Рішення № 72929308, 22.03.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/2/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м.Борщів

Суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Зушман Г.І. розглянувши в спрощеному порядку без виклику сторін цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4КР61180091 укладеним 01 травня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем, посилаючись на те, що у відповідності до умов вищевказаного кредитного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 1116,70 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого має заборгованість за кредитним договором, яку позивач просить стягнути з відповідача в розмірі 29692,24 грн., з яких 881,65 грн. – заборгованість за кредитом; 6916,30 - заборгованість за процентами за користування кредитом; 20004,18 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1390,11 грн. – штраф (процентна складова), а також понесені судові витрати.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2018 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу протягом п’ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, а також позовна заява разом з копіями документів рекомендованими листами з повідомленням про вручення направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, однак, поштові повідомлення повернулися з відміткою про його відсутність за адресою місця проживання, що відповідно до п.4) ч.6 ст.272 ЦПК України вважається врученням судового рішення.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

01 травня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк ’’Приватбанк ’’ відповідно до змін у Статуті, згідно з вимогами ЗУ “Про акціонерні товариства” нова назва – Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” та відповідачем ОСОБА_1 на підставі його заяви та умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) укладено кредитний договір №DNH4КР61180091 (далі кредитний договір), згідно умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 1116,70 грн. на строк 24 місяці з кінцевим терміном повернення 01.05.2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати з «21» по «28» число кожного місяця і позичальник повинен надавати банку грошові кошти у сумі 59,84 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією а також з інших витрат згідно Умов.

Зазначене підтверджується доданою до матеріалів справи копією заяви позичальника №DNH4КР61180091 від 01 травня 2006 року та копією Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Рострочка» (Стандарт), з якими ознайомився та погодився відповідач ОСОБА_1 і які складають між сторонами кредитний договір.

Згідно п.4.2 договору при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 6,00% на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Згідно з п.5.1, п.5.3 вищезазначеного договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу та штраф у розмірі 500 грн.+5% від суми заборгованості.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ “ПриватБанк” виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

Відповідачем ОСОБА_1 не виконуються зобов’язання за кредитним договором.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором станом на 13 листопада 2017 року в розмірі 29692,24 грн., з яких 881,65 грн. – заборгованість за кредитом; 6916,30 - заборгованість за процентами за користування кредитом; 20004,18 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1390,11 грн. – штраф (процентна складова).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526 , 530 , 610 , частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищенаведеного, суд встановив, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 881,65 грн. – заборгованості за кредитом, 6916,30 грн. – заборгованості за процентами за користування кредитом підтверджуються відповідним розрахунком і підлягають до задоволення.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованої банком пені в розмірі 20004,18 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначене ст.610 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Як встановлено судом, позивач почав нараховувати пеню за порушення строків розрахунків по кредитному договору укладеного з відповідачем 01 травня 2006 року кредитного договору з 21 листопада 2006 року, в той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 03 січня 2018 року. Таке затягування звернення до суду з позовом, надало позивачу право заявляти вимогу про стягнення пені в розмірі 20004,18 грн., в той час, коли відповідачем не сплачено заборгованість за кредитом у розмірі 881,65 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом нарахована у розмірі 6916,30 грн. При цьому сума отриманого відповідачем кредиту становить 1116,70 грн.

Конституційний суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 20004,18 грн., що значно перевищує розмір заборгованості за кредитом та одночасно заявлено вимоги про стягнення штрафу - фіксованої частини в сумі 500 грн. та штрафу - процентної складової в розмірі 1390,11 грн., що на думку суду не є співмірним сумі збитків, заподіяних банку невиконанням умов договору.

Таким чином, на думку суду, співмірною сумі збитків, заподіяних банку невиконанням умов договору, буде пеня в розмірі 2000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме штрафів: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1390,11 грн. – штраф (процентна складова), судом встановлено наступне.

Цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме — пп.1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з пп.1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічні правові позиції висловлені ВСУ у постановах від 21.10.2015 №6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року №347/1910/15-ц, які в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України мають враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

У відповідності до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 1600,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст.61 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 551, 610 - 612, ч.2 ст.616, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №DNH4КР61180091 від 01 травня 2006 року в сумі 9797 (дев’ять тисяч сімсот дев’яносто сім) грн. 95 коп., з яких 881,65 грн. – заборгованість за кредитом; 6916,30 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 2000,00 грн. – заборгованість за пенею.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (01001, м.Київ, вул.Гушевського, буд.1Д, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 1600,00 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Борщівський районний суд Тернопільської області до Апеляційного суду Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22 березня 2018 року.

Суддя: