Рішення № 72924443, 23.03.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1920/2018 Справа № 490/6331/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

І м енем У к р а ї н и

20 березня 2018 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі – Сасік Я.С.

за участю позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

адвоката позивачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи - ОСОБА_5, ОСББ "Чкалова 78", Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням: квартирою №79 по вул. Чкалова, 78 в м. Миколаєві.

Позов мотивований тим, що у зазначеній квартирі відповідач не проживає понад 10 років без поважних причин, не несе витрати щодо сплати комунальних платежів, за такого, на підставі ст.ст. 71,72 ЖК України, і просили про задоволення позову.

У судовому засіданні позивачі вимоги позову підтримали, просили про його задоволення, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Окрім того, ОСОБА_1 вказала суду, що у 2017 році відповідачу надали ключі від квартири, виділили йому кімнату для проживання, він туди поставив меблі для спання, коврик.

Однак, вважає, що з 2002 року відповідач втратив право на проживання у квартирі, так як за квартиру не оплачує, постійно в ній не проживає, в них склалися складні стосунки.

Відповідач позов не визнав, та вказав суду наступне.

Після його одруження між ним та батьками (позивачі у справі), склались погані стосунки, неодноразово погрожували виселенням із квартири. У 2015 році батько забрав ключі від квартири та був позбавлений можливості користуватися квартирою. На даний момент батьки виділили йому кімнату в квартирі та дали ключі. У задоволенні позову просив відмовити.

До судового засідання відповідач не з'явився.

ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилася.

Представники третіх осіб до судового засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності та у вирішенні даного спору покладались на розсуд суду.

Ухвалою суду постановлено про продовження розгляду справи у відсутності сторін, які не з'явились.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.

Квартира АДРЕСА_1, належить до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, і перебуває на балансі ОСББ « Чкалова,78»

У квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_4

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування вказаною квартирою шляхом вселення.

27.11.2017 року ОСОБА_4 надав заяву про залишення його позову без розгляду, так як батьки йому надали ключі від квартири, виділили кімнату та добровільно усунули перешкоди для його проживання.

Ухвалою суду від 27.11.2017 року зустрічний позов залишений без розгляду.

22.06.2015 року складений акт сусідами про те, що ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 не проживає більше 10 років, за комунальні послуги не сплачує. Не відноситься до квартири як постійного місця проживання, особистих речей його в квартирі немає. Даний акт завірений 23.06.2015 року паспортистом ЖЕК "Забота", та виконуючим обов'язки директора.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що була присутня у квартирі, коли ОСОБА_4 прийшов з працівниками поліції, так як його не допускали до квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_7

При цьому батьки визнали за ним право на проживання, виділили кімнату та надали ключі.

У квартирі буває рідко, ОСОБА_4 не бачила там, батьки скаржились, що він не допомагає їм.

З відповіді начальника Центрального відділу поліції в Миколаївській області від 24.12.2015 року вбачається, що між ним та батьками склалися цивільно-правові відносини щодо користування квартирою, з приводу чого рекомендовано звернутись до суду.

Проведеною перевіркою встановлено, що ключі від квартири ОСОБА_1 йому передала.

22.12.2015 року ОСОБА_4 по розписці надав ключі від квартири матері.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до положень ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст.71,72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України за №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності ( перебування у відрядженні, тощо ), суд може продовжити пропущений строк.

Виходячи зі змісту ст.71 ЖК України, відповідно до вимог ст.ст.263-265 ЦПК України та роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року за №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ст.263 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у ст.71 ЖК України строки.

У відповідності до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За ст. 5 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси виключно у спосіб, визначений Законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ст. 12 ч.3 ЦПК України).

Виходячи із вимог ст.ст.263-265 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обгрунтованим є рішення суду, яке постановлено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин, чи були порушені не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси,за захистом яких особа звернулась,а якщо були то ким.

Виходячи зі змісту ст.ст.76-81 ЦПК України, доказ повинен підтверджувати певну юридичну обставину та збігатися з відповідною обставиною в законодавчій нормі, на яку посилається позивач.

За приписами ст. 78 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, позивачами у підтвердження своїх позовних вимог надані акти , зміст яких не фіксує причину відсутності та складені вони в той час, коли існував спір щодо користування квартирою. Та відсутністю у відповідача ключем від квартири.

За такого, відсутні належні та допустимі докази факту відсутності ОСОБА_4. понад шість місяців без поважних причин.

За такого, на виконання вимог ст.ст.76 - 81 ЦПК України, позивачами не надано суду жодного доказу на спростовування доводів відповідача.

Сам факт відсутності особи у житловому приміщенні не є підставою для визнання його таким, що втратив право користування, оскільки відповідно до правил ст.71 ЖК України, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є не проживання понад шість місяців в житловому приміщенні без поважних причин.

Будь - яких інших доказів на підтвердження не проживання відповідача у спірній квартирі без поважних причин, позивачем не надано.

Окрім того, позивачі визнали у добровільному порядку право користування житловим приміщенням відповідачу, оскільки звільнили йому кімнату для проживання, та там знаходяться його речі.

За такого, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст. ст. 10, 12,13, 76-84, 258-259, 265, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи - ОСОБА_5, ОСББ "Чкалова 78", Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 354-355 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 23 березня 2018 року.

Суддя Н.П. Черенкова