Постанова № 72925288, 20.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 390/1545/17

провадження № 22-ц/781/452/18

Головуючий у суді І-ї інстанції Пасічник Д.І.

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного сільськогосподарського товариства «Надія» та ОСОБА_2, інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_8, на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2017 року за позовом публічного акціонерного сільськогосподарського товариства «Надія» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі поновленим, а додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року публічне акціонерне сільськогосподарське товариство «Надія» (далі ПАСТ «Надія») звернулось до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просило визнати поновленим договір оренди землі від 11.05.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАСТ «Надія», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі Кіровоградської області за №352250004003879 від 23.07.2012 року, і укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 11.05.2012 року в редакції і на умовах, визначених позивачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 11.05.2012 року між сторонами укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_2 передала ПАСТ «Надія» в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 4,92 га., що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір оренди зареєстрований Управлінням Держкомзему у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №352250004003879 від 23.07.2012 року. ПАСТ «Надія» протягом строку дії договору користувалось вказаною земельною ділянкою та виконувало договірні зобов'язання. 13.06.2017 року на адресу ОСОБА_2 було направлено лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, до листа долучено додаткову угоду до укладеного між ними договору, з вилкденням новіх умов щодо строку дії договору і орендної плати. Від ОСОБА_2 не надходило листів щодо прийнятого нею рішення. В подальшому ПАСТ «Надія» отримало інформацію про укладення 01.08.2017 року між ОСОБА_2 та ФГ «Фортуна-2008» договору оренди землі щодо спірної земельної ділянки, строком на 10 років, який зареєстровано державним реєстратором Кіровоградської РДА від 07.09.2017 року. ПАСТ «Надія» звернулось до суду за захистом свого порушено переважного право на поновлення договору оренди землі.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано поновленим договір оренди землі, який укладено 11.05.2012 року між ОСОБА_2 та ПАСТ «Надія» терміном на 5 років щодо земельної ділянки кадастровий номер - НОМЕР_1, загальною площею 4,92 га, що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №352250004003879 від 23.07.2012 року, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАСТ «Надія»ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Зазначено, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Звертається увага, що ПАСТ «НАДІЯ», реалізуючи переважне право на поновлення договору оренди землі, обгрунтовує своє звернення згідно з приписами ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а суд при ухваленні оскаржуваного рішення, на думку скаржника проігнорував надані докази (відсутність відповідної додаткової угоди) та порушив принцип диспозитивності, застосувавши ч. 6 ст. 33 вказаного Закону.

Позивач вважає, що ухилення відповідача від виконання зобов'язання щодо укладення додаткової угоди до договору на новий строк порушує переважне право ПАСТ «НАДІЯ» і тому він вправі вимагати укладення такої додаткової угоди в судовому порядку (на підставі рішення суду) шляхом визнання додаткової угоди укладеною. Вважає обраний спосіб захисту порушеного права таким, що відповідає ч. 2 ст. 16 ЦК України пунктам а, в ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_8., ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначено, що висновки суду щодо наявності підстав для поновлення договору оренди не грунтується на досліджених доказах. Відповідач вважає правильним висновок про відсутність підстав, передбачених ч.ч. 1-5 ст.33 ЗУ «Про оренду землі», для визнання договору оренди поновленим, а на норми ч. 6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» позивач у даній справі не посилався.

Відповідач не заперечує, що одержала лист-повідомлення із пропозицією укласти додаткову угоду щодо продовження дії договору строком на 7 років, з орендною платою в розмірі 9%. При цьому в проекті додаткової угоди зазначено інший строк дії договору та розмір і порядок виплати орендної плати, ніж у листі-повідомленні. Тому відповідач не вважає, що між ними могла бути досягнута згода з приводу умов майбутнього договору, що свідчить про припинення переважного права орендаря.

ПАСТ «Надія»подано відзив на апеляційну скаргу відповідача із запереченнями на викладені в ній доводами (а.с. 141-142).

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_8., які підтримали свої апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надані сторонами докази свідчать про те, що ПАСТ «Надія» відповідно до умов укладеного між ними договору повідомило належним чином ОСОБА_2 про намір поновити строк дії договору оренди землі, після закінчення строку дії договору, 23.07.2017 року, ПАСТ «Надія» продовжувало користуватись спірною земельною ділянкою та належно виконувало свої зобов'язання за договором. ОСОБА_2 ні до закінчення строку дії договору, ні протягом місяця після закінчення строку дії договору, не повідомила про відмову у поновленні договору оренди, та не розглянула направлений ПАСТ «Надія» проект додаткової угоди. Орендар своєчасно направив орендодавцю лист-повідомлення про використання свого переважного права на продовження договору оренди землі та проект додаткової угоди. Натомість, орендодавець, лише 17.11.2017 року, з порушенням встановленого договором і передбаченого законом строку, через свого представника повідомила про небажання продовжувати договірні відносини з оренди землі та просила повернути земельну ділянку.

Доводи представника ОСОБА_2 про те, що вона повідомляла ПАСТ «Надія» про намір припинити договірні відносини суд першої інстанції визнав необґрунтованими, оскільки надані як доказ листи від 10.02.2017 року та 20.07.2017 року не містять будь-яких відміток про їх відправлення на адресу ПАСТ «Надія» та отримання у зазначений період. Відповідно до відміток на поштовому конверті та описі цінного листа, поштове відправлення з повідомленнями та листом-заперечення відправлено представником відповідача на адресу позивача 17.11.2017 року.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними і обгрунтованими.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 4,92 га, що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (а.с.16-17).

11.05.2012 року між ОСОБА_2 та ПАСТ «Надія» було укладено договір оренди землі, зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №352250004003879 від 23.07.2012 року, згідно умов якого ОСОБА_2 передала ПАСТ «Надія» в оренду земельну ділянку площею 4,92 га., що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 5 років (а.с.8-11).

Договір містить додатки у вигляді акту визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та акту прийому-передачі об'єкта оренди (а.с.12-13).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що по закінченню строку договору оренди орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку вказаного договору.

Відповідно до виписок з банківських рахунків ПАСТ «Надія», видаткових касових ордерів, фіскального чеку та відомостей на видачу коштів за оренду земельних ділянок ПАСТ «Надія» за період з 2012 року по 2017 рік виплачувало ОСОБА_2 орендну плату за користування земельною ділянкою шляхом виплати готівки та поповнення карткового рахунку ОСОБА_2 (а.с.46-56).

13.06.2017 року ПАСТ «Надія» направило на адресу ОСОБА_2 лист-повідомлення №348 про використання переважного права щодо поновлення договору оренди землі та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 11.05.2012 року, яке вручено ОСОБА_2 22.06.2017 року, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №2761300087610 (а.с.18-20).

Відповідно до відміток на ксерокопії поштового конверту та опису цінного листа №2800631073255, 17.11.2017 року ОСОБА_5, яка по довіреності представляла інтереси ОСОБА_2, направила поштове відправлення на адресу ПАСТ «Надія» яке складалося з: листа ОСОБА_2 директору ПАСТ «Надія» від 10.02.2017 року про не бажання ОСОБА_2 продовжувати співпрацю з ПАСТ «Надія» та проханням повернути земельну ділянку і припиненням її використання з 24.07.2017 року; листа-заперечення від 20.07.2017 року, яким ОСОБА_2 повідомила директора ПАСТ «Надія» про не бажання поновлювати договір оренди землі та проханням повернути земельну ділянку; листа ОСОБА_5, яка є представником ОСОБА_2 за довіреністю, від 17.11.2017 року, яким повідомлено про листа-заперечення від 20.07.2017 року та звернено увагу на закінчення договору оренди землі від 11.05.2012 року, згідно п.12.2. договору, а саме у зв'язку із закінченням строку дії договору (а.с.80-83).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №32-11-0.41-9639/2-17 від 27.10.2017 року повідомило ПАСТ «Надія» про те, що до управління не надходили звернення щодо нецільового використання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 4,92 га. (а.с.58).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно та іпотек (а.с.60-61) 01.08.2017 року між ОСОБА_2 та ФГ «Фортуна-2008» укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_2 передала ФГ «Фортуна-2008» в оренду земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 4,9199 га, строком на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації, а саме з 07.09.2017 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №108178034 від 19.12.2017 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 4,9199 га, що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відомості про реєстрацію іншого речового права, обтяження та заборони відсутні (а.с.89-90).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, ;викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання субєктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, з урахуванням заяви про зміну підстави позову (а.с. 39), ПАСТ «Надія» посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Судом встановлено, що пунктами 3, 12 договору оренди землі від 11 травня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та ПАСТ «Надія», встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення цього договору.

Відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: - власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); - уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обовязки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Суд першої інстанції встановив, що ПАСТ «Надія» згідно з вимогами статті 33 Закону України «Про оренду землі» є добросовісним орендарем, який: з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, у встановлений договором строк надіслав відповідачу лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до якого було додано проект додаткової угоди; належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору виконував свої обовязки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачував відповідачу орендну плату.

Окрім того, суд також установив, що ОСОБА_2 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернулася до позивача з листом-повідомленням про відмову у його поновленні.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що конклюдентні дії ПАСТ «Надія», а саме направлення у встановлений договором строк листа-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до якого було додано проект додаткової угоди, продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про намір ПАСТ «Надія» скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав для поновлення договору оренди землі від 11 травня 2012 року, укладеного між ПАСТ «Надія» та ОСОБА_2

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ПАСТ «Надія» в обґрунтування дотримання вимог п.3.2. договору оренди землі від 11.05.2012 року надало судам копію листа-повідомлення №348 від 13.06.2017 року про використання переважного права щодо поновлення договору оренди землі та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 11.05.2012 року, яке вручено ОСОБА_2 22.06.2017 року (а.с.18-20), однак у змісті вказаних документів наявні розбіжності щодо строку дії договору оренди, а саме «7» років та «12» років, що свідчить про той факт, що позивач направляючи відповідачу лист про використання переважного права та додаткову угоду до договору оренди конкретно не визначився із умовами майбутньої додаткової угоди до договору оренди землі, у зв'язку з чим ОСОБА_2 не мала об'єктивної можливості визначитися із умовами спірної додаткової угоди, висловивши свою незгоду не підписавши її.

Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що вимога про визнання укладеною додаткової угоди на умовах, визначених позивачем не підлягає задоволенню, оскільки додаткова угода укладається сторонами для вирішення питання щодо поновлення дії договору при наявності взаємної згоди для державної реєстрації речових прав сторін, однак у випадку наявності спору між сторонами договору питання щодо визнання договору оренди землі поновленим на той же строк і на тих самих умовах вирішується по суті рішенням суду, яке у разі набрання законної сили не потребує укладення будь-яких додаткових угод, оскільки є самостійною підставою для державної реєстрації речових прав.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_2 в обґрунтування небажання укладати додаткову угоду до договору оренди і продовжувати співпрацю з ПАСТ «Надія», направляла лист з проханням повернути їй земельну ділянку і припинити її використання з 24.07.2017 року, про що надала до суду ксерокопію поштового конверту з описом цінного листа №2800631073255 , направленого 17.11.2017 року її представником за довіреністю ОСОБА_5 (а.с.80-83), з якого встановлено порушення нею передбаченого договором оренди строку на таке повідомлення (п. 3.2 договору).

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено факт, що ПАСТ «Надія» продовжує користуватися спірною земельною ділянкою і належно виконує свої обов'язки за договором щодо сплати орендної плати (а.с.46-56), відсутнє письмове повідомлення ОСОБА_2 про відмову в поновленні (продовженні) договору оренди, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» дає підстави для визнання договору оренди землі від 11.05.2012 року продовженим на тих самих умовах і на той же строк.

Зміст додаткової угоди підлягає узгодженню між сторонами, що передбачено умовами укладеного між ними договору оренди, і визнання судом укладеною додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, вплине на законі права та інтереси відповідача, внаслідок чого вона буде позбавлена можливості висловити чи запропонувати інші умови.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог і заперечень, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначають у скаргах заявники.

Доводи щодо порушення судом норм матеріального права є помилковими, оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, на підставі достатньо повно встановлених обставин справи.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційні скарги підлягють залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного сільськогосподарського товариства «Надія» та ОСОБА_2, інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_8, залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 23 березня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Дуковський

О.А. Письменний