Рішення № 72927773, 13.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/544/18Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг"

про про визнання договору поруки припиненим

Представники сторін:

від позивача: Закрасняна Р.Р. (довіреність № б/н від 08.02.18)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" про визнання договору поруки № 1412L09/00/SUR від 19.08.2011 припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що факт ліквідації ТОВ "Аляска ЛД" як основного боржника свідчить і про припинення поруки, яка припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 20.02.2018.

19.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В вказаному клопотанні позивач зазначає, що директор перебуває у відпустці, а єдиний представник на лікарняному, таким чином, у позивача відсутня можливість забезпечити явку свого представника у судове засідання 20.02.2018.

19.02.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. У вказаному клопотанні відповідач зазначає, що вимоги позивача про припинення договору поруки вже були предметом розгляду в Господарському суді Київської області у справі №25/054-12.

В судове засідання 20.02.2018 з'явився представник відповідача та підтримав раніше подане клопотання про закриття провадження по справі.

Представник позивача в судове засідання 20.02.2018 не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" про відкладення розгляду справи та відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг"про закриття провадження у справі №910/544/18 відмовити.

В судовому засідання 20.02.2018 представник відповідача, зазначив, що вчинив всі дії в межах підготовчого провадження та покладається на розсуд суду щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті (п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/544/18 до судового розгляду по суті на 13.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2018 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалою суду від 20.02.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначена ухвала отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103046138906.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 13.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" (лізингодавець, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД» (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (поручитель) укладено договір поруки № 1412L09/00/SUR.

Відповідно до умов договору фінансового лізингу № 1412L09/00 від 16.09.2009, укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою в гривневому еквіваленті до 506868,33 доларів США, що на день укладення договору становить 4057480,98 грн. (п. 1.1 договору поруки).

Згідно п. 1.2 договору поруки, поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога - протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги.

Позивач зазначає, що 18.03.2015 Господарським судом міста Києва винесено ухвалу у справі № 910/11251/13 про ліквідацію банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД», затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та реєстр вимог кредиторів станом на 12.02.2015. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015.

Відомості про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД» також підтверджуються даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що порука - це акцесорне (додаткове) зобов'язання, що є похідним, залежним від головного зобов'язання та встановлена з метою забезпечення виконання головного зобов'язання та не має самостійного значення. За твердженням позивача, оскільки основного боржника перед відповідачем (Товариство з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД») припинено, то договір поруки також є припиненим, так як порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поруки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виходячи із змісту статей 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, що випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов'язання залишилося невиконаним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

За частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно із частиною першою статті 598, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Як встановлено судом, у травні 2012 року відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" про солідарне стягнення з відповідачів 1 059 922,23 грн заборгованості, з яких: 972 344,19 грн основного боргу, 54 252,59 грн неустойки, 11 637,53 грн інфляційних втрат та 21 687,92 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2017 провадження у справі № 25/054-12 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД" про стягнення 972 344,19 грн. основного боргу, 54 252,59 грн. неустойки, 11 637,53 грн. інфляційних втрат, 21 687,92 грн. 3 % річних припинено. У задоволенні вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017 у справі № 25/054-12 скасовано частково та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково. Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», яке перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Неос Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД» припинити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (08623, Київська область, Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49-Б, код ЄДРПОУ 30479810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неос Лізинг» (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 25-Б, код ЄДРПОУ 33942232) 972344 (дев'ятсот сімдесят дві тисячі триста сорок чотири) грн. 19 коп. основного боргу, 54252 (п'ятидесят чотири тисячі двісті п'ятидесят дві) грн. 59 коп. неустойки, 11637 (одинадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 21687 (двадцять одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 92 коп. 3 % річних, 21200 (двадцять одну тисячу двісті) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 23318 (двадцять три тисячі триста вісімнадцять) грн. 30 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.».

Згідно із частиною п'ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Отже, оскільки у даній справі, право на стягнення з поручителя заборгованості (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалено судове рішення про стягнення цієї заборгованості з поручителя) було реалізоване відповідачем до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання поручителя.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 29.03.2017 у справі № 6-2013цс16 та Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, оскільки відповідач реалізував своє право на стягнення заборгованості шляхом подачі позову до Господарського суду Київської області до ліквідації боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД", то суд дійшов висновку, що порука, якою забезпечене зобов'язання за договором фінансового лізингу № 1412L09/00 від 16.09.2009, не є припиненою.

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2017цс15, відповідно до якої, з огляду на визначений статтею 129 Конституції України принцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили, а також на зміст статей 553, 559 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що у разі, якщо є судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором та відмову в задоволенні позову поручителя про визнання недійсним договору поруки, в якому судом розглядалося питання дійсності договору поруки, і це рішення набрало законної сили, то під час вирішення справи про припинення поруки суду необхідно враховувати встановлення таким судовим рішенням указаних обставин.

Як встановлено судом вище, рішенням у справі № 25/054-12, яке набрало законної сили, з позивача стягнено заборгованість на виконанням умов договором поруки. При цьому, як вбачається зі змісту рішення, судом досліджувалось питання щодо наявності обставини припинення поруки.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі №25/054-12, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

З урахуванням викладеного вище, наявності судового рішення про стягнення з позивача заборгованості та встановлених судом обставин що реалізації права на стягнення до припинення юридичної особи боржника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" про визнання договору поруки № 1412L09/00/SUR від 19.08.2011 припиненим.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 23.03.2018.

Суддя С.О. Турчин