Постанова № 72926641, 22.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/3118/2018

Унікальний номер 758/9303/16-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року в частині визначення розміру судових витрат, постановлену під головуванням судді Ларіонової Н.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 87 додатку до рішення Київської міської ради VI сесії ХХIV скликання від 25 вересня 2003 року за № 24/898 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд»;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1) від 09 квітня 2012 року, розташованої у Подільському районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 виданий позивачу ОСОБА_1 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- визнати недійсним запис реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1) від 09 квітня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-03862;

- зобов'язати відповідача Київську міську раду безоплатно передати у власність позивача ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 850 кв.м, розташованої за вищевказаною адресою, яка перебуває у користуванні позивача з 1988 року. (т.1 а.с.4-14, 51-61)

На підтвердження сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, ОСОБА_1 надав квитанцію №305 від 14 червня 2016 року про сплату судового збору в розмірі 551,21 грн. (т.1 а.с.50)

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі. (т.1 а.с.121)

За розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, у зв'язку із відставкою судді, по справі призначено повторний автоматизований розподіл та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано судді Ларіоновій Н.М. (т.1 а.с.238-240)

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року цивільну справу призначено до розгляду. (т.1 а.с.241)

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Судовий розгляд справи відкладено на 16 березня 2018 року об 11:20. (т.2 а.с.17-19)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість ухвали Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року в частині визначення розміру судових витрат, просив її скасувати та відновити розгляд справи у Подільському районному суді міста Києва по суті. На обґрунтування скарги зазначив, що основною позовною вимогою позивача є визнання незаконним та скасувати пункт 87 додатку до рішення Київської міської ради VI сесії ХХIV скликання від 25 вересня 2003 року за № 24/898 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд», а всі інші вимоги позовної заяви мають похідний характер, які нерозривно пов'язані із основною вимогою і такі вимоги неможливо вважати самостійними. Вказував, що при відкритті провадження по справі Подільським районним судом міста Києва не виявлено обставин, встановлених ст. 121, ч. 2 ст. 122 ЦПК України, вказано, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на час постановлення ухвали про відкриття провадження), крім того в ухвалі Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2016 року міститься висновок щодо визначення позовних вимог, а саме зазначено, що решта позовних вимог є похідними від вищезазначених. (т.2 а.с.24-28)

Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІАпеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1, його представник ОСОБА_4 підтримали скаргу і просили її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.(т. 2 а.с. 48-51)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно із ухвали Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року, залишаючи подану заяву без руху, суддя виходив із того, що у позовній заяві позивачем заявлено 4 вимоги немайнового характеру, а тому при подачі позову підлягав сплаті судовий збір в розмірі 2204,80 грн. (551,20 грн. х 4). Оскільки судовий збір сплачений позивачем у розмірі 551,21 грн., для розгляду вищевказаного позову Подільським районним судом міста Києва позивачу запропоновано подати уточнену позовну заяву (в межах сплаченого судового збору), або доплатити судовий збір до встановленого законом розміру в сумі 1653,59 грн. до державного бюджету на вказані судом банківські реквізити, з наданням підтверджуючих документів. (т.2 а.с.17-19)

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»(в редакції, яка була чинною на час подання позовної заяви), встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складав 1378 гривень.

Враховуючи викладене, за подання у 2016 році до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру була передбачена сплата судового збору у розмірі 551,20 грн.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За роз'ясненнями, які містяться в пунктах 10, 13 Постанови пленуму Верховного суду України №10 від 17 вересня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» подані до суду позовні заяви чи зави, а також зустрічні позовні зави можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру, кожна з яких може бути предметом самостійного судового розгляду, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що при подачі позову підлягав сплаті судовий збір за чотири вимоги немайнового характеру, тобто в розмірі 2204,80 грн.

Доводи скарги не спростовують висновків районного суду, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року в частині визначення розміру судових витрат залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного суду не підлягає.

Дата складання повного судового рішення - 22 березня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова