Рішення № 72928330, 19.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2018Справа № 910/17843/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон»

до відповідача: Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення,

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Макаренко Л.Г. - по дов.

від відповідача: Тацишина О.П. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркасон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №31 від 15.08.2017р. «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» по справі №8/9-р-02-05-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті рішення №31 від 15.08.2017р. неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» вимог конкурентного законодавства, неправильно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою від 02.01.2018р. відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 29.01.2018р.

24.01.2018р. представником відповідача було подано через відділ діловодства суду відзив на позов. У відзиві відповідачем висловлено заперечення проти задоволення позовних вимог, з огляду на відповідність оспорюваного Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вимогам чинного законодавства.

29.01.2019р. судом було ухвалено відкласти підготовче засідання по справі на 19.02.2018р.

У судовому засіданні 19.02.2018р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.03.2018р.

Представником позивача у судовому засіданні 19.03.2018р. позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 19.03.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2016р. працівниками Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами огляду інформації, розміщеної у мережі Інтернет на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/, встановлено факт розміщення інформації з наступним змістом: «Революция в доставке товаров из США в Украину! 5 рабочих дней…» (мова оригіналу) (додаток №1), а також: «Доставка в Украину со склада в США - 5 рабочих дней…» (мова оригіналу) (додаток №2), про що складено та підписано акт про встановлення факту розміщення інформації. В якості додатків до вказаного акту визначено скриншоти сторінок у мережі Інтернет, на яких розміщено наведену вище інформацію.

За наслідками встановлення означеного факту, відповідачем було розглянуто справу №8/9-р-02-05-17 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст.151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, та накладання штрафу.

Розглянувши справу №8/9-р-02-05-17 Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято рішення №31 від 15.08.2017р., згідно якого: визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон», які полягають у розміщенні на веб-сайті товариства за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/ у період з 01.07.2016р. по 06.02.2017р. неточної інформації про строки надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» послуг з доставки товарів із США в України, без попередження про можливість затримки строку доставки товарів, зокрема, через їх тривале митне оформлення, порушенням, передбаченим ст.151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» невизначеному колу осіб неточних відомостей про строки надання товариством послуг доставки товарів із США в Україну, зокрема, внаслідок замовчування окремих фактів, які можуть вплинути на наміри цих осіб щодо замовлення послуг цього суб'єкта господарювання; на підставі ст.21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» за вчинення зазначеного порушення накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркасон» штраф у розмірі 50 000 грн.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Згідно ст.30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.

Статтею 3 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що відносини, пов'язані із захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, позивачем повинно бути доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання вказаних рішень недійсними.

Наразі, обґрунтовуючи недійсність рішення №31 від 15.08.2017р. адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, позивач посилався на те, що останнє суперечить приписам чинного законодавства, оскільки на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» міститься посилання на публічний договір, в якому викладене попередження про можливість затримки строку доставки товарів, зокрема, через їх тривале митне оформлення. Одночасно, за твердженнями позивача, дані, отримані відповідачем за наслідками проведення опитування суб'єктів господарювання, які надають послуги з доставки товарів із США в Україну, не можуть вважатись доказами порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» конкурентного законодавства. Позивачем зауважено, що відповідачем неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановленими. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наголошено на відповідності оспорюваного Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. При цьому, суд виходить з наступного.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2 - 4 цього Закону.

Вказаним нормативно-правовим актом до недобросовісної конкуренції також віднесено поширення інформації, що вводить в оману (ст.15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Згідно означеної статті Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Як вказувалось вище, 22.11.2016р. працівниками Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами огляду інформації, розміщеної у мережі Інтернет на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/, встановлено факт розміщення інформації з наступним змістом: «Революция в доставке товаров из США в Украину! 5 рабочих дней…» (мова оригіналу) (додаток №1), а також: «Доставка в Украину со склада в США - 5 рабочих дней…» (мова оригіналу) (додаток №2), про що складено та підписано акт про встановлення факту розміщення інформації. В якості додатків до вказаного акту визначено скриншоти сторінок у мережі Інтернет, на яких розміщено наведену вище інформацію.

За наслідками встановлення означеного факту, відповідачем було розглянуто справу №8/9-р-02-05-17 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст.151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, та накладання штрафу.

Як вбачається з представлених суду документів, у межах розгляду справи №8/9-р-02-05-17 Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» на запит відповідача було повідомлено, що на виконання обов'язків перед клієнтами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта Інтернешнл» (виконавець) було укладено договір №0107/16 від 01.07.2016р. про надання послуг міжнародної експрес доставки.

Зі змісту п.3.4 договору №0107/16 від 01.07.2016р. вбачається, що виконавець зобов'язаний власними силами та засобами доставити вантаж зі складу виконавця до місця видачі вантажу одержувачам, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання вантажу на складі виконавця. Вказаний строк не включає строк, необхідний для здійснення митними органами США та України митних формальностей (митного оформлення вантажу) у зв'язку з експортом з митної території США та імпортом на митну територію України.

Тобто, з наведеного полягає, що фактично станом на момент розміщення в мережі Інтернет оголошення про строки надання послуг з доставки товару з США у п'ять днів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркасон» було обізнаним щодо неможливості забезпечення виконання своїх обов'язків перед клієнтами у п'ятиденний строк, оскільки таким строк визначений умовами договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта Інтернешнл» без врахування термінів митного оформлення.

У даному випадку, суд погоджується з позицією адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стосовно того, що розміщення на сайті позивача публічного договору з попередженням про можливість затримки строків доставки товару у зв'язку з проведенням митних оформлень не нівелюють обставин повідомлення за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/ інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб (потенційних споживачів послуг).

Судом також прийнято до уваги, що у межах розгляду справи №8/9-р-02-05-17, відповідачем було проведено опитування різних за віком респондентів.

За наслідками проведення опитування встановлено, що 64,1% респондентів вважають інформацію про швидкість надання послуг міжнародної доставки товарів важливим для себе фактором під час вибору надавача таких послуг. 78,6% опитаних вважають, що розміщення визначеної вище інформації є свідченням того, що цей суб'єкт господарювання гартує здійснити доставку замовлених його клієнтом товарів саме за 5 робочих днів. На думку 87,2% респондентів, надавач послуг з міжнародної доставки товарів повинен інформувати своїх клієнтів про можливість затримки строку доставки замовлених ними товарів, зокрема, у зв'язку з виникненням необхідності їх митного оформлення. 80,3% опитуваних зазначили, що не скористалися б послугами міжнародної доставки товарів цього суб'єкта господарювання якби дізнались про те, що вказаний у цій інформації строк доставки товарів не є остаточним.

За висновками суду, здійснення відповідачем опитування респондентів при розгляді справи №8/9-р-02-05-17 є правомірним з урахуванням такого.

Як вказувалось вище, відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України (ч.1 ст.3 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

За приписами ст.1 Закону України «Про антимонопольний комітет» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ч.1 ст.5 Закону України «Про антимонопольний комітет»).

Статтею 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Тобто, з системного аналізу наведених правових норм полягає, що під час розгляду справи про недобросовісну конкуренцією відповідач не був позбавлений права встановлювати всі обставини справи, зокрема, наявність чи відсутність порушення із застуванням опитування споживачів.

Тобто, враховуючи результати опитування, яке було проведено відповідачем, суд погоджується з висновками останнього стосовно того, що інформація, яка розміщена позивачем на стартовій сторінці у мережі Інтернет за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/ вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неточної інформації про строки здійснення доставки, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо обрання певного виконавця послуг з міжнародної доставки товарів.

Крім того, судом прийнято до уваги як обґрунтовані пояснення відповідача стосовно того, що надсилання та розміщення вимог про надання інформації на офіційному веб-сайті Комітету (http://www.amc.gov.ua) є правом, а не обов'язком голови відділення, а отже, у даному випадку не вчинення посадовою особою відповідача Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вказаних дій не може бути достеменним свідченням необґрунтованості оспорюваного рішення.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним (п.6 Пленуму №15 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).

Наразі, з огляду на представлені до матеріалів справи відповідачем документи, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та юридичної неспроможності посилань позивача в якості підстав позову на не повне та не всебічне дослідження думки конкурентів та потенційних споживачів.

Посилання позивача на безпідставне ототожнення адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розміщеної за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/ з рекламою не свідчать про наявність підстав для визнання недійсним рішення, оскільки згідно змісту ст.15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Тобто, з системного аналізу наведеної норми права полягає, що законодавець не ставить у залежність з кваліфікацією відповідних дій суб'єкта господарювання як порушення, передбаченого ст.15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», зі способом їх вчинення, як то розміщення реклами, тощо, а визначальним є саме доведення певної недостовірної інформації до невизначеного кола осіб.

До того ж, суд також вважає за доцільне зауважити, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» на статистичні дані стосовно своєї діяльності ніяким чином не спростовують висновків адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладених у рішенні №31 від 15.08.2017р. «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу».

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд погоджується з висновками адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладеними в рішенні №31 від 15.08.2017р. «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» стосовно того, що розміщення на веб-сайті товариства за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/ у період з 01.07.2016р. по 06.02.2017р. неточної інформації про строки надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» послуг доставки товарів із США в України, без попередження про можливість затримки строку доставки товарів, зокрема, через їх тривале митне оформлення, є порушенням, передбаченим ст.151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомленням Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» невизначеному колу осіб неточних відомостей про строки надання товариством послуг доставки товарів із США в Україну, зокрема, внаслідок замовчування окремих фактів, які можуть вплинути на наміри цих осіб, щодо замовлення послуг цього суб'єкта господарювання.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Проте, всупереч наведеного позивачем не представлено суду достатніх, належних та допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №31 від 15.08.2017р. «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» по справі №8/9-р-02-05-17.

За таких обставин, виходячи з всього викладеного вище, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №31 від 15.08.2017р. «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» по справі №8/9-р-02-05-17 підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 22.03.2018р.

Суддя Спичак О.М.