Постанова № 72924736, 21.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №476/485/17 21.03.2018

Провадження №22-ц/784/391/18

Справа 476/485/17

Провадження № 22-ц/784/391/18 Суддя першої інстанції: Чернякова Н.В.

Категорія 47 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання: Шагай О.А.,

за участю: відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб – Відділу в Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Приватного нотаріуса Єланецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації договору оренди, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації договору оренди.

Позивач зазначав, що 1 вересня 2009 року між ним та ОСОБА_2було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки, площею 9,94 га, розташованої на території Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, терміном на 49 років, який 20 грудня 2010 року було зареєстровано у Єланецькому районному відділі Миколаївської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за реєстраційним номером № 041001400700.

Під час посвідчення вказаного договору приватним нотаріусом було вказано кадастровий номер земельної ділянки - 4823082600:01:000:0044, однак у його власності земельної ділянки з таким кадастровим номером немає і ніколи не було. Вказані відомості на його думку є такими, що суперечать чинному законодавству.

Посилаючись на викладене позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 20 грудня 2010 року Єланецьким районним відділом Миколаївської регіональної філії центру ДЗК за реєстраційним номером №041001400700 та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне встановлення обставин справи, які мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши відповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_5 із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов’язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ОСОБА_5 зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, складають і підписують договір.

З матеріалів справ вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ІІ-МК № 026744 від 26 грудня 2001 року належить земельна ділянка площею 9,94 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області (а.с. 84).

1 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу ОСОБА_4, в якому кадастровий номер земельної ділянки зазначено 4823082600:01:000:0044 (а.с. 82-83).

1 вересня 2009 року між сторонами було складено акт прийому-передачі вищевказаної земельної ділянки в якому також зазначено кадастровий номер 4823082600:01:000:0044 (а.с.18).

20 грудня 2010 року договір оренди землі був зареєстрований в Єланецькому районному відділі Миколаївської регіональної філії центру ДЗК за №041001400700 де в книзі реєстрації договорів, кадастровий номер земельної ділянки зазначено 4823082600:01:000:0044 (а.с. 125).

ОСОБА_5 кадастрового плану земельної ділянки її кадастровий номер на момент укладення договору оренди землі - 4823082600:001:000:0044 (а.с.16-17,85, 123).

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на невідповідність кадастрового номеру земельної ділянки, зазначеному в договорі оренди землі дійсному кадастровому номеру належній йому земельної ділянки.

Відповідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди, місце розташування та розмір земельної ділянки, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків і порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об’єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцю, існуючі обмеження, обтяження, щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч.2 ст. 15 цього Закону).

ОСОБА_5 із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи зі змісту вказаних вище норм, вирішуючи питання про визнання договору оренди землі недійсним з підстав невідповідності у договорі оренди землі передбаченої ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» такої істотної умови, як кадастров номер земельної ділянки, слід з’ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Як встановлено судом, на час укладення та реєстрації договору оренди землі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» взагалі не передбачала такої істотної умови як кадастровий номер земельної ділянки.

Так, в оспорюваному договорі чітко зазначено предмет договору - земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та об’єкт оренди- земельна ділянка загальною площею 9,94 га в тому числі 9,94 га ріллі (пункти 1,2 Договору оренди землі), що на той час становили істотні умови договору оренди землі.

Крім того, під час укладення та посвідчення договору оренди землі було надано кадастровий план земельної ділянки, Акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі, а також акт приймання-передачі об’єкта оренди, які є невід’ємною частиною договору оренди відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (а.с.85-87).

ОСОБА_5 з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 травня 2017 року кадастровий номер, належної позивачу земельної ділянки – 4823082600:01:000:0413 такий же номер зазначено в Кадастровому плані від 23 травня 2017 року, який є ідентичним кадастровому плану що стосується розташування та координат земельної ділянки на момент укладення договору (а.с.88-89).

Встановлене свідчить проте, що на момент укладення договору оренди землі між сторонами істотні умови щодо об’єкту оренди, яка належить позивачу були зазначені.

До того, як вбачається з наданих відповідачем під час розгляду справи розписок та додаткової угоди до договору оренди землі від 21 грудня 2016 року ОСОБА_2 сплатив, а ОСОБА_3 отримав орендну плату за вказану земельну ділянку. У вказаних розписках позивач зазначив про відсутність будь-яких претензій (а.с.38-40).

Отже, встановивши що під час укладення договору сторони погодили всі істотні умови договору оренди землі і шляхом вільного волевиявлення посвідчили його особистими підписами та врахувавши, що на момент укладення договору в ньому чітко зазначено об’єкт оренди, що дає можливість його ідентифікувати на місцевості, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження свого порушеного права, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд помилково послався на істотні умови договору оренди землі, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не заслуговують на увагу, оскільки це спростовуються змістом позовної заяви, а крім того основним є те, що позивач не довів в чому саме полягає його порушено право, як орендодавця у зв’язку з помилкою в кадастровому номері земельної ділянки, що його прямим обов’язком (ст. 12 ЦПК України).

Доводи про те, що в договорі нотаріусом допущено технічну описку в ідентифікаційному номері ОСОБА_2 також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це не є підставою для визнання договору недійсним, а крім того останній визнає, що саме він укладав та підписував договір оренди землі.

Посилання на те, що Акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу і прийом межових знаків під охорону та зберігання від 16 листопада 2001 року має підчистки та виправлення без застережень не заслуговують на увагу, оскільки його було складено в присутності позивача ще заздалегідь до укладення оспорюваного договору (майже вісім років) та який особисто ним підписано.

Доводи про те, що виконання сторонами договору оренди землі не відноситься до предмету спору є безпідставні, оскільки це вказує на відсутність порушеного права орендодавця зі сторони орендаря.

Посилання на те, що взагалі не встановлено, який є правильним кадастровий номер, земельної ділянки належної позивачу є безпідставними, оскільки це не входить до компетенції суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 267 ,374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_6

Повний текст складено 23 березня 2018 року.