Ухвала суду № 72927327, 21.03.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1114/16-ц

Провадження №4-с/522/47/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 р. Приморський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючий суддя Кравчук Т.С.,

при секретарі Крохмаль І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 скаргу ОСОБА_2 на дії ОСОБА_1 державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, Старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії ОСОБА_1 державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, Старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4

В ході судового розгляду справи встановлено, що після ознайомлення з актом державного виконавця від 10.10.2016 року скаржницею було виявлено факт винесення постанов за невиконання рішення. Однак зазначає, що ним рішення виконано в повному обсязі. У зв’язку з чим, стягував, Приморська районна адміністрація, звернулася до відділу з проханням призначити технічну експертизу для вирішення даного питання з залученням спеціалістів у даній галузі.

Державним виконавцем на підставі ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні та направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. У зв’язку з тривалою відсутністю експертизи, державним виконавцем було прийнято рішення перевірити виконання боржником рішення суду у повному обсязі.

21.08.2017 року виходом за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішення в повному обсязі боржником не виконано, у зв’язку з чим необхідно накласти на боржника штраф у подвійному розмірі – 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.»

Але в автоматизованій системі виконавчого провадження міститься Постанова ВП №52200343 про накладення штрафу від 21.08.2017 року, згідно якої старшим державним виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн.

21.08.2007 року виходом за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішення в повному обсязі боржником не виконано, у зв’язку з чим необхідно накласти на боржника штраф у подвійному розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, постанова про накладення штрафу від 21.08.2017 року, яка міститься у матеріалах виконавчого провадження у паперовому вигляді суттєво відрізняється від постанови, яка зберігається в автоматизованій системі виконавчого провадження:

Відповідно до п.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Державний виконавець, як при відкритті виконавчого провадження, так і у процесі проведення виконавчих дій, не роз’яснив скаржниці її права та обов’язки.

Відповідно до п.1 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження», сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Відповідно до п.1 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження», повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону.

При проведенні виконавчих дій 10.10.2016, що підтверджується актом державного виконавця від 10.10.2016 року, були присутні представники скаржниці, повноваження яких підтверджено довіреністю, копія якої долучена до матеріалів справи.

Також, в цьому акті державного виконавця зазначено, що при проведенні виконавчих дії були присутні представники стягувача. Вказані особи надавали пояснення державному виконавцю, заперечували проти того, що скаржницею було виконано рішення суду, заявляли додаткові вимоги, які не були зазначені у рішенні суду.

Але в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, які підтверджують повноваження представників стягувача, підстава, обсяг та строк дії вказаних повноважень.

Відповідно до п.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право брати участь у вчиненні виконавчих дій.

Таким чином державний виконавець допустив до участі у виконавчих діях невідомих осіб – які видавали себе за представників стягувача, повноваження яких державний виконавець не перевірив та особистість яких не була ним встановлена.

Відповідно до п.3 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавчі дії вчинялись виконавцем не за місцем вчинення таких дій.

В акті державного виконавця від 04.08.2017 року не зазначено, що державний виконавець оглядав квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Про перевірку 04.08.2017 року він заздалегідь не повідомив - в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи про повідомлення про проведення виконавчих дій 04.08.2017 року.

Згідно Інформації про виконавче провадження №522000343, яка міститься в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, вказане виконавче провадження веде державний виконавець Моргун Олександр Васильович (арк.2 Інформації про виконавче провадження від 26.10.2017 року). Відомості про передачу вказаного виконавчого провадження іншому державному виконавцю – Ковтун Л.Ю., прийняття нею до виконання вказаного виконавчого провадження - в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень - відсутні.

Виконавчі дії 21.08.2017 року, без належних повноважень проводились іншим державним виконавцем – головним державним виконавцем Ковтун Л.Ю. Приморського ВДВС м.Одеси, яка склала акт від 21.08.2017 року та винесла Постанову №В-15/627 про накладання штрафу від 21.08.2017 року. Номер вказаної постанови відрізняється від номеру постанови про накладення штрафу, яка міститься у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. В акті чітко зазначено, що він був складений не за місцем проведення виконавчих дій, яке визначено судом, державний виконавець не встановив факт невиконання рішення суду, але, незважаючи на це, виніс постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Відповідно до п.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»:

«6. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.»

Відповідно до п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2016 року, державний виконавець зазначив:

«2. Боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.»

Таким чином державний виконавець, у порушенні вимог закону, значно зменшив обсяг прав, надавши строк для самостійного виконання не десять робочих днів, а сім календарних, що призвело у подальшому до накладення штрафу.

Відповідно до п.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається стороні рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У матеріалах виконавчого провадження відсутні документи про надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що зменшило обсяг прав скаржниці, та призвело у подальшому до накладення штрафу.

Відповідно до п.1 ст.29 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

В актах державного виконавця від 04.08.2017 року та від 21.08.2017 року, на підставі яких виносились постанови про накладення штрафу, не зазначено у який час їх було складено. Державний виконавець не попереджав скаржницю та інші сторони виконавчого провадження про конкретний день та час проведення виконавчих дій.

Відповідно до п.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу.

12.09.2016р. постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження.

Після того, як скаржниця дізналась про відкриття виконавчого провадження самостійно виконала рішення суду та письмово повідомила про цей факт державного виконавця листом 10.10.2016р. (вх №7039105-37/15).

Незважаючи на те, що рішення суду було виконано ще у 2016 році, майже через рік – 04.08.2017 року та 21.08.2017 року державний виконавець наклав штрафи за невиконання рішення суду, не перевіривши факт виконання.

Відповідно до п.п.5 п.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про накладення штрафу.

Відповідно до п.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються:

- Прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.

У оскаржуваних постановах про накладення штрафу від 04.08.2017 року та 21.08.2017 року не зазначено ім’я, по батькові посадової особи, яка його видала.

- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ.

Рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист було прийнято 22.04.2017 року. У оскаржуваних постановах про накладення штрафу від 04.08.2017 року та 21.08.2017 року не зазначена дата прийняття рішення, згідно з яким видано документ.

- місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), стягувача та боржника дата народження боржника - фізичної особи.

У оскаржуваної постанові про накладення штрафу від 21.08.2017 року не зазначено місцезнаходження стягувача. Також у оскаржуваних постановах про накладення штрафу від 04.08.2017 року та 21.08.2017 року не зазначена дата народження боржника - фізичної особи.

- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника.

В оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 21.08.2017 року не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб – стягувача.

В оскаржуваних постановах державний виконавець зазначає, що боржником рішення суду не виконано.

Факт виконання боржником рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22.04.2016 року (справа №522/1114/16-ц) підтверджується заявою від 10.10.2016 року (вх.№7039105-37/15).

Також факт виконання рішення суду підтверджується листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12.01.2017 року №1015/-01/11-282, який міститься в матеріалах виконавчого провадження.

Згідно даного листа Державної архітектурно-будівельної інспекції було встановлено відповідність квартири №18, що розташована в будинку №44 по вул.Пастера в м.Одесі, до технічного паспорту від 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, для прийняття рішення щодо застосування санкцій, передбачених ч.2 ст.89 цього Закону державний виконавець повинен встановити два факти: по-перше, що судове рішення не виконано, по-друге, що рішення суду не виконано без поважних на то причин. Для накладання повторного штрафу додається третя вимога - рішення суду не виконано повторно.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови, відсутнє обґрунтування прийнятого державним виконавцем рішення щодо невиконання боржником судового рішення без поважних на то причин, - в оскаржуваній постанові лише зазначено:

« … встановлено, що рішення в повному обсязі боржником не виконано, у зв’язку з чим необхідно накласти на боржника штраф …».

Частиною 1 статті 13 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. (ч.1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Дана стаття повністю кореспондується зі ст.ст.383, 384 ЦПК України.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що скарга ОСОБА_2 на дії ОСОБА_1 державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, Старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії ОСОБА_1 державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, Старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 21.08.2017 року №В-15/627 про накладення штрафу.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 04.08.2017 року ВП №52200343 про накладення штрафу.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя

21.03.2018