доказів стосовно виконання позивачем умов кредитного договору щодо видачі ОСОБА_3 кредитних коштів у сумі 10000 доларів США та стосовно порушення позичальником забезпечених іпотекою зобов'язань, що є підставою для відмови у позові.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про задоволення апеляційної скарги та пояснення представника позивача ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Бурдюг Т.В. про залишення рішення суду без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2005 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 251, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 10000 доларів США на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1, зі сплатою 16 % річних, з терміном користування по 06 жовтня 2025 року та сплатою заборгованості на відкритий позичковий рахунок щомісячно не пізніше 6 - го числа поточного місяця, починаючи з 06 листопада 2005 року в сумі 42 долари США (а.с. 23 - 27 т. 1).

В подальшому, сторони підписали ряд додаткових угод до вказаного кредитного договору.

Зокрема, додатковою угодою від 09 червня 2006 року сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється не пізніше 12-го числа, починаючи з 12 липня 2006 року в сумі 41,67 долар США (а.с. 21 т. 1).

Додатковою угодою від 14 червня 2006 року було змінено п. 2.1 кредитного договору, яким регулюється питання відкриття та номеру позичкового рахунку (зворот а.с. 21 т. 1).

Також додатковою угодою від 20 червня 2008 року були внесені зміни в договір щодо положення про відповідальність за неналежне виконання позичальником умов кредитного договору (зворот а.с. 22 т. 1).

Крім того, додатковими угодами від 12 лютого та 24 листопада 2008 року був змінений розмір процентної сплати за користування кредитом до 14 % та до 16,5 % річних, відповідно (а.с. 78 -79 т. 1).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 06 жовтня 2005 року сторони уклали договір іпотеки, предметом якого є та ж сама квартира АДРЕСА_1, загальною площею 46,5 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 06 жовтня 2005 року (а.с. 15 - 20 т. 1).

Пунктом 7.3 договору іпотеки передбачені способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з п. 7.4 вказаного договору право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, з числа передбачених п. 7.3, належить іпотекодержателю. Зокрема, відповідно до п. 7.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Пунктом 1.5 договору іпотеки сторони узгодили оціночну вартість предмета іпотеки у розмірі 126250 грн., що за курсом НБУ на день укладення договору становить 25000 доларів США.

Відповідач не в повному обсязі виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 20 квітня 2016 року за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 166466,61 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5416,30 доларів США, що по курсу НБУ станом на 13 січня 2015 року в національній валюті України становить 137809,51 грн., заборгованості за відсотками - 826,30 доларів США, що в національній валюті України становить 21023,95 грн., та пені - 7633,15 грн.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості за кредитним договором, проведеним позивачем та рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 09 березня 2017 року, відповідно до якого із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» була стягнута заборгованість у вищевказаному розмірі (а.с. 15 - 19, 21 - 24 т. 2).

Частково задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив з того, кредитор вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.

Колегія суддів з даними висновками суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи з доводів апеляційної скарги про те, що суд безпідставно звернув стягнення на предмет іпотеки за рахунок виконання зобов'язань позичальника, які не забезпечені іпотекою, тобто, стосовно 16,5 % річних, хоча за кредитним договором розмір сплати відсотків мав становити 16 % річних, колегія суддів виходить з наступного.

Зміна процентної ставки за кредитним договором додатковою угодою від 24 листопада 2008 року, яка всупереч умовам п. 1.2 договору не була нотаріально посвідчена, тобто, до 16,5 %, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки, на думку колегії суддів, своїми підписами у вказаній угоді сторони узгодили розмір процентної ставки, отже, відповідач погодилась із внесеними змінами, що підтверджується розрахунком заборгованості, із якого вбачається, що фактично до 2015 року нею сплачувались проценти у нарахованому Банком розмірі (а.с. 21 - 24 т. 2).

Крім того, виходячи з норм ст. 17 Закону України «Про іпотеку», якими регулюються підстави припинення іпотеки, зміна зобов'язання за кредитом не є підставою для припинення іпотеки.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасної сплати кредитних коштів та розмір заборгованості за кредитним договором станом на 13 січня 2015 року у сумі 166466,61 грн. підтверджується рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 листопада 2016 року, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося в рахунок виконання зобов'язань, які не забезпечені іпотекою, та стосовно того, що Банк не надав належних і допустимих доказів про порушення відповідачем зобов'язань, забезпечених іпотекою, не знайшли свого підтвердження по справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження виконання ним зобов'язань за кредитним договором з видачі відповідачу кредиту у сумі 10000 доларів США не можна взяти до уваги, оскільки дані обставини були предметом апеляційного перегляду рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 листопада 2016 року по цивільній справі № 592/8459/16-ц за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, було встановлено, що факт отримання ОСОБА_3 кредитних коштів у сумі 10000 доларів США підтверджується меморіальним ордером № 401 від 06 жовтня 2005 року, який є валютним платіжним документом та відповідно до якого вказана сума кредиту була зарахована на рахунок позичальника за № НОМЕР_1, що вбачається з ухвали Апеляційного суду Сумської області від 09 березня 2017 року (а.с. 17 - 19 т. 2).

Не є підставою для задоволення апеляційної скарги і твердження відповідача про те, що місцевий суд, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, безпідставно не зазначив його початкової ціни в грошовому вираженні.

Зокрема, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в резолютивній частині рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, серед іншого, має бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Частиною 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У той же час, враховуючи, що сторони договору визначали ціну предмета іпотеки станом на 2005 рік та, виходячи з положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку» про те, що у резолютивній частині рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, крім іншого, обов'язково має зазначатись початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а також приймаючи до уваги роз'яснення, надані у п. 42 вищеназваної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції у резолютивній частині рішення зазначив, що початкова ціна предмета іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, тобто, під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, виходячи з доводів апеляційної скарги про те, що суд в резолютивній частині рішення про задоволення позову банку не вказав ціни предмета іпотеки, колегія суддів зазначає, що якогось системного, загальнообов'язкового значення визначення ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні в резолютивній частині рішення суду самостійного значення не має і лише з формальних спонукань не має обґрунтованих підстав для скасування правильного по суті рішення суду.

Та обставина, що сторонами не надано звіту про оцінку предмета іпотеки також, на думку колегії суддів, не є підставою для відмови у позові Банку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на даний час у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»» проходить процедура його ліквідації у зв'язку з тим, що банк віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 11 - 12 т. 1), тому останнім вживаються заходи по стягненню заборгованості по кредитним договорам, умови яких були порушені, з метою виконання зобов'язань перед вкладниками. Таким чином, внаслідок порушення виконання зобов'язань позивачу можуть бути завдані збитки, в тому числі і внаслідок вчасно не отриманих процентів за користування кредитними коштами, чергових сум отриманого кредиту, що може вплинути на позицію банку стосовно виконання ним зобов'язань перед вкладниками.

Отже, вказані обставини також свідчать про правильність рішення суду щодо задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, коли суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи і дав їм належну оцінку, тому оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, так як відповідає нормам матеріального і процесуального права, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 1; 375; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2017 року в даній справі в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Хвостик С.Г. (суддя - доповідач)

Судді: Левченко Т.А.

Собина О.І.