Рішення № 72927671, 21.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.2018 Справа № 905/261/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Нарожній М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кальдеріс Україна”, смт.Володимирівка, Волноваський район, Донецька область

про стягнення 608665,46грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 13.03.2018р.).

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 21.03.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кальдеріс Україна”, смт.Володимирівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення 608665,46грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 12.02.2018р. справу призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1Д(2014)/14Д(2014) від 21.01.2014р. з поставки товару, внаслідок чого виникли підстави для повернення суми авансового платежу 608665,46грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір поставки №1Д(2014)/14Д(2014) від 21.01.2014р.; специфікації №1 від 21.01.2014р., №2 від 28.01.2014р.; рахунки: №01/04 від 22.01.2014р., №01/05 від 29.01.2014р.; банківські виписки; видаткові накладні №163 від 26.02.2014р.; правоустановчі документи; витяги з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження сторін.

Представник позивача у судове засідання 21.03.2018р. не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового переказу.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2018р. з'явився, проти задоволення позову заперечив.

20.01.2018р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання №СИ1903КГС від 19.03.2018р. про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та подання заяви про застосування строку позовної давності, в якому останній посилався на те, що ним не було отримано ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.02.2018р., а ухвалу від 06.03.2018р., з якої він дізнався про відкриття провадження, було отримано 13.03.2018р., а також на те, що значна частина документів, необхідних для підготовки відзиву по справі знаходилась у м. Донецьк.

Посилання відповідача на неотримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2018р. не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, а саме відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового переказу, згідно якого вказана ухвала була вручена 20.02.2018р. представнику відповідача.

За приписами ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ухвалі від 13.02.2018р. суд встановив строк відповідачу для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ, який не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі від 13.02.2018р. – 20.02.2018р., п’ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплинув 07.03.2018р. Відповідачем було направлено відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності за допомогою поштового зв’язку 19.03.2018р.

Причини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності не є поважними та обґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк визначений судом.

Враховуючи викладене, суд залишив без розгляду клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та подання заяви про застосування строку позовної давності з доданими документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2014р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) укладений договір поставки №1Д(2014)/14Д(2014) (далі – договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві, а покупець – прийняти та оплатити вогнетривну продукцію (товар) на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в специфікаціях, що є невід’ємною часиною договору (п.1.2 договору).

Орієнтовна сума договору складає 1300000,00грн. (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за товар в безготівковій формі, шляхом перерахування авансового платежу в розмірі 50% його вартості на поточний рахунок постачальника протягом 5 календарних днів з моменту підписання специфікації, на підставі виставленого постачальником рахунку. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ – ПАТ ЗАлК (склад покупця) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2000р.), впродовж 30 календарних днів після надходження авансового платежу в розмірі 50% від вартості партії поставки.

За умовами п. 6.1.1 договору постачальник зобов’язаний поставити покупцеві товар в терміни, встановлені цим договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині взятих сторонами зобов’язань – до їх повного виконання.

Сторонами були підписані специфікації №1 від 21.01.2014р. на суму 1256714,92грн. та №2 від 28.01.2014р. на суму 15480,00грн.

Відповідачем були виставлені позивачу рахунки №01/04 від 22.01.2014р., №01/05 від 29.01.2014р. для оплати товару.

На виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату 50% у загальному розмірі 628357,46грн., однак відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару виконав частково, поставив товар на суму 27432,00грн., а отже, як вважає позивач, сума авансового платежу в розмірі 608665,46грн. підлягає поверненню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до повернення попередньої оплати (авансового платежу) за договором поставки №1Д(2014)/14Д(2014) від 21.01.2014р., сплаченого за рахунками №01/04 від 22.01.2014р., №01/05 від 29.01.2014р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №1Д(2014)/14Д(2014) від 21.01.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ст. 655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, за передане майно (товар) покупець зобов'язаний сплатити продавцю певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В договорі поставки №1Д(2014)/14Д(2014) від 21.01.2014р. сторонами було визначено умови оплати – авансовий платіж в розмірі 50%, остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу попередню оплату 50% у загальному розмірі 628357,46грн. за рахунками №01/04 від 22.01.2014р., №01/05 від 29.01.2014р.

Відповідач свої зобов’язання з поставки товару виконав частково, здійснив поставку товару на суму 27432,00грн. (за специфікацією №1 від 21.01.2014р. на суму 11952,00грн., за специфікацією №2 від 28.01.2014р. на суму 15480,00грн.), що підтверджується видатковою накладною №163 від 26.02.2014р. Решта товару, за який позивачем був сплачений авансовий платіж, залишилась непоставленою.

За вимогами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 77, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 207, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кальдеріс Україна”, смт.Володимирівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення 608665,46грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кальдеріс Україна” (85721, Донецька область, Волноваський район, смт Володимирівка, вул. Заводська, буд. 1, ЄДРПОУ 25341601) на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, Південне шосе, буд. 15, ЄДРПОУ 00194122) авансовий платіж у розмірі 608665,46грн., а також витрати з оплати судового збору у розмірі 12173,31грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 21.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 23.03.2018р.

Суддя Я.О. Левшина