Рішення № 72925034, 22.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2018 року № 826/4940/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1доФонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «АВАНТ-БАНК» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду, яке оформлено наказом № 57 від 23.02.2016, про визнання нікчемним (правочину) операції по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок № НОМЕР_2 відкритого на підставі договору банківського рахунку фізичної особи № РКО-Ф/16/НОМЕР_2 укладеного 29.01.2016 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «АВАНТ-БАНК», яка була проведена 29.01.2016 на суму 6500 доларів США;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «АВАНТ-БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі суми 163 486 грн., що за встановленим курсом еквівалентно 6 500 доларів США, що була розміщена на поточному рахунку позивача № НОМЕР_3 в іноземній валюті - доларі США, який був відкритий на підставі договору банківського рахунку фізичної особи № РКО-Ф/16/НОМЕР_3 укладеного 11.01.2016, між позивачем та Банком.

В обґрунтування позову зазначається, що на підставі договорів банківського рахунку: № РКО-Ф/16/№ НОМЕР_2 від 29.01.2016 - відкрито рахунок в іноземній валюті № НОМЕР_2; № РКО-Ф/16/НОМЕР_3 від 11.01.2016 - відкрито рахунок в іноземній валюті № НОМЕР_3.

29.01.2016 від імені іншої фізичної особи на належний позивачу рахунок № НОМЕР_2 надійшли кошти у розмірі 6500 доларів США, що було еквівалентно 163 486,50 грн.

У той же день 29.01.2016 на підставі платіжного доручення № 1 від 29.01.2016 Банком була здійснена операція по перерахуванню коштів у розмірі 6500 доларів США з рахунку позивача НОМЕР_2 на рахунок позивача № НОМЕР_3. Обидві операції, як зазначає позивач, були проведені протягом операційного часу.

Як зазначається у позові, на початку березня 2016 року, на пошті позивачка отримала рекомендований лист, який містив повідомлення № 869 від 25.02.2016 про нікчемність правочину згідно Наказу № 57 від 23.02.2016 за підписом Уповноваженої особи Фонду.

Позивач зазначає, що з тексту повідомлення позивач дізнався про те, що на підставі постанови Правління НБУ від 29.01.2016 Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 29.01.2016 № 96 про запровадження у Банку тимчасової адміністрації. Позивача було також повідомлено, що операція (правочин) з перерахування коштів з рахунку іншої фізичної особи на рахунок позивача НОМЕР_2 є нікчемною на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, як зазначає позивач, його було позбавлено права на отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Між тим, посилаючись на положення вищезгаданого Закону, позивач вважає, що у зв'язку із вказаною операцію не мав будь-яких переваг перед іншими вкладниками та до цієї операції не застосовувались індивідуальні умови; вважає, що має статус вкладника, а кошти на рахунку - статус вкладу, відтак вважає відмову у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок Фонду - неправомірною та, відповідно, просить задовольнити позов.

Позивач просив розглядати справу за його відсутності, у порядку письмового провадження (а.с. 55).

Представником позивача надавались додаткові пояснення щодо заперечень проти позову (а.с. 57).

Уповноважена особа Фонду, крім наведеним вище обставин прийняття регулятором рішень відносно Банку, додатково зазначив, що 25.02.2016 правлінням НБУ також було прийнято постанову № 109 про відкликання банківської ліцензії у Банку та його ліквідацію, а також щодо прийняття виконавчою дирекцією Фонду від 26.02.2016 № 262 про початок ліквідації Банку. З метою дотримання вимог вищезгаданого Закону було створено Комісію з перевірки правочинів. В ході перевірки було виявлено наявність ознак нікчемності правочинів у ряді операцій, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 За результатами перевірки було виявлено, що фізична особа ОСОБА_2 перерахувала кошти у розмірі 6500 доларів США на рахунок ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що сума грошових коштів на його рахунках перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом (200 000 грн.) і відповідно з огляду на платіжний стан Банку, для такого клієнта існували ризики, щодо незадоволення його вимог в результаті ліквідації банку. Таким чином, як вбачається із заперечень на позов, було ініційовано перерахування коштів на рахунок позивача.

З огляду на вищевикладене, як зазначає відповідач, перевищення залишків на рахунку ОСОБА_2, мало наслідком надання даним фізичним особам переваг перед іншими кредиторами. При цьому, така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.

Між тим, як зазначає відповідач, грошові кошти, що перевищують гарантовану суму виплати фізичним особам - вкладникам неплатоспроможному банку, виплачуються виключно у порядку черговості, встановленої ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідач також зазначає, що будь-які правочини, вчинені клієнтами неплатоспроможних банків, які спрямовані на отримання ними коштів в порушення черговості випал, а також незаконне відшкодування (додаткову компенсацію за рахунок держави) понад суми грошових коштів, визначену ст. 26 Закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства і є нікчемними в силу приписів ст. 228 ЦК України.

Відповідач звертає увагу на те, що постановою Правління НБУ № 365 від 16.09.2013 закріплено, що надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку. А також, як зазначає відповідач, зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України, передбачених законодавством України, на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи не дозволяється. Тому вказані операції, щодо перерахування коштів в іноземній валюті на рахунок позивача, як зазначає відповідач, вчинена з порушенням законодавства України. Відтак, на думку відповідача, зазначені дії відбувалися з метою отримання коштів не від банку, а з метою отримання коштів від Фонду, що свідчить про штучність та фіктивність створення відповідних правових підстав для цього. Комісія дійшла до висновку, що даними операціями зазначеній особі було надано переваги перед іншими добросовісними вкладниками та кредиторами, а отже, на думку відповідача, такий договір є нікчемним.

Уповноважена особа Фонду також зазначає, що 10.12.2015 Правлінням НБУ було прийнято постанову № 878/БТ «Про віднесення ПАТ «АВАНТ-БАНК» до категорії проблемних та запроваджено особливого режиму контролю за діяльністю банку», згідно з якою діяло обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Згадана операція була здійснена, на думку відповідача, з порушенням зазначеної постанови та в період дії заборон, чим Банком було надано переваги одному платнику перед іншими..

Окремо відповідач зазначає, що 02.06.2016 року був затверджений реєстр акцептованих вимог кредиторів, до якого включено вимоги ОСОБА_2 Грошові кошти, що їй належать, знаходяться на її рахунку та належать до виплати згідно встановленої черговості. Ці кошти повернуті на рахунок ОСОБА_2 23.02.2016 (а.с. 35). Відповідач звертає увагу на те, що задоволення позову призведе до подвійного стягнення суми.

До заперечень на позов надано банківську виписку про поповнення 29.01.2016 з рахунку ОСОБА_2 рахунків інших фізичних осіб на суми в кілька тисяч доларів США (а.с. 39).

Відтак, враховуючи наведене у сукупності відповідач вважає, що підстав для задоволення позову не має.

До Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позовних вимог під час розгляду справи не заявлено. Від Фонду гарантування вкладів не надходило вхідної кореспонденції.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Літвінової А.В. від 29.03.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 №5891 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. від 01.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду по суті на 18.01.2018. Крім іншого, ухвала розміщена у ЄДРСР.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні та враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, беручи до уваги неявку також інших учасників справи, розгляд справи продовжено 18.01.2018 у письмовому провадженні, з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, сторонами не заперечуються факти укладання позивачем договорів, зарахування коштів у валюті та їх перерахування на інший рахунок позивача, обставини прийняття регулятором заходів відносно Банку.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон; в редакції на час виникнення спірних відносин).

Пунктом другим частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що під виведенням неплатоспроможного банку з ринку слід розуміти заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

За частиною першою статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

За частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

За частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Перелік підстав, за наявності яких Фонд не відшкодовує коштів за вкладами зазначено у частині четвертій статті 26 Закону № 4452-VI.

Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; <…>. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; <…> 5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації; <…>.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; <…> 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; <…> 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: <…> 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства; <…>.

З аналізу вказаних норм, суті та призначення самого Закону вбачається, що застосування приписів ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є імперативним та незалежним від обізнаності клієнта відносно введення особливих умов у діяльності банку, оскільки їх застосування пов'язується лише із встановленням факту надання переваг окремим платникам чи здійснення у період віднесення Банку неплатоспроможних операцій, які призводять до збільшення витрат Фонду.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; <…>.

При цьому, усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду (ч. 10 ст. 38 Закону).

Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, визначений Положенням, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), виходячи з положень якого Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодування вкладникам для здійснення виплат (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. Якщо виплати відшкодування розпочинаються під час ліквідації, до першої частини Загального реєстру включаються ГСР за вкладами, щодо яких Фондом або уповноваженою особою Фонду не обмежено здійснення банком операцій (з причин відсутності первинних документів, виявлення помилкових записів, невідповідності реквізитів вкладника первинним документам тощо), зокрема, за договорами банківського рахунку.

Слід додати, що вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Отже, передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частини перша, друга статті 1066 Цивільного кодексу України).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 Цивільного кодексу України).

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, постановою Національного банку України 10.12.2015 Правлінням НБУ було прийнято постанову № 878/БТ «Про віднесення ПАТ «АВАНТ-БАНК» до категорії проблемних та запроваджено особливий режиму контролю за діяльністю банку» строком до 180 днів: не допускається проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

У даному випадку, як вже зазначалося, операції, щодо платежу від ОСОБА_2 на користь позивача проведені 29.01.2016, тобто в період дії постанови НБУ від 10.12.2015 № 878/БТ та встановлених заборон, та у день запровадження тимчасової адміністрації, що за результатами низки описаних вище операцій призводило до безпідставного збільшення витрат, пов'язаних із виведенням банку з ринку, до збільшення гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, що є наслідком надання заборонених переваг одному вкладнику перед іншими вкладниками з виникненням передумов для відшкодування суми, що перебільшує суму гарантованого відшкодування щодо ініціатора платежу, поза черговістю задоволення вимог кредиторів, що підтверджується і рухом коштів по рахунку ініціатора платежу.

Крім того, відповідно до постанови Правління НБУ №365 від 16.09.2013 року «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом внесення готівки власником рахунку. Зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи не дозволяється. Зазначені правила є спеціальними, застосовуються з 2013 року та, виходячи з часу прийняття, превалюють над загальними правилами, встановленими абзацом 15 п. 7.12. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492.

Судом встановлено, що грошові кошти на рахунок позивача надійшли з валютного рахунків іншої фізичної особи, що є порушенням вимог вищевказаного порядку.

З врахуванням наведених правових норм та обставин, суд вважає, що дії, висновки та оскаржуване рішення Уповноваженої особи є правомірними, у тому числі і щодо прийняття рішення і видачі наказу про віднесення спірної операції до нікчемних, оскільки банк в особі Уповноваженої особи Фонду діяв у межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України з урахуванням того, що позивач не набув законного статусу вкладника, а кошти і іноземній валюті, які надійшли на рахунок позивача - законного статусу вкладу, а внаслідок вчинення спірної операції, Банком та її учасниками створювались передумови для відшкодування коштів за рахунок Фонду через надання зовнішніх ознак правомірності операціям, проведення яких було заборонено.

При цьому, як вже зазначалося, застосування приписів ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є імперативним та незалежним від обізнаності клієнта/клієнтів відносно введення особливих умов у діяльності банку, оскільки їх застосування пов'язується лише із встановленням факту надання переваг окремим платникам чи здійснення у період віднесення Банку неплатоспроможних операцій, які призводять до збільшення витрат Фонду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову до Уповноваженої особи Фонду не має та, відповідно, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити. Наведені позивачем доводи та аргументи, надані матеріали, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Крім того, позивачем так і не завлено вимог до власне Фонду у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову відносно Фонду та, відповідно, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін