Постанова № 72925001, 21.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 755/15417/17 Апеляційне провадження № 22-ц/796/2352/2018Головуючий у суді першої інстанції - Гончарук В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

суддя-доповідач ОніщукМ.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Горбачова І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діє адвокат Коноплястий Ярослав Сергійович, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шевчука Віталія Володимировича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шевчука В.В. неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 54718770 від 19.09.2017 про стягнення з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 442 631,59 грн. та витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування свої вимог зазнав, що 19.09.2017 старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шевчуком В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54718770 за виконавчим листом № 755/28868/14-ц виданого 19.11.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 442 631,59 грн., витрати по оплаті третейського збору у розмірі 4 826,31 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн. Вважає, що дії державного виконавця є такими, що порушують встановлений порядок вчинення дій посадовими особами виконавчої служби і є за змістом протиправними, такими, що порушують права скаржника, оскільки державний виконавець відкрив виконавче провадження за виконавчим документом, який пред'явлено до виконання з пропуском строку, визначеного законом (а.с. 1-2).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2017 у задоволенні скарги відмовлено (а.с. 31-32).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою визнати неправомірними дії старшого державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та скасувати вказану постанову. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що представник стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до ДВС не пред'явивши належним чином посвідчену копію довіреності (а.с. 41-43).

Насамперед, слід зазначити, що Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з викладеним справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник апелянта у клопотанні на адресу суду апеляційну скаргу підтримав та просив розгляд справи проводити без його участі. Державний виконавець подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець виносячи оскаржувану постанову діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаний висновок суду є законним і обгрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2017 старшим державним виконавцем Рівненського МВДВСГТУЮу Рівненській області Шевчуком В.В.було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54718770 за виконавчим листом №755/28868/14-ц виданим19.11.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 442 631,59 грн., витрати по оплаті третейського збору у розмірі 4 826,31 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За умовами п.п.7,10 Прикінцевих та перехідних Положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за№1404, у відповідності до якого було винесено оскаржувану постанову, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, чинного на час пред'явлення виконавчого листа до виконання та вчинення інших виконавчих дій, виконавчі документи можуть бути пред'явленідо примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочи виконання рішення.

Проаналізувавши норми вказаного Закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виконавче провадження відкрито 19.09.2017, в межах трирічного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки строк пред'явлення до виконання закінчується 11.11.2017.

При цьому, слід наголосити, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Таким чином, суд першої інстанції в межах вимог та доводів скарги, повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам належну правову оцінку, а тому цілком правомірно відмовив у задоволенні скарги з підстав її необґрунтованості.

Оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, заявник наводить доводи, які не були ним зазначені в суді першої інстанції і, відповідно, їм не була надана оцінка судом.

Жодних доводів на спростування висновків суду по суті розглянутих вимог апелянтом не наведено.

Отже, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення на час його ухвалення і в межах заявлених вимог, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та на законність ухвали не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону, а тому суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діє адвокат Коноплястий Ярослав Сергійович - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шевчука Віталія Володимировича, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва

Повний текст постанови складений 22 березня 2018 року.