Рішення № 72925153, 06.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2018 року № 826/12268/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Василенка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії щодо вилучення записів про обтяження майна позивача з відповідного державного реєстру щодо обтяжень нерухомого майна у виконавчому провадженні №49976643 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.10.2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/7739/15.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав на те, що приймаючи постанову про закриття виконавчого провадження від 29.03.2016 року, відповідачем було знято арешт, накладений на майно боржника, при цьому не вилучено відповідних записів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим порушено право позивача на вільне користування належним йому майном.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №49976643 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.10.2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/7739/15 про стягнення з позивача на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 19 796 633,72 грн.

Постановою старшого державного виконавця Кушнір Л.В. від 01.02.2016 року було накладено арешт на все майно позивача у межах суми стягнення.

Відповідно державним виконавцем були внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо обтяження нерухомого майна позивача.

Надалі постановою державного виконавця від 29.03.2016 року виконавче провадження №49976643 закінчено на підставі статей 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження" та знято арешт з усього майна позивача, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №49976643 від 01.02.2016 року.

Позивач листом від 10.07.2017 року №1001ВИХ-17-2517/1001.10 звернувся до відповідача з вимогою вчинити дії щодо вилучення вказаних записів про обтяження майна заявника з відповідного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на який відповіді не отримано.

Позивач вважає, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов'язаний у відповідності до вимог статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" вчинити дії щодо вилучення записів про обтяження його майна з відповідного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до положень статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно положень статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Приписами частин першої та другої статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначено представником позивача, державним виконавцем не здійснюються дії з вилучення запису про обтяження майна позивача з відповідного державного реєстру щодо обтяжень нерухомого майна у виконавчому провадженні №49976643, оскільки вказане виконавче провадження втрачено відповідачем.

Частинами першою та другою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, законом визначено порядок закінчення виконавчого провадження, який включає в себе дії з реєстрації припинення обтяження майна.

Разом з тим, слід зазначити, що такі дії не можуть бути вчинені державним виконавцем за відсутності матеріалів виконавчого провадження.

При цьому, у разі втрати виконавчого провадження, за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи державного виконавця втрачене виконавче провадження або його матеріали підлягають відновленню.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2832/5), яка була розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, розділом ХV зазначеної Інструкції передбачено відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження.

Частина перша зазначеного розділу вказує на те, що за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягає зокрема втрачене виконавче провадження або його матеріали.

Відповідно до частин третьої-сьомої зазначеного розділу, виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

У разі відновлення виконавчого провадження за ініціативою виконавця він у постанові роз'яснює сторонам право надати документи виконавчого провадження, їх копії, інші документи або відомості, що стосуються втраченого виконавчого провадження.

Для відновлення виконавчого провадження чи його матеріалів державний виконавець використовує відомості автоматизованої системи виконавчого провадження про винесені постанови та інші документи виконавчого провадження, інформацію та документи, одержані ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

З огляду на те, що позивач просить вчинити дії щодо вилучення записів про обтяження майна з відповідного державного реєстру у виконавчому провадженні, яке втрачено та відсутні будь-які матеріали та документи по ньому, заявлені позовні вимоги є передчасними, оскільки наведеними приписами законодавства передбачено можливість відновлення втраченого виконавчого провадження, якою сторони не скористалися.

Відтак, дії державного виконавця щодо вилучення записів про обтяження майна відповідно до положень статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" повинні бути здійсненні ним за наслідком відновлення втраченого виконавчого провадження №49976643.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин позовні вимоги визнаються судом передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Суддя Є.В. Аблов