Рішення № 72928413, 14.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2018Справа №910/20772/17

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В.,

при секретарі судового засідання Скокіні О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібрейл», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Волинської митниці ДФС, с. Римачі, Любомльський район, Волинська обл.

про стягнення 84 829,08 грн.

За участю представників:

від позивача: від відповідача: від третьої особи:Гуменюк І.П. Паніотов О.К. не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця»; позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібрейл» (далі - ТОВ «Лібрейл»; відповідач) про стягнення платежів, нарахованих за час затримки вагонів, в сумі 84 829,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у червні 2017 року на станції Ізов Львівської залізниці правоохоронними органами було затримано вагони ТОВ «Лібрейл» для проведення прикордонно-митного огляду/зважування, про що залізницею складено відповідні акти загальної форми. На підставі вказаних актів залізницею нараховано платежі за час затримки вагонів на загальну суму 84 829,08 грн., які, на думку позивача, підлягають відшкодуванню вантажовідправником - відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017, у зв'язку з набранням 15.12.2017 законної сили Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, вирішено розгляд справи №910/20772/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 10.01.2018.

У судовому засіданні 10.01.2018 судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 31.01.2018.

31.01.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про безпідставність заявлених позовних вимог з тих підстав, що затримання вагонів було здійснено правоохоронними органами для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, до якого відповідач не має жодного відношення. За твердженнями відповідача, законні підстави для затримання вагонів як правоохоронними, так і митними органами були відсутні. При цьому, відповідач звернув увагу на те, що згідно з актом про проведення огляду (переогляду) товарів від 15.06.2017 огляд тривав лише 3 години 10 хвилин, однак позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення платежів, нарахованих за період з 10.06.2017 по 17.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Волинську митницю ДФС. В порядку статей 120,121 Господарського процесуального кодексу України третій особі направлено ухвалу від 31.01.2018 про виклик у судове засідання на 14.02.2018.

09.02.2018 третьою особою направлено на адресу Господарського суду міста Києва письмові пояснення (надійшли до суду 16.02.2018), в яких Волинська митниця ДФС вказує, що митний огляд товарів, власником яких є відповідач, проводився на підставі доручення Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Одночасно з цим, третя особа зазначає, що дії митниці щодо проведення митного огляду є митними формальності, а тому на підставі статті 218 Митного кодексу України особою, відповідальною за понесені позивачем витрати, є відповідач.

14.02.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій ПАТ «Укрзалізниця» наголошує, що перевізнику повинні бути відшкодовані усі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу і не передбачені тарифами, що застосовуються, якщо перешкода у перевезенні вантажу виникла з незалежних від нього причин. При цьому, позивач посилається на положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення 1951 року (СМГС), а також статтю 218 Митного кодексу України, яка покладає обов'язок відшкодувати витрати залізниці на власників товарів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову надав заперечення, просив суд залишити позов без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Одночасно з цим, Волинська митниця ДФС була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045687400.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наявність у матеріалах справи письмових пояснень третьої особи щодо предмета спору, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 зі станції Кропивницький Одеської залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібрейл» (вантажовідправник) відправлено вантаж, а саме шрот та інші тверді відходи, отримані при вилученні рослинних жирів чи масел з насіння соняшнику, насипом у вагонах, належних Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця», №95615878, №95632451, №95680674, що підтверджується залізничними накладними №41534553, №41534561, №41534579 відповідно. Вказані вагони надійшли на станцію призначення Ізов Львівської залізниці 10.06.2017 та були затримані о 14 год. 01 хв. для митного огляду на підставі акту загальної форми №1246 від 10.06.2017.

07.06.2017 зі станції Кропивницький Одеської залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібрейл» (вантажовідправник) відправлено вантаж у вагонах №95455119, №95801643, №95798682, №95678017, що підтверджується залізничними накладними №41534587, №41534595, №41534603, №41534611 відповідно. Вказані вагони надійшли на станцію призначення Ізов Львівської залізниці 12.06.2017 та були затримані о 09 год. 40 хв. для митного огляду на підставі акту загальної форми №1253 від 12.06.2017.

Вагони №95638474, №95539102, №95632105 (залізничні накладні №41534538, №41534520, №41534546 відповідно) надійшли на станцію призначення Ізов Львівської залізниці 14.06.2017 та були затримані о 05 год. 30 хв. для митного огляду на підставі акту загальної форми №1270 від 14.06.2017.

Вагони №95390670, №95754826, №65231114, №95647764, №95327623, №95646717 (залізничні накладні №41534652, №41534645, №41534637, №41534629, №41534678, №41534686 відповідно) надійшли на станцію призначення Ізов Львівської залізниці 15.06.2017 та були затримані о 04 год. 16 хв. для митного огляду на підставі акту загальної форми №1278 від 15.06.2017.

15.06.2017 з 15 год. 30 хв. до 18 год. 40 хв. на станції Ізов Львівської залізниці посадовими особами Волинської митниці ДФС проведено митний огляд товарів - шроту соняшникового негранульованого, відправником якого є ТОВ «Лібрейл». За наслідками митного огляду складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладів та багажу, за змістом якого митницею невідповідностей не виявлено, а товар відповідає даним ТСД.

Також матеріали справи містять копію протоколу огляду місця події від 15.06.2017, з якого вбачається, що з 18 год. 50 хв. до 20 год. 00 хв. 15.06.2017 посадовою особою Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України на підставі доручення прокурора військової прокуратури Київського гарнізону, за участю начальника станції Ізов Львівської залізниці, проводився огляд 16 вагонів-зерновозів №95539102, №95615878, №95632105, №95632451, №95638474, №95680674, №95455119, №95678017, №95798682, №95801643, №95231114, №95647764, №95754826, №95327623, №95390670, №95646717. За наслідками такого огляду було вилучено 16 вагонів та товари у них (шрот з насіння соняшнику), які передано на відповідальне зберігання начальнику станції Ізов Львівської залізниці «до вирішення питання про звернення до суду з метою накладення арешту на зазначене майно».

В подальшому, листом вих.№5718/39/109/02-2017 від 16.06.2017 Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України повідомило начальника станції Ізов Львівської залізниці про необхідність повернути відправнику ТОВ «Лібрейл» 16 вилучених вагонів-зерновозів з вантажем, а також вважати «таким, що втратив чинність» протокол огляду від 15.06.2017.

На підставі вказаного листа правоохоронного органу позивачем було випущено з затриманих вагони з вантажем, відправником якого є відповідач, про що складено відповідні акти загальної форми.

Так, згідно з актом загальної форми №1309 від 17.06.2017 вагони №95615878, №95632451, №95680674, затримані 10.06.2017 о 14 год. 01 хв., були випущені з затриманих після відміни протоколу огляду 17.06.2017 об 11 год 56 хв. Термін затримки становив 165 год 15 хв.

Згідно з актом загальної форми №1310 від 17.06.2017 вагони №95390670, №95754826, №65231114, №95647764, №95327623, №95646717, затримані 15.06.2017 о 04 год. 16 хв., були випущені з затриманих після відміни протоколу огляду 17.06.2017 об 11 год 56 хв. Термін затримки становив 55 год 40 хв.

Згідно з актом загальної форми №1311 від 17.06.2017 вагони №95455119, №95801643, №95798682, №95678017, затримані 12.06.2017 о 09 год. 40 хв., були випущені з затриманих після відміни протоколу огляду 17.06.2017 об 11 год 56 хв. Термін затримки становив 122 год 16 хв.

Згідно з актом загальної форми №1312 від 17.06.2017 вагони №95455119, №95801643, №95798682, №95678017, затримані 12.06.2017 о 09 год. 40 хв., були випущені з затриманих після відміни протоколу огляду 17.06.2017 об 11 год 56 хв. Термін затримки становив 122 год 16 хв.

Зі змісту вказаних актів загальної форми №1309, №1310, №1311, №1312 від 17.06.2017 вбачається, що залізницею було нараховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи, направлення повідомлення-телеграми, а також зняття та накладення запірно-пломбувальних пристроїв на загальну суму 84 829,08 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для покладення на відповідача платежів, нарахованих за час затримки вагонів, в сумі 84 829,08 грн.

За приписами статті 908 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, (далі - Статут залізниць) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту залізниць).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

За змістом статті 46 Статуту залізниць вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата, порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

За приписами п. п. 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085.

При цьому, відповідно до статті 4 Статуту залізниць перевезення залізницею вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) - це міжнародна угода про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць, членом якої є і Україна. СМГС є чинною з 01.11.1951, а для України з 05.06.1992.

Відповідно до параграфу 1 статті 3 СМГС дана угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Параграфом 6 статті 28 СМГС встановлено, що якщо перешкода з перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, які понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Відповідно до статті 32 СМГС перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, які не передбачені тарифами, що діють і які викликані причинами, що не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 31 «Сплата провізних платежів та неустойок».

Статтею 31 СМГС передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника на користь перевізників, які приймають участь у перевезенні, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ними здійснюється; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється. Щодо неустойок діє такий же порядок. Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику у порядку, встановленому національним законодавством держави, у якій здійснювалось перевезення.

Главою 32 Митного кодексу України врегульовано питання митних формальностей на залізничному транспорті (статті 218-220).

Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач як на спеціальну норму у спірних правовідносинах посилається на частину 2 статті 218 Митного кодексу України, відповідно до якої розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

При цьому, за твердженнями позивача, вагони відповідача були затримані на станції Ізов Львівської залізниці у зв'язку зі здійсненням митного контролю. Митне оформлення товарів було проведено на станції відправлення.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Статтею 318 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Пункт 2 частини 1 статті 336 Митного кодексу України визначає митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) як одну з форм митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.

Порядок та підстави проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів визначено статтею 338 Митного кодексу України.

Частинами 1-4 вказаної статті передбачено, що огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред'явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення. За результатами застосування системи управління ризиками огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути ідентифікаційним - без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу. За письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може також проводитися, якщо:

1) митна декларація не подана декларантом протягом строку, встановленого статтею 263 цього Кодексу, за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів з питань державної митної справи;

2) товари виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і їх власник невідомий;

3) декларантом не виконуються обов'язки, встановлені статтею 266 цього Кодексу.

Переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у разі виявлення пошкодження або втрати митного забезпечення, накладеного на зазначені товари, транспортні засоби, чи за наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати, пов'язані з проведенням такого переогляду, несе власник зазначених товарів, транспортних засобів або уповноважена ним особа.

Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено, що крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

За результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому зазначаються відомості про: 1) посадових осіб органу доходів і зборів, які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення; 2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем; 3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення; 4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд (переогляд) яких проводився (ч. 8 ст. 338 Митного кодексу України).

Вказаний вище вичерпний перелік підстав для проведення огляду згідно з ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №467 «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України».

Пунктом 14 вказаного вичерпного переліку в первісній редакції передбачалось, що підставою проведення огляду товарів є одержання в установленому порядку від правоохоронних органів інформації про переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення з порушенням вимог законодавства з питань державної митної справи.

25.05.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №341 «Про внесення змін до вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України», якою пункт 14 переліку викладено в наступній редакції: «Одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи.

Такі доручення обов'язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи.

У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган.

У разі невиявлення порушень митних правил під час проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстави, передбаченої цим пунктом, такий огляд (переогляд) проводиться у строк, установлений частиною першою статті 255 Митного кодексу України».

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України, строк огляду не може перевищувати чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають огляду.

Відтак, 25.05.2016 Кабінетом Міністрів України було прийнято підзаконний акт, яким внесено зміни до вичерпного переліку підстав проведення митного огляду в порядку, встановленому законом, а саме частиною 5 статті 338 Митного кодексу України. При цьому, вказаним органом виконавчої влади було передбачено порядок проведення митного огляду на підставі доручення правоохоронного органу та виключено обмеження підстав проведення кримінального провадження (виключено слова «з питань державної митної справи»).

Господарський суд зазначає, що обґрунтованими є доводи позивача та третьої особи про те, що норми статті 218 Митного кодексу України є спеціальними нормами, які регулюють питання здійснення митного контролю на залізничному транспорті.

Однак, у даному випадку суд звертає увагу позивача та третьої особи, що умовами застування норми частини 2 статті 218 Митного кодексу України є наступні обставини:

- відносини виникли при перевезенні вантажу на залізничному транспорті;

- залізницею здійснено розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції щодо вантажу;

- такі операції є необхідними для здійснення саме митних формальностей під час митного контролю або митного оформлення товарів для переміщення товарів через кордон України.

Разом з тим, під час з'ясування обставин, що зумовили затримання вагонів та, відповідно, нарахування спірної суми, судом було встановлено, що затримка спірних вагонів відбулася не з метою проведення митних формальностей під час митного контролю та не з вини відправника, а за вказівкою органів досудового розслідування саме в порядку частини 5 статті 338 Митного кодексу України, та керуючись пунктом 14 вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №467 (в редакції від 25.05.2016).

При цьому, суд виходить, зокрема, з того, що законодавець, включаючи до Митного кодексу України 2012 року норму частини 2 статті 218, керувався вичерпністю переліку підстав проведення митного контролю, а саме у зв'язку з недотриманням митного законодавства (цього кодексу та інших законів України).

Як зазначалось судом, частиною 2 статті 318 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України (а не підзаконних актів).

У даному ж випадку вантаж було затримано за вказівкою правоохоронного органу на підставі доручення слідчого (без відповідної ухвали слідчого судді) в межах кримінального провадження, яке проводилось не у зв'язку з порушенням відповідачем вимог законодавства з питань державної митної справи. Зокрема, судом було встановлено наступне:

Зі змісту акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладів та багажу від 15.06.2017, складеного Волинською митницею ДФС, вбачається, що 15.06.2017 з 15 год. 30 хв. до 18 год. 40 хв. на станції Ізов Львівської залізниці посадовими особами Волинської митниці ДФС проведено митний огляд товарів - шроту соняшникового негранульованого, відправником якого є ТОВ «Лібрейл». Тривалість такого огляду становила 3 год. 10 хв.

При цьому, як вбачається з відповідної відмітки в акті, такий огляд був ідентифікаційним - без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу.

За наслідками проведеного огляду Волинською митницею ДФС невідповідностей та порушень закону не виявлено.

При цьому, що у графі «Ініціатор огляду» в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладів та багажу від 15.06.2017 вказано «Управління захисту економіки в Київській області ДЗЕ НПУ».

Матеріали справи містять копію доручення начальника Управління захисту економіки у Київській області ДЗЕ НПУ №5309/39/109/01-2017 від 08.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів комерційного призначення, за змістом якого правоохоронним органом доручено провести огляду вагонів відправника ТОВ «Лібрейл» в межах кримінального провадження №420171103500000079 від 06.04.2017 за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України. Підставою проведення огляду зазначено доручення слідчого №323 від 07.04.2017 (у матеріалах справи відсутнє). Строк дії доручення - з 09.06.2017 по 08.07.2017.

10.06.2017 посадовою особою митного поста Володимир-Волинський направлено начальнику станції Ізов Львівської залізниці повідомлення №2 (т. 1 а. с. 47), в якому вказано, що «у зв'язку з необхідністю проведення огляду, відповідно до кримінального провадження №420171103500000079 від 06.04.2017 (доручення №323 від 07.04.2017), товару «шрот», який переміщується у вагонах №95539102, №95615878, №95632105, №95632451, №95638474, №95680674, №95455119, №95678017, №95798682, №95801643, №95231114, №95647764, №95754826, №95327623, №95390670, №95646717, необхідно пред'явити вантаж та транспортні засоби до митного огляду».

Як зазначалось судом, зі змісту протоколу огляду місця події від 15.06.2017 вбачається, що з 18 год. 50 хв. до 20 год. 00 хв. 15.06.2017 посадовою особою Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України на підставі доручення прокурора військової прокуратури Київського гарнізону, за участю начальника станції Ізов Львівської залізниці, проводився огляд 16 вагонів-зерновозів №95539102, №95615878, №95632105, №95632451, №95638474, №95680674, №95455119, №95678017, №95798682, №95801643, №95231114, №95647764, №95754826, №95327623, №95390670, №95646717. За наслідками такого огляду було вилучено 16 вагонів та товари у них (шрот з насіння соняшнику), які передано на відповідальне зберігання начальнику станції Ізов Львівської залізниці «до вирішення питання про звернення до суду з метою накладення арешту на зазначене майно».

Однак згодом, листом вих.№5718/39/109/02-2017 від 16.06.2017 Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України повідомило начальника станції Ізов Львівської залізниці про необхідність повернути відправнику ТОВ «Лібрейл» 16 вилучених вагонів-зерновозів з вантажем, а також вважати «таким, що втратив чинність» протокол огляду від 15.06.2017.

На підставі вказаного листа правоохоронного органу позивачем було випущено з числа затриманих вагони з вантажем, відправником якого є відповідач, про що складено відповідні акти загальної форми №1309, №1310, №1311, №1312 від 17.06.2017.

Як з'ясовано судом, у зв'язку з наданням правової допомоги ТОВ «Лібрейл» представником відповідача було направлено Управлінню захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України адвокатські запити від 14.06.2017 щодо надання відомостей про кримінальне провадження, в межах якого затримано вантаж на станції Ізов Львівської залізниці, та від 23.01.2018 щодо надання документів, на підставі яких залізницею було затримано вантаж.

Листом вих.№За/з/39/109/02-2017 від 19.06.2017 Управлінням захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України у відповідь на адвокатський запит від 14.06.2017 було повідомлено, що співробітниками УЗЕ в Київській області ДЗЕ НПУ дійсно здійснювалось оперативне супроводження кримінального провадження №420171103500000079, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України. Супроводження здійснювалось на підставі доручення прокурора військової прокуратури Київського гарнізону.

В подальшому, у відповідь на адвокатський запит від 23.01.2018 Управління захисту економіки в Київській області ДЗЕ НПУ у листі вих.№1а/з/39/109/01-2018 від 29.01.2018 повідомило, що станом на 29.01.2018 працівниками управління не здійснюється супровід кримінального провадження №420171103500000079, відкритого військовою прокуратурою Київського гарнізону, а також відсутні виконані доручення та будь-які документи по розслідуванню вказаного провадження. Також зазначено, що працівники, які здійснювали оперативний супровід вищевказаного кримінального провадження, звільнені з органів Національної поліції України.

Матеріали даної господарської справи містять копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №757/28724/17-к про арешт майна в межах кримінального провадження №420171103500000079, з тексту якої не вбачається, що відповідне кримінальне провадження триває щодо посадових осіб ТОВ «Лібрейл», або вказане господарське товариство є учасником відповідних кримінальних дій.

В описовій частині вказаної ухвали слідчого судді зазначено, що за повідомленням УЗЕ в Київській області ДЗЕ НПУ встановлено, що службові особи одного з митних постів Київщини вступили у злочинну змову з іншими громадянами та налагодили схему одержання неправомірної вигоди від суб'єктів підприємницької діяльності на постійній основі під час митного оформлення товарів. При цьому, кримінальне провадження здійснюється за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки).

Враховуючи наведене вище, судом прийнято до уваги, що 3 вагони з вантажем, відправником якого є відповідач, були затримані залізницею 10.06.2017, 4 вагони - 12.06.2017, 3 вагони - 14.06.2017 та 6 вагонів - 15.06.2017. Усі 16 вагонів були випущені з затриманих лише 17.06.2017. Одночасно з цим, під митним оглядом вантаж перебував, як зазначалось лише 3 год. 10 хв. 15.06.2017, а огляд був ідентифікаційним, тобто без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу. Обґрунтованих пояснень та документів, на підтвердження законних підстав, затримання вагонів до 15 год. 30 хв. 15.06.2017 та після 18 год. 40 хв. 15.06.2017 суду надано не було.

За наслідками огляду вагонів та вантажу, відправником якого є ТОВ «Лібрейл», порушень митного законодавства та правил перевезень не виявлено. Причетності відповідача до кримінального провадження №420171103500000079 матеріалами справи також не підтверджується.

Одночасно з цим, відповідно до ст. 120 Статуту залізниць за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами (ст. 121 Статуту залізниць).

Відповідно до п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.

Посилання позивача на те, що у п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначені випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, а митні процедури не входять до цього переліку, а отже, не звільняють відповідача від обов'язку сплатити кошти за затримку вагону, - судом відхиляються, оскільки відповідно до п. п. 10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, а плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Проте, як встановлено судом, вина відповідача у затримці вагонів відсутня, що виключає обумовлені законодавством підстави для стягнення з нього платежів за час затримки вагонів.

Щодо посилань позивача на наказ Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 №1019/1143 «Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України» господарський суд зазначає, що відповідні інструкції регулюють порядок дій митних органів та залізниці, однак не вантажоодержувачів та вантажовідправників.

У даному випадку такі посилання позивача не доводять обґрунтованості позовних вимог та не спростовують висновків суду про відсутність підстав покладення на відповідача обов'язку відшкодувати витрати перевізника за час затримки вагонів, яка відбулась з ініціативи правоохоронного органу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За таких обставин, повно та всебічно оцінивши наявні у справі докази та пояснення учасників судового процесу, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарським судом не було встановлено обставин, з якими закон пов'язує можливість покладення на вантажоперевізника платежів, нарахованих залізницею за час затримки вагонів.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібрейл» про стягнення 84 829,08 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.03.2018.

Суддя В.В. Князьков