Постанова № 72926131, 22.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/1728/2018

Унікальний номер справи № 204/764/16-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року, ухваленого під головуванням судді Новак Р.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2016 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому зазначила, що 15 серпня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 889/1, за умовами якого було надано кредит в розмірі 914841 доларів США на 240 місяців, терміном повернення не пізніше 14 серпня 2028 року.

15 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №889/1а, відповідно до умов якого остання зобов'язалася перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за кредитним договором №889/1 від 15 серпня 2008 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору поруки, сторони домовились, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором. Порука припиняється, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначених у п. 5.4. цього договору не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 5.4. вищевказаного договору визначено, що сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань поручителя.

01 липня 2010 року Банк направив на адресу позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 вимогу №0120/3, згідно якої вимагав у п'ятиденний строк здійснити повне погашення заборгованості по кредиту.

Таким чином, позивачка вважала, що Банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредиту, відповідно до ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом трьох років, починаючи з 01 липня 2010 року, однак із позовом про стягнення заборгованості звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська лише 07 листопада 2014 року.

За таких обставин, оскільки Банк звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про стягнення заборгованості лише 07 листопада 2014 року, позивачка просила визнати припиненим договір поруки №889/1а від 15 серпня 2008 року, укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 (т.1 а.с.1-2)

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що посилання позивачки на припинення поруки є хибними, оскільки після направлення претензії від 01 липня 2010 року, Банк звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про стягнення заборгованості 05 листопада 2010 року, тобто в межах шестимісячного строку встановленого на звернення кредитора з вимогою до поручителя. (т.1 а.с.27-30)

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим відмовлено. (т.1 а.с.117, 119-121)

В апеляційній скарзі позивачка посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначила, що суд не врахував вимог законодавства та фактичних обставин на які позивач посилалася обґрунтовуючи заявлені вимоги та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Вказувала, що в позовній заяві поданій 05 листопада 2010 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська Банком не заявлялись вимоги до поручителя, зазначення в рішенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-496/11 відповідачем ОСОБА_1 є помилковим, і дані обставини підтверджено змінами внесеними рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2011 року. Крім цього, у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року, як підстава для відмови у задоволенні позову зазначено, що 16 грудня 2015 року рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі №206/7190/17-ц було задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 та солідарного поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №889/1 від 15 серпня 2008 року, і вказане рішення позивач ОСОБА_1 не оскаржувала. З таким твердженням суду першої інстанції позивачка не погодилась і зазначила, що за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 06 липня 2017 року Апеляційним судом Дніпропетровської області винесено рішення, яким рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року скасоване і ухвалено нове рішення про відмову ПАТ «Державний ощадний банк України» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішуючи спір про стягнення заборгованості за кредитним договором судом було враховано, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, змінився строк зобов'язання та банк мав право протягом трьох років з 31 жовтня 2011 року звернутися до суду із позовом, однак позовну заяву подав лише у листопаді 2014 року, з пропуском строку позовної давності. (т.1 а.с.148-151)

ПАТ «Державний ощадний банк України» направлено до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не заперечував направлення на адресу ОСОБА_1 претензії №0169/7 від 08 вересня 2010 року, проте вказував, що вона носила інформаційний характер та сплати коштів не вимагалось. Зазначив, що вимога про дострокове повернення суми кредиту, сплати процентів та інших платежів за договором про іпотечний кредит №889/1 від 15 серпня 2008 року була надіслана на адресу позивача та третьої особи лише 29 травня 2014 року, тому вважав, що строк позовної давності має рахуватись з цієї дати. (т.1 а.с.222-223)

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» - Прийменко О.О. заперечувала проти апеляційної скарги і просила її відхилити.

В судове засідання 22 березня 2018 року особи, які беруть участь у справі, не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені встановленим порядком про що у справі є докази. ОСОБА_1 була сповіщена особисто та врученням повістки представнику ОСОБА_4Представник Банку подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в іншій справі, проте дата розгляду справи судом саме 22 березня 2018 року погоджувалась з представником Банку - Прийменко О.О. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. (т.1 а.с.232-238)

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив із того, що з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором як до позичальника, так і до поручителя, банк звернувся в листопаді 2010 року, тобто в межах шестимісячного строку встановленого на звернення кредитора з вимогою до поручителя, крім того, представником відповідача було подано заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

З таким висновком колегія суддів не погодилась, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 889/1, за умовами якого було надано кредит в розмірі 914841 доларів США на 240 місяців, терміном повернення не пізніше 14 серпня 2028 року. (т.1 а.с.3-6)

15 серпня 2008 року між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №889/1а, відповідно до умов якого остання зобов'язалася перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за кредитним договором №889/1 від 15 серпня 2008 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно п. 4.1 договору поруки сторони визначили, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором.

Згідно п. 4.2 договору поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначених у п. 5.4 цього договору, не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до пункту 5.4 Договору поруки від 15 серпня 2008 року, Сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань Поручителя (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами Кредитного договору та цього Договору. (т.1 а.с.7-8)

Претензією ВАТ «Державний ощадний банк України» від 01 липня 2010 року №0120/3 позивачка ОСОБА_1 була повідомлена про невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, розмір загального та простроченого боргу станом на відповідну дату.

Зі змісту вказаної претензії, направленої на адресу ОСОБА_1 як поручителя, убачається, що Банк з посиланням на пункти 3.2, 5.2 Кредитного договору повідомив поручителя про обов'язок боржника достроково повернути всю суму кредиту з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними грошима і вимагав від поручителя у п'ятиденний строк здійснити повне погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та пені. Зазначено, що у випадку невиконання цієї вимоги у встановлений строк Банк буде змушений звернутись до судових органів. (т.1 а.с.9)

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 02 червня 2011 року було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 889/1 від 15 серпня 2008 року в сумі 716243,89 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зараховано заборгованість ВАТ «Державний ощадний банк України» зі сплати орендної плати за користування приміщенням, розташованим за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 124, в сумі 107466,39 грн. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ВАТ «Державний ощадний банк України» за Договором про іпотечний кредит № 889/1 від 15 серпня 2008 року. ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Правобережне відділення № 6719, ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії № 2991/07 Новомосковського відділення № 2991 Дніпропетровського обласного управління про зарахування грошових коштів та стягнення моральної шкоди. Визначено предметом іпотеки за Іпотечним договором від 15 серпня 2008 року, що укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, який передається в забезпечення виконання вимог ВАТ Державний ощадний банк України» за Договором про іпотечний кредит № 889/1 від 15 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України» нежиле приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, АДРЕСА_2 реєстраційний номер 28341602, замість квартири АДРЕСА_3 у житловому будинку літ. А-9, яка складається з: 1- гостинна, 2- шафа, 3, 5 - житлові, 4 -санвузол, 6 - кухня, І - балкон, загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею - 47,0 кв.м., яка знаходиться на АДРЕСА_1, м. Дніпропетровська, Дніпропетровської області. Визнано п. 1.1., 1.3. Іпотечного договору від 15 серпня 2008 року, що укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 чинним в наступній редакції: «1.1. Іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання Зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Предмет іпотеки, який належить Іпотекодавцеві на праві власності, що підтверджується такими документами: - свідоцтво, видане приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 06 січня 2010 року, реєстровий №1; - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25007003 від 11 січня 2010 року. Предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 150,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4». «1.3. Вартість предмета іпотеки визначена Сторонами шляхом проведення оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності згідно звіту про оцінку майна від 28.02.2011року, складеного незалежним експертом ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 7158/08 від 03.06.2008 року) становить 964 534 гривні». Знято заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 у житловому будинку літ. А-9, яка складається з: 1- гостинна, 2- шафа, 3, 5 - житлові, 4 - санвузол, 6 - кухня, І - балкон, загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею - 47,0 кв.м., яка знаходиться на АДРЕСА_1, м. Дніпропетровська, Дніпропетровської області, що було предметом Іпотечного договору від 15.08.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України» та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чалою В.О. за реєстровим № 1682, реєстраційний номер запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна 7750308 від 15.08.2008 року. Виключено з Державного реєстру іпотек запис стосовно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 у житловому будинку літ. А-9, яка складається з: 1- гостинна, 2- шафа, 3, 5 - житлові, 4 - санвузол, 6 - кухня, І-балкон, загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею - 47,0 кв.м., яка знаходиться на АДРЕСА_1, м. Дніпропетровська, Дніпропетровської області, що було предметом Іпотечного договору від 15 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України» та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чалою В.О. за реєстровим № 1682, реєстраційний номер запису 7750405 від 15.08.2008 року. (т.1 а.с.31-34 т.2 а.с.3-7)

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2011 року у вищевказаній справі було змінено рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2011 року в частині розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» суми заборгованості, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №889/1 від 15 серпня 2008 року в сумі 829583,32 грн. та судові витрати в розмірі 1820 грн., а всього 831403,32 грн. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2011 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ВАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення моральної шкоди залишено без змін. В решті рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2011 року скасовано та постановлено нове, яким відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ВАТ «Державний ощадний банк України» про зарахування грошових коштів та внесення змін до іпотечного договору від 15 серпня 2008 року. (т.1 а.с.93-96 т.2 а.с.8-11)

З вищевказаних судових рішень Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2011 року та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2011 року вбачається, що ВАТ «Державний ощадний банк України» не заявляв будь-яких вимог до поручителя ОСОБА_1 і цих обставин сторони, зокрема представник Банку - ОСОБА_8, в суді не заперечували, що підтверджується протоколом та встановлено набравшим законної сили вищевказаним судовим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2011 року. (т.1 а.с.90-92)

З огляду на положення ч.ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів визнала встановленими зазначені обставини.

У листопаді 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення залишку заборгованості за кредитним договором

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року, було скасовано рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року у справі №206/7190/14-ц за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і ухвалено нове про відмову в позові. При цьому, апеляційним судом було встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору позичальником, Банк пред'явив вимогу про повне дострокове погашення кредитної заборгованості та відповідно до частини 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та Банк мав право з 31 жовтня 2011 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду із позовом, однак позовну заяву подав лише у листопаді 2014 року. (т.1 а.с.111-112)

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2615цс16.

Таким чином, колегія суддів погодилась з доводами апелянта що направивши 01 липня 2010 року на адресу позичальника та поручителя вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту зі сплатою процентів та нарахованих штрафних санкцій у п'ятиденний строк, пред'явивши до суду у листопаді 2010 року позов і отримавши рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2011 року про стягнення кредитної заборгованості лише з боржника, Банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та мав право протягом трьох років звернутися до суду із позовом, однак позовну заяву до поручителя ОСОБА_1 подав лише 07 листопада 2014 року.

За таких обставин та зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, колегія суддів дійшла висновку про припинення поруки ОСОБА_1 з підстав ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Оскільки порука позивачки за вищевказаним Договором є припиненою, колегія суддів відхилила посилання відповідача на пропуск позивачкою строку позовної давності як підставу відмови в позові.

Поряд з цим, вимога позивачки про визнання припиненим договору поруки є помилковою та не підлягає задоволенню, оскільки в цьому випадку припиненою є порука за вищевказаним Договором.

На підставі ст. 141ЦПК України із відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений за розгляд справи районним судом у розмірі 551,20 грн. та судовий збір сплачений за розгляд справи апеляційним судом у розмірі 606,32 грн. (т.1 а.с.19а, 147)

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим - задовольнити частково.

Визнати припиненою поруку за договором поруки №889/1а від 15 серпня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09305480) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) - 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 606 (шістсот шість) грн. 32 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 23 березня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

Д.Р.Гаращенко