Рішення № 72928728, 22.03.2018, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/129/18

Провадження № 2/535/100/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді – Якименко Т.О., при секретарі – Балала Л.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Котельва Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 2,9434 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, та належали до для смерті на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 026860, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №51, ОСОБА_3, яка померла 13 березня 2000 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є спадкоємцем за законом, на підставі ст. 1276 ЦК України (спадкова трансмісія), на спадкове майно, що належало її бабі - ОСОБА_3, яка померла 13.03.2000 року. Родинні відносини між ОСОБА_3 та позивачкою встановлено рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 13.10.2017 року.

До складу спадкового майна увійшла земельна ділянка площею 2,9434 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, та належали до для смерті на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 026860, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №51.

Для належного оформлення своїх спадкових прав, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2, однак їй було повідомлено, що нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказані вище земельні ділянки, оскільки не надано витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Позивачка вважає, що відсутність у державному кадастрі відомостей щодо належності на праві власності земельних ділянок спадкодавцю, позбавляє її права як спадкоємця за законом отримати у спадщину спадкове майно.

Згідно з повідомленням Відділу у Котелевському району Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до Національної кадастрової системи вищевказані земельні ділянкі належні ОСОБА_3, відповідно до державного акту серії ІV-ПЛ № 026860, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №51, не занесені, та згідно діючого законодавства України відділ не має правових підстав для надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Державний акт серії ІV-ПЛ № 026860, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №51 виданий спадкодавцю ОСОБА_3 на підстві сертифікату серії ПЛ №0244477 виданого Котелевською районною державною адміністрацією від 09.01.1997 року.

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Позивачка надала суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить справу розглянути без її участі.

Відповідач – Милорадівська сільська рада Котелевського району Полтавської області подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги позивачки визнає в повному обсязі та просить розглянути справу у судовому засіданні без участі представника відповідача. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст. 206 ЦПК України, відповідачу відомі та зрозумілі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2, подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, заперечень з приводу заявлених позовних вимог не надав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Положеннями ст. 200 ЦПК України визначено право суду ухвалювати рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до абз.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання відповідачем пред’явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст.206 ЦПК України відповідачам відомі та зрозумілі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно пункту г. ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно ч.9 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.92 N 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» затверджено форми державних актів:- на право колективної власності на землю;- на право приватної власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 N449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, державні акти на право приватної власності на землю, видані у період дії Постанови ВРУ N 2201 (з 23.06.92 по 08.01.2004), є чинними правовстановлювальними документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_4 за свого життя отримав у приватну власність земельні ділянки з додержанням відповідно до діючого на той час законодавства документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно, а тому відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо цих земельних ділянок не може слугувати підставою для позбавлення позивачки права щодо оформлення своїх спадкових прав на цю землю в судовому порядку.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст. 81 Земельного кодексу України, Законом України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 N449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,9434 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, та належали до для смерті на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 026860, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №51, ОСОБА_3, яка померла 13 березня 2000 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя