Постанова № 7292749, 09.12.2009, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 2-а-8022/09/1170

Категорія статобліку 2.11.5

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" грудня 2009 р.

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні об 11-35 год. адміністративну справу

за позовом: Дочірнього підприємства «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент»

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.,

представників:

позивача Бойченко К.С.

відповідача Максимчук О.А.,

Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0014701800/0 від 27.11.2006 р., яким позивачу визначено штрафні санкції із земельного податку в сумі 21897,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками невиїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, за результатами якої складено акт №954/15-3/13744765 від 10.11.2006 року.

Позивач вказує, що правопорушення мало місце у період з 02.01.2003 р. по 06.11.2006 р., а штрафні санкції податковим органом застосовано з порушенням встановленого ст.250 Господарського кодексу строку, протягом якого вони можуть бути накладені, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву (а.с.12) відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду про оскарження податкового повідомлення рішення, встановлений ст.99 КАС України.

В судове засідання зявився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву.

Згідно ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 09.12.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.12.2009 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» 17.07.1996 року зареєстроване за №02611-ІВ І Реєстраційною палатою виконкому Кіровоградської міської Ради народних депутатів як субєкт підприємницької діяльності юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.24).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року N 2535-XIІ.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно із Законом України «Про плату за землю» обєктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-ХІІ п латники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обовязку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обовязку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

В судовому засіданні встановлено, що ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» 29.01.2002 р. та 29.01.2003 р. подало до ДПІ у м.Кіровограді розрахунки земельного податку відповідно №582 та №841 (а.с.6). За даними розрахунками платником самостійно визначено податкове зобовязання з земельного податку. У встановлені строки податкове зобовязання не сплачено.

10 листопада 2006 року Державною податковою інспекцією в м.Кіровограді проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, за результатами якої було складено акт №954/15-3/13744765 (а.с.5).

Під час проведення перевірки встановлено, що ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» порушено граничні терміни сплати узгоджених податкових зобовязань із земельного податку, що також вбачається зі змісту зворотного боку облікової картки платника (а.с.85-107).

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Кіровограді винесено податкове повідомлення-рішення №0014701800/0 від 27.11.2006 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції із земельного податку в сумі 21897,00 грн. (а.с.4).

В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами в частині арифметичних обрахунків відсутній, обставини, викладені відповідачем в розрахунку штрафних санкцій (дата подання розрахунку, дата нарахування, дата сплати тощо) позивачем не заперечувались.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що п одаткове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував порушення ним граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, проте вказував, що ДПІ у м. Кіровограді порушило встановлені строки нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Суд враховує, що штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-III, є податковим зобов'язанням і при визначенні цих штрафних санкцій податковий орган має дотримуватись строків, передбачених підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вищевказаного Закону, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 05.02.2009 р. по справі №К-5047.

Відповідно до п.п.15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку, в тому суд вважає, що ДПІ у м.Кіровограді пропущено строк для визначення ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» штрафних санкцій.

Посилання позивача на ст. 250 Господарського кодексу України суд вважає безпідставним, оскільки застосовані до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати земельного податку не є адміністративно-господарськими в розумінні Господарського кодексу України, оскільки відносини між сторонами виникли у сфері податкових відносин. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки цей Закон, як зазначено в абзаці 1 його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У пункті 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 вказаного Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобовязання, установлених пунктом 5.3 статті 5 зазначеного Закону, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення-рішення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є письмовим повідомленням про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позиція відповідача будувалася на порушенні позивачем строку, вказаного в ч.2 ст.99 КАС України.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо пропущення встановлених ст. 99 КАС України процесуальних строків звернення до суду з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Всупереч наведеним вимогам та вимогам ст. 71 КАС України відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на зміст п.п.15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» .

Згідно п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 01.12.2009 р. №1624/13/13-09.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0014701800/0 від 27.11.2006 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В звязку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0014701800/0 від 27.11.2006 р., винесене Державною податковою інспекцією в м.Кіровограді, яким Дочірньому підприємству «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» визначено штрафні санкції із земельного податку в сумі 21897,00 грн.

Присудити Дочірньому підприємству «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент», код ЄДРПОУ 13744765 (25011, м.Кіровоград, вул. Родимцева, 83) з Державного бюджету України (рахунок №31118095600002, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Дата виготовлення повного тексту постанови 15 грудня 2009 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан