
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-cc/796/927/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Бабенко С.Ш.
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого суддіРосік Т.В.,
суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,
при секретарі судового засідання Корчук І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року, -
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_1
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2016 року задоволено клопотання заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кравця А.Б., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Куценком І.В. та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, що належать на праві приватної власності дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на:
1) двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,4 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 11.04.2008 на підставі договору купівлі-продажу):
2)двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 48,5 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 22.02.2010 на підставі договору дарування):
3) двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 47,4 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 14.11.2012 на підставі договору дарування);
4) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4. загальною площею 172,5 кв.м (частка власності: 1/1, свідоцтво про власності від 18.12.2011).
Заборонивши особам, у володінні, користуванні яких перебуває вказане нерухоме майно, розпоряджатися ним будь - яким чином.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про поновлення строку апеляційного оскарження, просить скасувати ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, захисник посилається на те, що розгляд клопотання про накладення арешту на майно був здійснений без повідомлення та участі власника майна. Представник зазначає, що звернувся 29.12.2017 року до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про ознайомлення із матеріалами справи № 757/6432/16-к, а 09.01.2018 ознайомився із оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 15.02.2016 року.
Апелянт зазначає, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено будь-яких доказів чи аргументів, які б свідчили про неправомірний характер набуття ОСОБА_2 права власності на арештоване майно, а накладений арешт на майно порушує права власника на володіння, користування та розпорядження ним. Також вважає, що слідчий суддя не врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності, оскільки розмір арештованого майна значно перевищує можливий збиток у кримінальному провадженні.
Згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.10.2015 року, ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42014000000000359 не є підозрюваним, а відомості про передання даного провадження до іншого органу досудового розслідування підтвердили тільки безпідставність підозри останньому. Накладений арешт є лише способом тиску на ОСОБА_5 та його дружину ОСОБА_2
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 15.02.2016 року без участі власника майна, а копію оскаржуваної ухвали представник ОСОБА_1 отримав 09.01.2018 року. З апеляційною скаргою представник звернувся 15.01.2018 року. За таких обставин, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено.
Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.
Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015, виділеному з кримінального провадження № 42014000000000359 від 07.05.2014, за підозрою колишнього Голови Національного банку країни ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК країни.
Органом досудового розслідування зазначається, що 23.12.2010 року постановою Верховної Ради країни за поданням ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 ОСОБА_5 призначено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_3, указом ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 від 17.01.2011 за № 49/2011 ОСОБА_5 присвоєно перший ранг державного службовця.
Також зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, використовуючи своє службове становище у власних інтересах, в порушення вимог ст. 19 Закону України "Про Національний банк України", розтратив кошти Національного банку України, через незаконне створення ТОВ "Банківське телебачення"(код ЄДРПОУ 37739261), афілійованим власником якого він являвся, та фінансування упродовж 2011 - 2013 р.р. господарської діяльності цього підприємства з метою тримання прибутку від його діяльності та привласнення коштів, на загальну суму 220 млн. грн.
10.05.2014 року у межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000359 від 07.05.2014 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 91 КК України.
18.05.2015 року у межах виділеного з нього кримінального провадження № 42015000000000915 від 18.05.2015 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри - у вчиненні розтрати чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У зв'язку із не встановленням місця знаходження підозрюваного ОСОБА_5 та його переховуванням за межами України, 22.05.2014р. він оголошений в розшук, а з червня 2014 року - перебуває у міжнародному розшуку Інтерполу.
Відповідно до інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (які перебувають в шлюбі з 1995 року) на праві приватної власності належать об'єкти нерухомого майна зазначені в резолютивній частині ухвали слідчого судді.
Досудовим розслідування встановлено, що дружиною ОСОБА_5 є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьком є ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, його матір'ю є ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6. Крім того, рідним братом ОСОБА_5 є ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, матеріалами клопотання факт родинних відносин ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підтверджений даними, які містяться в складеній власноруч ОСОБА_5 автобіографії від 23.12.2013 року. Даних про розірвання шлюбу не представлено.
15.02.2016 року заступник начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кравець А.Б. за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Куценком І.В. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, що належать на праві приватної власності дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,4 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 11.04.2008 на підставі договору купівлі-продажу); двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 48,5 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 22.02.2010 на підставі договору дарування); двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 47,4 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 14.11.2012 на договору дарування); житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 172,5 кв.м (частка власності: 1/1, свідоцтво про власності від 18.12.2011).
15.02.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора було задоволено.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42015000000000915 від 18.05.2015 р., виділеному з кримінального провадження № 42014000000000359 від 07.05.2014 р., слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора Кравця А.Б. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно.
З таким рішенням слідчого судді неможливо погодитися в повній мірі з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя в повній мірі не дотрималися.
Відповідно до п.п. 2,3 ч. 2 ст. 171 КПК України, обов'язковою окремою вимогою щодо клопотання про арешт майна, виконання якої покладається на суб'єкта звернення з відповідним клопотанням є зазначення, серед іншого, переліку і видів майна, що належить арештувати, а також документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
У клопотанні про арешт майна прокурор зазначає, що дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на праві приватної власності належать наступні об'єкти нерухомого майна: двокімнатна квартира, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,4 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 11.04.2008 на підставі договору купівлі-продажу); двокімнатна квартира, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 48,5 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 22.02.2010 на підставі договору дарування); двокімнатна квартира, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 47,4 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 14.11.2012 на підставі договору дарування); житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4. загальною площею 172,5 кв.м (частка власності: 1/1, свідоцтво про власності від 18.12.2011) та наявні підстави вважати, що незастосування арешту на майно, може призвести до його зникнення, шляхом відчуження даного майна.
Проте, як вбачається з наявної у матеріалах кримінального провадження Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 12640392, № 17279246 право власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 48,5 кв.м та двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 47,4 кв.м у ОСОБА_2 виникло на підставі договорів дарування № 1266, від 22.02.2010 р. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_13 та № 1554, від 14.11.2012 р. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_14
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначені об'єкти нерухомого майна, отримані ОСОБА_2 згідно договорів дарування та не можуть підлягати конфіскації, оскільки вказане майно не є спільною суміжною власністю подружжя.
Що стосується накладення арешту на 1/2 майна ОСОБА_2, яке належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя, а саме: двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,4 кв.м та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4. загальною площею 172,5 кв.м., то колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про задоволення клопотання органу досудового розслідування в цій частині та приходить до правильного висновку про накладення арешту з метою забезпечення у майбутньому виконання рішення суду в частині конфіскації майна, оскільки ОСОБА_5 чоловік ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України., санкція якого передбачає застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга адвоката ОСОБА_1, - задоволенню частково, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту частини майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2., - задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року, якою задоволено клопотання заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кравця А.Б., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Куценком І.В. та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, що належать на праві приватної власності дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,4 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 11.04.2008 на підставі договору купівлі-продажу); двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 48,5 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 22.02.2010 на підставі договору дарування):; двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 47,4 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 14.11.2012 на підставі договору дарування); житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4. загальною площею 172,5 кв.м (частка власності: 1/1, свідоцтво про власності від 18.12.2011)., - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кравця А.Б., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Куценком І.В. та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, що належать на праві приватної власності дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., - задовольнити частково.
Накласти арешт на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,4 кв.м (частка власності: 1/1, належить з 11.04.2008 на підставі договору купівлі-продажу) та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4. загальною площею 172,5 кв.м. (частка власності: 1/1, свідоцтво про власності від 18.12.2011), заборонивши особам, у володінні, користуванні яких перебуває зазначене нерухоме майно розпоряджатися ним.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
_____ ________ _____
Т.В. Росік В.В. Дзюбін В.М. Лашевич
Судове рішення № 72925281, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 05.02.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 757/6432/16-к. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: